Реферат Аналіз конкурентної ситуації на зернопродуктових ринках Вінницької області

В даний час професійні дослідження ринків хлібопродукції у Вінницькій області носять епізодичний характер. Нам відомо лише про два ґрунтовних маркетингових дослідження, проведені за період 1999-2002рр.

Перше дослідження було виконано у 1999-2000рр. згідно Програми технічного сприяння TАСІС “Проект підтримки підприємств”, номер проекту PRUK – 9801. Ціллю дослідження було дослідити виробництво та збут продукції ВАТ “Вінницяхліб”, для подальшої розробки стратегії розвитку підприємства, а також пошуку потенційних інвесторів. В процесі виконання було визначено потенційні ринки підприємства, можливі стратегії його розвитку, а також слабкі та сильні сторони системи маркетингу (SWOT-аналіз) [20].

У 2001р. на замовлення ВАТ “Тульчинський завод продтоварів” Вінницькою Маркетингово-Аналітичною Групою (МАГ) було проведено дослідження ринку макаронних та борошняних кондитерських виробів. Дослідження включало в себе аналіз вторинної інформації (статистична, друковані матеріали, публікації тощо), проведення “польових” досліджень (збір первинної інформації – анкетне опитування споживачів, експертне опитування, моніторинг торгівельної мережі), обробку отриманої інформації (проведення сегментації ринку, позиціювання потенційних видів продукції на обраних ринках, розробку можливих маркетингових стратегій). Дане дослідження містить усі необхідні складові, які забезпечують виконання поставленої задачі [90].

В умовах постійно змінного стану маркетингового середовища підприємницькі структури діють в сфері конкуренції, що може бути функціональною, видовою і маркетинговою.

Конкуренція розглядається як фактор, що регулює відповідність приватних і суспільних інтересів, як "невидима рука" ринку (А. Сміт), що зрівнює норми прибутку з метою оптимального розподілу праці і капіталу. Конкуренція – одна із сутнісних ознак ринку, форма взаємного суперництва суб’єктів маркетингової системи і механізму регулювання виробництва. Як суспільна форма взаємодії суб’єктів конкуренція виступає передумовою реалізації індивідуальних економічних інтересів кожного суб’єкта, втягнутого в боротьбу між двома, більш-менш чітко означеними суперниками по бізнесі.

Конкуренція виступає також інструментом в усуненні і запобіганні монополій [109, 110].

З метою своєчасного формування пріоритетів і ефективної стратегії, найбільшою мірою, що відповідає тенденціям розвитку ринкової ситуації і заснованої на сильних сторонах діяльності підприємства, будь-яка фірма повинна постійно здійснювати поточний контроль і аналіз конкурентної переваги на ринку, на якому вона і конкуруюча фірма пропонують аналогічні по споживчому попиті товари чи послуги.

Розпізнавання, визначення характеру, ознак, виявлення причин відхилень у стані конкурентного середовища здійснюється за допомогою діагностики, що є засобом, методом і інструментарієм всебічного дослідження маркетингових і, зокрема, конкурентних відносин. Як галузь знань діагностика містить у собі теорію і методи організації процесів діагнозу, а також принципи побудови засобів діагнозу, класифікацію можливих відхилень характеристик конкурентного середовища. Виділяють три форми організації процесу встановлення діагнозу — аналітичну, експертну і діагностику на моделі, тобто імітаційну.

Концепція конкурентної переваги базується на випереджувальному, превентивному характері тактичних і стратегічних дій фірми в конкурентному середовищі. Пасивна стратегія, стратегія проходження за конкурентами, звичайно, як показує практика, є початком відходу з позицій прямої конкуренції, а значить відходу на сегменти ринку, мало привабливі для конкурентів. В окремих випадках пасивний шлях — прояв у взаєминах з конкурентами принципу "не заважати один одному" може бути виправданий. У той же час не слід забувати, що відсутність конкурентних переваг — вірний шлях до банкрутства.

Діагностику конкурентного середовища, діяльності конкурентів варто вважати найважливішою ланкою всього процесу маркетингових досліджень, тому що вона є умовою, гарантією успіху товару, технологій, послуг, пропонованих фірмою на ринку.

Методичні рекомендації з аналізу ринкової частки конкурентів, усієї процедури діагностики конкурентних переваг викладені в роботах вітчизняних і закордонних вчених і фахівців. Найбільш чітко, упорядковано і концентровано вони приводяться в роботах професора Азоєва Г. Л. [3].

Діагностика конкурентного середовища вимагає не тільки аналізу стану різних методів і стратегій конкуренції, але і дослідження іміджу товару й іміджу фірми. Реально знижуючи ціну на свій товар чи послугу, фірма здобуває можливість зміцнити свої позиції в порівнянні з конкурентами. Підвищення ціни товару чи послуги приводить до зниження рівня її конкурентної переваги. Поліпшуючи якісні характеристики продукту компанія одержує значну перевагу перед конкурентами, що, у свою чергу, може бути основою для призначення більш високої ціни. Якщо ж підприємство утримує ціну своїх товарів на рівні цін конкурентних товарів, то більш висока якість створює йому лідируюче положення на ринку, дозволяє збільшити чисельність споживачів і, відповідно, розмір займаної фірмою ринкової частки.

Методологічною основою аналізу конкурентної ситуації є ідея ринкової частки, яка розглядається як частина ресурсів, що обертаються на ринку. Розмір частки передбачає можливість впливу компанії на ринок і на конкурентів. Чим вище частка, тим ширше доступ до ресурсів, тим вигідніше їхнє розміщення і вище ступінь свободи в діяльності фірми. У залежності від величини ринкової частки фірма може бути на ринку або лідером, або аутсайдером, мати сильну чи слабку конкурентну позицію. Для аналізу стану конкуренції можуть використовуватися й інші показники. Наприклад, динаміка ринку, динаміка ринкової частки фірми.

Оцінка ступеня монополізації ринку здійснюється з врахуванням того, що ступінь монополізації ринку обернено пропорційний інтенсивності конкуренції. Для цього можуть бути використані чотирьох — чи десятидольні показники концентрації (CR4, CR10) та інші, котрі застосовуються у світовій практиці.

Для оцінки монополізації найчастіше використовується частка фіксованого числа підприємств (CR), інакше концентрована частка підприємств. У Німеччині, наприклад, цей показник установлює домінуюче положення на ринку, що виникає, якщо:

— на 1 підприємство припадає понад 1/3 всього обороту на ринку;

— на 3 і менше підприємств приходиться понад 1/2 загального обороту;

— на 5 і менше підприємств понад 2/3 обороту.

При цьому вважається, що якщо CR4 > 0.75, то ринок монополізований.

Може розраховуватися індекс Хіршмана-Херфіндаля — (ІХХ):

,

Де xi — частка i-ої фірми на ринку, у %;

N — загальне число фірм на ринку.

В Україні майже на всіх споживчих ринках є розрив між фактичною місткістю ринку та його потенційною місткістю. Фактична місткість – це той обсяг товарів, який було вироблено або завезено до країни, регіону, міста у будь-який відрізок часу і який було спожито населенням регіону. Потенційна місткість ринку – це той обсяг продукції, який можуть виробити підприємства та який готове спожити населення даного регіону. Потенційну місткість ми розглядаємо як можливість споживання визначеним сегментом продукції даного ринку за існуючих умов [114].

Покажемо існуючу ситуацію на ринку основних видів хлібопродукції на кінець 2000р. в таблиці 2.29.

З наведених даних видно, що найбільш конкурентним у Вінницькій області є ринок зерна. Максимальна частка серед підприємств-виробників зерна на даному ринку складає лише 0,5%. Більш монополізованим є вторинний ринок, але дослідити його на практиці дуже важко. Згідно індексу Хіршмана-Херфіндаля (ІХХ) ринок зерна є висококонкурентним. Досить конкурентними за даним показником є ринки борошна, круп та борошняних кондитерських виробів. Але за чотирьохдольним показником концентрації ринку ми бачимо, що існує обмежена кількість фірм на даних ринках, які володіють основною часткою ринку.

Таблиця 2.29

Інтенсивність конкурентної боротьби на ринках хлібопродукції

Вінницької області у 2000р.

Ринок

Показник концентрації ринку

Чотирьохдольний

Десятидольний

Індекс Хіршмана-Херфіндаля

Зерновий

2,0

4,4

18

Борошняний

50,3

68,5

1104

Круп’яний

57,2

75,0

1134

Хлібобулочних виробів

70,3

79,4

3963

Спиртовий

64,6

97,5

1278

Макаронних виробів*

85,1

94,6

3091

Борошняних кондитерських виробів*

53,7

84,2

948

Комбікормовий

77,9

100,0

3389

* за даними моніторингу торгівельної мережі області станом на липень-серпень 2001р.

Неконкурентними, тобто монополізованими, є ринки хлібобулочних виробів (монополіст – ВАТ “Вінницяхліб”, частка ринку близько 65%), макаронних виробів (Київська макаронна фабрика, частка ринку – 48% та ЗАТ “Техноком” – 26%), комбікормової продукції (ВАТ “Вінницький КХП №2”, частка – понад 58%).

Значення ІХХ для спиртового ринку регіону перевищує порогове для конкурентного ринку (1200 одиниць), але є нижчим за рівень монополізованого ринку (1800).

Для діагностики і прогнозування перспективної конкурентної ситуації використаний наступний підхід.

Спочатку формується перелік фірм, що діють на розглянутому ринку й утворюють його конкурентне середовище, на кінець аналізованого періоду.

Для визначення динаміки ринку розраховується показник динаміки ринку (Tm) по обсягах ринку на кінці аналізованого і базисного періодів (V`m і Vm) і тривалість періоду (t):

Основні показники, що використовуються для аналізу конкурентного середовища показано в додатку Е.

По динаміці ринку розраховуються показники інтенсивності конкуренції (Ut). Можна приймати, що якщо Tm > 1.4, то Ut = 0; при 0.7 < Tm < 1.4, Ut = (1.4 — Tm)/ 0.7; якщо Tm = 0.7, то Ut = 1. Показник інтенсивності конкуренції в даному випадку характеризує гостроту конкуренції, так при Ut = 1 конкуренція максимальна.

Згідно показника інтенсивності конкурентної боротьби по динаміці ринку найменш конкурентним є ринок спиртової продукції. У 2000р. виробництво спирту зросло на 69% і таке зростання об’ємів ринку дозволило зменшити рівень конкурентної боротьби між спиртовими заводами області.

Найбільш конкурентним у регіоні є ринок круп. Інтенсивність конкуренції по динаміці ринку приблизно дорівнює 1. Структура споживання круп, що є близькою до реальних потреб (бажань) споживачів у Вінницькій області, значно відрізняється від структури їх виробництва. Це ще більше загострює конкурентну боротьбу між виробниками.

Таблиця 2.30

Вплив динаміки ринку на стан конкурентного середовища на ринках продукції зернопродуктового підкомплексу Вінницької області, 1999-2000рр.

Ринок

Показник динаміки ринку*

Річний темп росту (Tm)

Інтенсивність конкуренції по динаміці ринку (Ut)

Борошняний

0,863

0,77

Круп’яний

0,635

~1

Хлібобулочних виробів

0,911

0,70

Спиртовий

1,691

<0

Макаронних виробів

0,286

>1

Борошняних кондитерських виробів

0,851

0,78

Комбікормовий

0,264

>1

* 2000р. – звітний період, 1999р. – базовий.

Дуже низькі значення досліджуваного показника на ринках макаронних виробів та комбікормів в регіоні викликані наступними причинами: ринок макаронних виробів є різко диференційований за видами даної продукції, і поділяється на субринки. На кожному з даних субринків існують свої лідери, які в певній мірі є монополістами. На ринку довго — та короткорізаних макаронів це ВАТ “Київська макаронна фабрика” (частка ринку близько 70%), вермішелі швидкого приготування – харківське ЗАТ “Техноком” (власник торгівельної марки “Мівіна”), яке володіє 100% даного ринку області.

Стагнація ринку комбікормів викликана, перш за все, неплатоспроможністю покупців даної продукції. Більшість сільськогосподарських підприємств, які є основними споживачами, віддають перевагу низькоякісним комбікормам власного виробництва, частка якого складає понад 65% і постійно зростає. Протягом більшої частини року даний ринок практично завмирає, і певне пожвавлення спостерігається лише навесні, коли залишки кормів в сільськогосподарських підприємствах вичерпуються.

Саме з цих причин, коли на ринку макаронних виробів ми відмічаємо явний монополізм з боку немісцевих виробників, а на ринку комбікормів спостерігається відсутність конкурентної боротьби через згортання даного ринку, ми виключили дані галузі з подальшого дослідження.

Для ринків борошна, хлібобулочних виробів та борошняних кондитерських виробів Ut практично рівні. Дані ринки протягом 2000р. постійно звужувались, що викликане зростанням цін на хлібопродукцію. Зменшення об’ємів ринків в свою чергу викликало загострення конкурентної боротьби.

Оцінка рентабельності ринку (Rm) можлива, якщо існують дані про прибутки, що мали чи мають конкуренти на даному ринку. Отримати такі дані не завжди можливо, однак маючи ретроспективні звітні дані фірми, а також зведення бенчмаркингу можна оцінити активи і прибуток фірм конкурентів. У цьому випадку рентабельність може бути визначена:

,

Де: Pr — прибуток, отриманий конкурентами в розглянутому періоді;

V’м — активи конкурентів на кінець аналізованого періоду;

T — тривалість аналізованого періоду, місяців.

Маючи дані рентабельності, визначають коефіцієнти інтенсивності конкуренції по рентабельності (Ur). При умові 0 < Rm < 1, Ur = 1 — Rm; а у випадку Rm < 0, Ur прямує до 1.

Таблиця 2.31

Рентабельність ринків продукції зернопродуктового підкомплексу

Вінницької області, 1999-2000рр.

Ринок

Показник рентабельності ринку

Рентабельність ринку (Rm)

Інтенсивність конкуренції по рентабельності ринку (Ur)

Борошняний

0,083

0,917

Круп’яний

0,032

0,968

Хлібобулочних виробів

0,058

0,942

Спиртовий

0,277

0,723

Макаронних виробів

0,045

0,955

Борошняних кондитерських виробів

0,10

0,9

Згідно Ur найменш інтенсивна конкуренція в спиртовій галузі області, найвища – в круп’яній, що підтверджує висновки попереднього розрахунку. В інших галузях ситуація приблизно однакова. В загальному ж рівень рентабельності ринків хлібопродукції є дуже низьким, що свідчить про досить інтенсивну конкурентну боротьбу. Також дана ситуація викликана особливістю ринків продукції зернопродуктового комплексу, які мають стратегічне значення, підлягають певному адміністративному регулюванню.

Розрахунок ринкових часток фірми, що знаходяться на розглянутому ринку здійснюється за даними про ресурси фірми й обсяги ринку:

А) на кінець базисного періоду

Б) на кінець звітного періоду

Аналіз табл. дає можливість виявити зміни в системі конкурентів за аналізований період і скласти список фірм, що на даному ринку визначають основні тенденції бізнесу (ринкова частка більш 0,5), а потім розрахувати середню ринкову частку Sm, що приходиться на одну фірму:

За отриманими результатами будується таблиця розподілу ринкових часток.

Інтенсивність конкуренції (Ud), тим вище, чим нижче коефіцієнт варіації і ринкових часток на кінець аналізованого періоду:

Чи

Таблиця 2.32

Розподіл ринкових часток спиртозаводів Вінницької області

№ пп фірми

Підприємство

Ринкова частка на кінець базисного періоду (1999р.)

Ринкова частка на кінець звітного періоду (2000р.)

1

Юрківецький

0,03

0,00

2

Уладівський

0,00

0,01

3

Овечацький

0,00

0,02

4

Гайсинський

0,00

0,04

5

Чечельницький

0,00

0,04

6

ДП Експериментальний завод по фракціонуванню олій та жирів

0,10

0,04

7

BAT "Екстра"

0,07

0,06

8

Бджільнянський

0,00

0,06

9

Мартинівський

0,04

0,09

10

Тростянецький

0,28

0,13

11

Барський

0,27

0,15

12

Бершадський

0,08

0,16

13

Немирівський

0,12

0,20

РАЗОМ:

1,0

1,0

За рівнем розподілу ринкових часток найвищі рівні інтенсивності конкуренції в борошномельній, круп’яній та спиртовій галузях. Найбільш монополізованими ринками є ринки хлібобулочних та кондитерських виробів.

Таблиця 2.33

Варіація ринкових часток конкурентів на ринках зернопродукції

Вінницької області

Ринок

Кількість учасників ринку

Середня ринкова частка (Sm)

Дисперсія ринкових часток (σ(s))

Інтенсивність конкуренції по розподілі ринкових часток (Ud)

Борошняний

70

0,014

0,001

0,902

Круп’яний

78

0,013

0,001

0,899

Хлібобулочних виробів

83

0,012

0,005

0,617

Спиртовий

12

0,083

0,004

0,955

Макаронних виробів

19*

0,053

0,014

0,732

Борошняних кондитерських виробів

34

0,029

0,011

0,635

* за даними моніторингу торгівельної мережі м. Вінниці

Узагальнена характеристика інтенсивності конкуренції розраховується за даними показників Ut, Ur, Ud, як середнє геометричне цих показників:

,

При прагненні Uc до 1 конкуренція загострюється. У випадку якщо Ut чи Ur не відомо, то Uc не розглядається.

Таблиця 2.34

Розрахунок інтегрального показника інтенсивності конкуренції

Ринок

Інтенсивність конкуренції

Інтегральний показник інтенсивності конкуренції (Uc)

По динаміці ринку (Ut)

По рентабельності ринку (Ur)

По розподілі ринкових часток (Ud)

Борошняний

0,77

0,917

0,902

0,798

Круп’яний

~1

0,968

0,899

0,933

Хлібобулочних виробів

0,70

0,942

0,617

0,638

Спиртовий

<0

0,723

0,955

0,026

Макаронних виробів

>1

0,955

0,732

0,836

Борошняних кондитерських виробів

0,78

0,9

0,635

0,668

Згідно проведених розрахунків найвищий рівень інтенсивності конкуренції за узагальненим показником спостерігається в галузі виробництва макаронних виробів. Це викликане потужним впливом великих підприємств-виробників макаронних виробів із інших областей України.

Найнижчий рівень гостроти конкуренції – в спиртовиробництві. Це, на нашу думку, пояснюється специфікою галузі, оскільки як такої конкуренції не може спостерігатися в умовах тотального контрою рівня виробництва та розподілу спирту.

Вінницька області традиційно є одним із найбільших виробників зерна в Україні. В середньому частка зерна у загальнодержавному виробництві зернових складає біля 7%. Родючі землі та сприятливі природнокліматичні умови у поєднанні із дбайливим відношенням до хліба здійснюють позитивний вплив на рівень виробництва зерна.

Регіон самозабезпечений зерном. Загальні потреби в 1995-2001рр. не перевищували 1млн. т зерна, при тому що мінімальний рівень виробництва становив 1450тис. т. Стабільний надлишок зерна дозволяє покриває нестачі в ньому інших областей України та експортується за межі держави.

Виробництво зерна є найбільш рентабельною підгалуззю сільського господарства. На відміну від усіх інших галузей, за останні роки зерновиробництво жодного року не було збитковим. Воно є стабільним джерелом прибутку та обігових коштів для сільськогосподарських підприємств. Відносно висока рентабельність зерна нівелюється необхідністю покривати значні збитки, отримані від виробництва інших видів сільськогосподарської продукції. Прибутки зернового господарства ідуть на відшкодування втрат інших галузей, а не на розширене відтворення. Все це, безумовно, в наступні роки приведе до зниження урожайності зернових культур та зменшення їх ефективності.

Негативним чинником маркетингової діяльності зерновиробничих підприємств є необхідність реалізовувати зерно одразу після його збору. Це викликане гострою потребою в обігових коштах для завершення збору врожаю інших сільськогосподарських культур та погашення заборгованості по короткострокових кредитах.

За період 1991-2001рр. значно змінилася структура реалізації зерна сільськогосподарськими підприємствами області. Заготівельні організації із найбільшого покупця зерна (їх частка у загальному продажі в 1991р. становила понад 80%) стали у 2001р. чи не найменшим – частка даних підприємств скоротилась до 3%. Натомість зросла питома вага таких каналів реалізації як продаж на ринку та продаж працівникам і в рахунок оплати праці.

В області в наявності значні зернопереробні потужності, сумарний об’єм яких перевищує 800тис. т зернопродуктів на рік. Фактично середні рівень завантаженості потужностей складає близько 25%. Таке становище склалося в результаті зниження потреб області у продукції переробки зерна. Більшість видів зернопереробної промисловості області не є експортно-орієнтованою. В значних об’ємах вивозиться за межі області лише спирт (близько половини виробництва).

Підприємства зернопереробки та зберігання розташовані з врахуванням транспортної інфраструктури області (90% ХПП та елеваторів), а виробництво кінцевих продуктів споживання – із врахуванням щільності населення (коефіцієнт кореляції між рівнем виробництва хлібопродуктів та щільністю населення – 0,99). Оптимальне розміщення переробних підприємств дозволяє мінімізувати маркетингові витрати підприємств зернопродуктового підкомплексу області.

Протягом 1990-2001рр. змінилась структура переробки зерна. Значно зменшилась частка круп’яних та комбікормів і зрослі частка спирту. Тобто, відбувся процес саморегулювання та стабілізації ринку хлібопродуктів в області. В даний час виробляється та кількість хлібопродуктів, яка може бути спожита, переважно в середині області. Рівень виробництва продовольчих хлібопродуктів у 1999-2001рр. відповідав внутрішньообласним потребам.

У досліджуваному періоді виробництво більшості видів зернопродуктів в області було рентабельним. Найвища рентабельність була у виробництві зерна. Це пояснюється відносно низькою часткою постійних витрат у зерновиробництві відносно до інших галузей підкомплексу. В переробних галузях в результаті низької завантаженості виробничих потужностей значну питому вагу (до 15%) у структурі собівартості займає амортизація основних засобів. У виробництві хлібу та хлібобулочних виробів рівень рентабельності часто регулюється адміністративними засобами.

Оцените статью
Adblock
detector