Лекція Методичні основи оцінки ефективності функціонування регіонального зернопродуктового підкомплексу

Оцінку економічної ефективності виробництва можна здійснювати за допомогою абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують рівень економічного розвитку, а саме – виробництва валової й товарної продукції з розрахунку на одиницю сільськогосподарських угідь, відносні – ступінь використання спожитих ресурсів (факторів) виробництва. Для оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва найбільш прийнятними є відносні показники, оскільки, наприклад, дохідність порівнюють за показником прибутку в розрахунку на співставну ріллю або на суму сукупних витрат [124, с. 234].

Учений-економіст Г. М. Лич пропонує поділ показників ефективності сільськогосподарського виробництва на такі групи:

Показники, що характеризують абсолютні результати сільськогосподарського виробництва (ефект);

Показники, що визначають абсолютні розміри витрат у сільському господарстві;

Відносні показники, що відображають певні співвідношення між результатами й витратами, які вони спричинили [70, 53].

Економічна ефективність зерновиробництва характеризується одержанням максимальної кількості зерна з одиниці виробничого ресурсу та прибутку в розрахунку на гектар земельної площі. Від рівня ефективності однієї галузі зернопродуктового підкомплексу – виробництва – залежатиме ефективність інших галузей – заготівлі та переробки, а також ефективність підкомплексу.

Дослідники висловлюють одностайну думку, що ефективність виробництва зерна визначається комплексом показників, які враховують специфіку даної галузі. Це показники ефективності використання: землі – урожайність, прибуток з розрахунку на 1 га посіву зернових; праці – прямі та загальні затрати праці на 1 ц продукції, прибуток у розрахунку на людино-годину, затрачену на виробництво одиниці товару (зерна); поточних витрат – середня ціна реалізації 1 ц, собівартість 1 ц, прибуток на одиницю витрат [71, 73, 74, 105, 116, 163]. Ці показники всебічно характеризують виробничий процес і відображають ефективність використання землі, фондів, затрат живої й уречевленої праці та дохідність виробництва.

Аналіз наукових публікацій О. А. Бугуцького дає підстави для висновку, що узагальнюючими показниками ефективності зернопродуктового підкомплексу є норма прибутку і рівень рентабельності підприємств його галузей, оскільки на їх формування здійснюють великий вплив урожайність, собівартість і реалізаційна ціна зерна та продуктів зернопереробки, а також продуктивність праці й ефективність використання засобів виробництва [17, 194]. Рентабельність, у свою чергу, залежить від якості продукції, бо від неї залежать реалізаційні ціни та прибуток.

У сферах виробництва, заготівлі й переробки зерна рівень рентабельності визначають як відношення прибутку від реалізації продукції (зерна і продуктів його переробки) до її собівартості або до вартості основних виробничих засобів й оборотних коштів. Перший спосіб визначення рентабельності відображає результати від реалізованої частини продукції, що дає змогу виявити резерви зниження собівартості та застосовується для порівняння ефективності галузей чи їх ланок. Інший метод відображає ефективність використання основних засобів виробництва й оборотних коштів підприємства.

На думку академіків УААН П. Т. Саблука та В. Я. Месель-Веселяка, показником ефективності сільськогосподарського виробництва є не рентабельність, а норма прибутку, яка розраховується як відношення прибутку до середньорічної вартості основних фондів, включаючи вартість землі (як основного засобу виробництва) та оборотних засобів (капіталу) [112].

Розроблена методика визначення цін залежно від собівартості не враховує терміну обороту обігових коштів різних сфер зернопродуктового підкомплексу. Одержання рівновеликої норми прибутку у всіх сферах дасть змогу узгодити їх взаємовідносини. Це можна зробити на основі застосування єдиної методології формування ціни на кінцеві продукти кожної галузі з урахуванням ціни виробника. Учені-економісти П. Т. Саблук та В. Я. Месель-Веселяк запропонували формулу визначення ціни з урахуванням терміну обороту капіталу:

Ц = Сп + Вовф Кнп + Спа Кнп : 12 То,

Де Ц – ціна продукції;

Сп – собівартість продукції;

Спа – собівартість продукції без амортизаційних нарахувань;

Вовф – вартість основних виробничих фондів;

Кнп – коефіцієнт річної норми рентабельності;

12 – кількість місяців у році;

То – термін обороту витрат (крім амортизації) у процесі виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, послуг, місяців (днів) [112].

Ефективність галузей переробки і заготівлі зерна можна характеризувати за показниками використання виробничих ресурсів (основні фонди, оборотні засоби і трудові ресурси) та показниками результатів діяльності (собівартість продукції, витрати з розрахунку на одиницю вартості товарної продукції, рівень рентабельності й норма прибутку).

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновок, що на даному етапі економічного розвитку поняття ефективності зернопродуктового підкомплексу і виробництва зерна зокрема не можна зводити до критерію одержання максимальної кількості продукції з одиниці земельної площі. Необхідно враховувати економічну доцільність використання виробничих ресурсів.

Джерелами даних економічного аналізу системи виробництва, заготівлі й переробки зерна у Львівській області є статистична звітність підприємств, дані бухгалтерського та оперативно-технічного обліку, нормативно-довідкова література та інші джерела. Збір даних для аналізу здійснюється безпосередньо на об’єктах дослідження, їх управлінських структурах (ДАК “Хліб України”, обласних і районних управліннях АПК), у державних службах статистики, де використовується як оперативна вихідна звітність підприємств, так і зведені у відповідних формах показники статистичної звітності, а також архівні матеріали управління статистики Львівської області.

Важливою складовою методики дослідження ефективності є вибір системи показників оцінки, які дозволяють зробити правильні висновки щодо рівня ефективності на основі інтегрованої оцінки впливу сукупності факторів.

Група показників, які характеризують вплив зовнішніх факторів, дає змогу простежити кількісні зміни обсягів виробництва та подальшої переробки зерна в регіоні, структурні зміни у формуванні пропозиції зернових культур, асортименті продукції тощо. Аналіз натуральних показників відображає кількісні характеристики діяльності сільськогосподарських підприємств, які водночас є результативними (оціночними) показниками, що характеризують наслідки виробничих процесів. Аналіз статистичного і динамічного рівнів розвитку галузей зернопродуктового підкомплексу, а також використання системи абсолютних та відносних показників дозволяє зробити порівняльну оцінку кількісних параметрів і виявити основні тенденції розвитку підкомплексу у регіоні.

Для того, щоб дослідити вплив внутрішніх факторів на ефективність діяльності підприємств з виробництва, заготівлі та переробки зерна, необхідно провести порівняльний аналіз виробництва, оцінку ресурсозбереження та ефективність використання виробничих ресурсів. Аналіз факторів виробництва (основний і оборотний капітал та праця) за допомогою системи оцінювальних показників відображає якісні характеристики, що формують кількісні параметри виробництва. Це дає підстави для виявлення істотних особливостей кожної групи підприємств з виробництва, заготівлі й переробки зерна та закономірностей їх розвитку.

Велика кількість зернозаготівельних і зернопереробних підприємств зумовлює існування різноманітних альтернативних каналів зберігання й переробки сировини, що значно ускладнює вибір виробником зерна оптимального варіанта. Тому дане дослідження ґрунтується на комплексному порівняльному аналізі економічної ефективності варіантів заготівлі (зберігання) та переробки зерна на підприємствах різних груп, для чого передбачається використання інтегрального показника ефективності, який би дав змогу виробникові зерна спростити вибір варіанта.

Систему показників ефективності підприємств усіх галузей зернопродуктового підкомплексу можна представити у вигляді таких груп:

Показники забезпеченості підприємств основними фондами та ефективності їх використання.

Показники забезпеченості підприємств трудовими ресурсами та ефективність їх використання.

Показники забезпеченості підприємств матеріальними ресурсами та ефективність їх використання.

Показники фінансових результатів діяльності підприємств.

Аналіз забезпеченості підприємств основними фондами включає характеристику обсягу й динаміку, що забезпечується вартісною оцінкою основних фондів. Для аналізу динаміки використаємо коефіцієнти оновлення і вибуття основних виробничих фондів.

Коефіцієнт оновлення (Ко) визначимо за формулою:

Ко = (Офн х 100) : ОФк,

Де ОФн – вартість основних фондів, що надійшли за рік;
ОФк – загальна вартість основних фондів на кінець року.

Інтенсивність вибуття основних виробничих фондів характеризується коефіцієнтом вибуття (Кв):

Кв = (ОФв х 100) : ОФп,

Де ОФв – вартісна оцінка фондів, що вибули за рік;
ОФп – загальна вартість основних фондів на початок року.

Співвідношення між коефіцієнтами оновлення і вибуття основних виробничих фондів показує ступінь інтенсивності їх оновлення (Іо).

Стосовно ефективності використання основних фондів система показників групи 1 передбачає аналіз фондовіддачі, фондомісткості продукції та коефіцієнта використання виробничих потужностей.

Нині в економічній літературі не існує єдиної думки щодо оцінки продукції, прийнятої для розрахунку показника фондовіддачі. Найчастіше фондовіддача визначається на основі валової продукції в порівняльних (оптових) цінах, але для даного дослідження найприйнятнішою є натуральна оцінка продукції при розрахунку фондовіддачі. На прикладі зернозаготівельних і зернопереробних підприємств це можна пояснити тим, що вони надають послуги в зберіганні й переробці зерна, а отже – в товарній продукції, поряд з власною сировиною, не враховується вартість давальницької. Тому за існуючих форм бухгалтерської та статистичної звітності використання натуральних показників полегшує завдання даного дослідження.

Оцінка ефективності використання трудових ресурсів передбачає аналіз витрат на оплату праці у структурі собівартості продукції, динаміку середньої заробітної плати одного працюючого, фондоозброєність і продуктивність праці тощо.

Аналіз собівартості продукції дозволяє оцінити матеріальні витрати в частині витрат на сировину, а також фактори впливу на матеріаломісткість продукції.

Якщо групи 1 – 3 включають систему показників використання факторів виробництва, то група 4 – результати господарської діяльності, що передбачає аналіз таких фінансових результатів як валовий дохід і прибуток від реалізації товарної продукції, балансовий прибуток, рентабельність тощо.

Рентабельність є узагальнюючою характеристикою ефективності підприємств галузей зокрема і підкомплексу в цілому. Від рентабельності роботи залежить життєдіяльність суб’єкта господарювання в умовах конкурентного середовища. При цьому виділяють такі показники: рентабельність майна, рентабельність виробничих фондів, рентабельність продукції (всієї реалізації або окремих видів). Отже, у порівняльному аналізі економічної ефективності варіантів виробництва, заготівлі та переробки зерна є рентабельність цих галузей.

Отже, як випливає з вищевикладеного, методика аналізу ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу АПК визначає послідовність аналітичного дослідження, забезпечуючи при цьому діагностичну та пошукову функції аналізу. Мета аналізу полягає у підготовці аналітичної інформації щодо обсягу виявлених резервів і напрямків їх ефективного використання, що узгоджується з метою даного дослідження. Відповідно до цього визначені інформаційні джерела, які включають типові для вітчизняної практики форми організації підприємств усіх галузей підкомплексу, їх структури, а також служби статистики, оскільки численність об’єктів дослідження вимагає використання джерел концентрованої вихідної статистичної інформації. З цією метою використовується прийом групування підприємств, який в подальшому систематизує порівняльний аналіз варіантів виробництва, заготівлі та переробки зерна.

Вплив зовнішніх факторів на ефективність функціонування зернопродуктового підкомплексу в кінцевому результаті визначає рівень розвитку, що є підставою для формування відповідної системи оціночних показників динамічного і статистичного рівня розвитку підкомплексу в цілому та його галузей зокрема.

Визначена система показників аналізу впливу внутрішніх факторів на ефективність функціонування зернопродуктового підкомплексу забезпечує оцінку використання факторів виробництва та результатів господарської діяльності.

Одним із методів підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу є вдосконалення міжгалузевих економічних відносин шляхом трансформації системи збуту продукції, яка потребує перебудови цінової політики. Головним принципом повинно бути застосування єдиної методичної основи побудови системи цін для галузей підкомплексу з метою створення рівних умов для розширеного відтворення на всіх етапах виробництво-заготівля-переробка. Такою основою повинно стати формування ціни на базі показника норми прибутку, з метою об’єктивної оцінки ефективності використання вкладеного у виробництво капіталу [113]. Вчені економісти Інституту аграрної економіки запропонували формулу визначення такої ціни:

Ц = Сп + Нс (Овф + Озас К):100,

Де Ц – ціна 1 т, грн.;

Сп – нормативна по галузі собівартість 1 т продукції, грн.;

Нс – середня норма прибутку в галузях, що обслуговують АПК, %;

Овф – середньорічна вартість авансованого капіталу в основних виробничих фондах сільськогосподарського призначення на 1 т продукції, грн.;

Озас – собівартість 1 т продукції (без амортизації), грн.;

К – період обігу авансованих у поточні затрати оборотних коштів, роки.

Для ефективного застосування відповідних методів аналізу використовуються логічні процедури системного аналізу, а також статистичні засоби встановлення взаємозв’язків і казуальних залежностей між показниками, які реалізуються шляхом проведення кореляційно-регресійного аналізу. Для проведення статистичного аналізу застосовуються пакети прикладних програм інтегрованої системи статистичного аналізу й обробки даних, які реалізовані на ПЕОМ.

Висновки до розділу 1

У сучасних умовах поняття ефективності сільськогосподарського виробництва не можна зводити до критерію отримання максимальної кількості продукції з одиниці земельної площі. У ринкових умовах оцінка ефективності розглядається з точки зору максимального задоволення потреб споживачів і включає такі аспекти:

Обмежені ресурси регіону повинні розподілятися так, щоб асортимент продукції задовольняв потреби суспільства;

Кожен вид товару цього асортименту необхідно виробляти найбільш дешевим способом.

Рішення про виробництво завжди приймається на основі оцінок додаткових витрат і додаткового зиску. Вони визначаються правилами гри та стійкими правами власності.

Застосування системи показників для визначення економічної ефективності зумовлюється багатоаспектністю цього поняття. Саме наявність багатоманітності витрат на виробництво і факторів, що впливають на неї, породжує використання системи показників.

Найбільш узагальненим показником є рівень рентабельності, яка є синтетичними показником і характеризує зернопродуктовий підкомплекс в цілому, що дозволяє порівнювати як окремі підприємства, так і галузі (виробництво, заготівля та переробка зерна).

Головною передумовою розвитку зернопродуктового підкомплексу є те, що сукупність процесів виробництва, заготівлі й переробки зерна формує цілісну систему, функціонування елементів якої підпорядковане єдиній меті – виробництву в кінцевому результаті продовольчих продуктів.

Зернопродуктовий підкомплекс формується за такими принципами:

Орієнтація на задоволення потреб населення у хлібопродуктах;

Узгодження економічних інтересів підприємств-партнерів на основі застосування ринкових важелів, таких як ціна, попит і пропозиція, конкуренція;

Багатоукладність форм господарювання у досліджуваному підкомплексі;

Створення нової системи збуту зерна і зернопродуктів на засадах товарно-грошових відносин.

Метки: ,