Реферат Економічна ефективність доробки, зберігання і переробки зерна в Полтавської області

З’єднуючою ланкою між сільськогосподарським виробником та ринком хлібопродуктів є зернопереробна галузь, яка виконує функції заготівлі, зберігання, переробки зерна та реалізації продуктів переробки споживачам.

Характеризуючи сучасний стан зернопереробної галузі Полтавської області, слід відмітити активний розвиток підприємств і виробництв різних форм господарювання. Поштовхом до цього стало прийняття Закону України “Про особливості приватизації майна в аграрному підкомплексі”.

Систематичний підхід до аналізу ефективності переробки зерна в АПК Полтавської області вимагає визначення границь системи та її елементів. Переробка зерна, як і будь – яке сучасне виробництво являє собою складну соціотехнічну систему, на ефективність діяльності якої впливають наступні групи факторів:

Техніко – технологічні (технічна озброєність, ступінь використання виробничих потужностей, прогресивність технологій, комплексність і безвідходність переробки сировини тощо);

Організаційно – економічні (спеціалізація, кооперування, комбінування виробництва, форма власності тощо);

Соціально – економічні (форми організації праці, система управління виробництвом, забезпечення і кваліфікація персоналу тощо).

Зернопереробне підприємство є провідною виробничою ланкою між виробниками зерна та споживачами продукції зернопереробки, отже, наявність значної кількості стохастичних зв’язків із зовнішнім середовищем в умовах ринку підвищує невизначеність та активізує властивість виробничо – економічної системи до самоорганізації та адаптації. Необхідно з’ясувати характеристику впливу внутрішніх факторів на ефективність переробки зерна, а також способи їх виявлення та задіяння.

Матеріально-технічна база підприємств і ступінь її використання сприяє на ефективність виробництва. Процес вдосконалення і розвитку матеріально – технічної бази може відбуватися двома шляхами: екстенсивним (нарощування потенціалу основних фондів) та інтенсивним (поліпшення ефективності їх використання).

Збільшення частки прогресивного обладнання у структурі основних засобів сприяє підвищенню ефективності виробництва та конкурентноздатності продукції за рахунок вищого рівня організації технологічного процесу. Ефективність технологічного процесу визначається ступенем реалізації його цільового завдання, а основними показниками технологічної ефективності є вихід і якість готової продукції та розмір питомих експлуатаційних витрат [67].

Серед техніко-технологічних факторів підвищення ефективності виробництва слід виділити резерви, пов’язані з комплексною і безвідходною переробкою зерна.

Слід зазначити, що основним завданням борошномельного – круп’яного виробництва є вирішення проблеми утилізації відходів. Адже відомо, що побічні продукти виробництва борошна і круп характеризуються високим вмістом біологічно активних речовин. Так, у висівках вміст білку складає 15-18 %, жиру – 3-4 %, крохмалю та інших вуглеводів – 30-40 % у пшеничних і 50-55 % у житніх висівках. Висока цінність побічних продуктів зернопереробки дає можливість використовувати їх при виробництві дієтичних продуктів, а також у фармацевтичній і мікробіологічній промисловості тощо [3].

Виявлення резервів щодо підвищення ефективності переробки зерна за рахунок задіяння техніко-технологічних факторів досягається шляхом системного аналізу складу і структури основних засобів.

До організаційно-економічних факторів впливу на ефективність переробки зерна належать розташування зернопереробних підприємств і транспортні умови (територіальна віддаленість від місць вирощування зерна та ринків збуту продукції зернопереробки, наявність і стан доріг), а також розмір підприємства, спеціалізація, інтеграція, інтенсифікація тощо.

Територіальне розміщення зернопереробних підприємств визначає обсяги виробничих запасів сировини, витрати, пов’язані із зберіганням і транспортуванням сировини, що в кінцевому підсумку впливає на собівартість і рентабельність виробництва.

Завдання підвищення ефективності господарювання зводиться до узгодженості між структурними і функціональними елементами даної системи, тобто необхідно знайти такий вигідний спосіб, щоб отримати максимальний ступінь досягнення цілі, але при мінімізації всіх наявних витрат. Отже, підвищення ефективності переробки зерна в Полтавській області пов’язано насамперед, з пошуком внутрівиробничих резервів і розробкою заходів щодо їх ефективного задіяння. Оскільки конкретні джерела цих резервів формуються під впливом сукупності внутрішніх та зовнішніх факторів і умов, вважаємо, що їх дослідження вимагає класифікації факторів і особливостей їх впливу, оскільки саме класифікація факторів є основною класифікації резервів.

В Полтавській області станом на 01.01.2003 р. налічуються 26 комбікормових заводів з сумарною добовою продуктивністю майже 4 тисячі тонн, 6 млин заводів з річною потужністю по виготовленню 200 тис. тонн борошна сортового помолу пшениці та 52,5 тис. тонн житнього обдирного помолу, 6 цехів по виготовленню крупи з річною потужністю 166 тис. тонн, 2 комбікормові заводи ОДП ДАК “Хліб України” та 24 міжгосподарських комбікормових заводи, що спроможні виготовити в рік понад 1 млн. тонн комбікормів. Поряд з великими зернопереробними підприємствами активно конкурують підсобні переробні підприємства та приватні малі підприємства.

Наша область має достатню кількість комбікормових заводів здатних задовольняти потреби як господарств так і населення в повноцінних комбікормах для всіх видів сільськогосподарських тварин, птиці і риби. Незважаючи на це, на сьогодні більшість сільськогосподарських підприємств та приватних господарств при вирощуванні тварин і птиці використовують кормові концентрати у вигляді подрібненого і навіть цільного зерна. В той же час комбікормові заводи в середньому завантажені лише на 10 – 12 %. Через нестабільність попиту виробництво комбікормів за останні 5 років знизилось в 1,5-2 рази і тільки в 2003 році відбулось деяке збільшення їх виробництва.

Не мале значення у переробці зерна належить виробництву борошна. За останні роки у Полтавській області заготовляється і переробляється пшениця низької якості і в недостатній кількості. Враховуючи важке становище із низьким вмістом клейковини, розпорядженням Кабміну України від 31.08.2000 р. № 340-р дозволено, як виняток, використання на продовольчі цілі м’якої пшениці п’ятого і шостого класів із вмістом клейковини 18% і більше, третьої групи якості і вмістом клейковини 10-18%, першої і другої груп якості для виготовлення хлібопекарського борошна із підсортуванням до пшениці вищої якості. Проаналізувавши динаміку виробництва борошна в Полтавській області (рис. 2.2), ми бачимо, що значно скоротилось виробництво порівнюючи 2003 р. з 1980 роком.

Рис. 2.2. Динаміка виробництва борошна в Полтавській області

Великого значення набуває виробництво хліба та хлібобулочних виробів (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Виробництво хліба та хлібобулочних виробів по регіону

Отже, з рис.2.3. видно, що обсяг виробництва хліба і хлібобулочних виробів у 2003 році значно знизився порівняно з 1960 роком на 52,4 %.

Ми вважаємо, що до основних причин спаду виробництва продуктів переробки зерна слід віднести:

Значне зменшення кількості та якості зернової сировини, що вирощується і заготовлюється області;

Обмеження платоспроможності споживачів хлібопродуктів та комбікормів;

Дефіцит оборотних коштів у зернопереробних підприємств для купівлі сировини.

Зберігання й переробка зерна в сучасних умовах – це одна з головних складових у системі формування зерна як товару. Технологія зберігання та переробки зерна перманентно удосконалюється. У стародавньому світі зерно зберігали у великих глиняних місткостях, розташованих в глибоких ямах; в спеціальних зернових ямах, у склепіннях з обвугленими стінами тощо. Пізніше почали будувати спеціальні комори з глини, дерева чи каміння, оскільки зберігання зерна є важливою ланкою системи формування товару зерно, підготовки його до продажу у найвигідніший час.

Середньорічні втрати складають понад 10 % загального виробництва зерна. Водночас втрати зростають у разі зберігання зерна у негерметичних сховищах, з вільним проникненням у зернову масу шкідників та мікроорганізмів. Це потребує врахування, того що, по — перше, зерно є живим організмом, з притаманними йому процесами дихання і складними біохімічними перетвореннями, по — друге, продуктом живлення чисельних представників природи: птахів, гризунів, комах, мікроорганізмів тощо. Оптимізоване управління процесами післяжнивного дозрівання зерна суттєво покращує його посівні та технологічні властивості [5]. Активний доступ повітря надає кисень та відводить тепло і вологу, які виділяються у процесі дихання зерна. За температури понад 10°С зерно інтенсивно дихає і виділяє значну кількість тепла. Домішки зерна з підвищеною вологістю, є додатковим чинником активного розвитку мікроорганізмів, які завдають шкоди зерну. З огляду на це сучасні технології прийому і обробки зерна поєднують:

Очищення від домішок;

Сушіння до нормативної вологості (13-15%);

Охолодження зерна до стандартних температурних режимів зберігання;

Захист зернової маси від шкідників ( комах, кліщів, гризунів тощо);

Оптимізація партій зерна стосовно вимог раціонального використання у разі переробки чи продажу (рис.2.5).

Врожай збирають за допомогою комбайнів: в Україні – Дон 1500, Нива, Славутич, у США – Джон Дір; у Німеччині – Класс, Нью – Голанд. Від комбайна зерно автомобілем або трактором транспортують в лабораторію і аналізують на вологість, домішки, клейковину і тощо.

поле,комбайн,транспортний засіб,лабораторія,ваги,очистка,сушіння
(зволоження)
,зберігання,відвантаження

Рис 2.5. Схематична організаційна схема процесу збирання та зберігання зерна

Далі водії отримують відповідні документи і з зерном їдуть на ваги. Далі зерно проходить відповідні етапи. Набагато більших можливо досягти успіхів коли використовувати при очистці зерна – очисну та сортувальну установку. Наприклад, установка німецької фірми Riela має центробіжний аспіратор потужністю від 40 до 220 т/год.

Сушіння – надійний спосіб створення умов зберігання зерна насіння, соняшника, рапсу, і бобових. Ефективність процесу сушіння забезпечується інтенсивністю переміщення вологого зерна в процесі сушіння, за допомогою пересувних рециркулярних чи прямоточних сушарок GUT/ GDT. Вони встановлені на пересувній рамі з гідравлічним переміщуваним механізмом. Сушарки обладнують теплогенератором прямого нагріву чи теплообмінником.

Існує три способи сушіння (зневоднення) зерна: теплове (в тому числі вакуумне; сорбуійне (контактне); механічне (відтискання, центрифугування).

Більшість хлібоприймальних підприємств України мають механізовані транспортно – технологічні лінії з очищення та сушіння зерна, системи активної примусової вентиляції, надійного упередження псування зернової маси. Але через технічне недоопрацювання повітророзподільних решіт, відсутні системи активного вентилювання на основі спеціалізованих транспортерів, які забезпечують розвантаження зернових складів. У разі зберігання зерна в складах необхідно враховувати його вологотеплообмін, вологість та гігроскопічність зерна. Вологість повітря (% 50 60 70 80 90), що забезпечує нормативну вологість зерна пшениці за температури (20°С ) 12,2 13,4 14,8 16,7 20,4.

Зменшення впливу вологи повітря на зерно, що зберігається, потребує накриття зерна та приміщення. З цією ж метою використовують активну вентиляцію зерна, залежно від його технологічного призначення: запобігання самозагоранню, дегазація, прогрів перед висівом, охолодження, проморожування, сушіння тощо [6].

Зібране зерно потрібно сушити до вологості 15%, а пивоварного ячменю і насіння – до 17-18%.

Технологія переробки та зберігання зерна повинні бути цілісним технологічним циклом рослинництва і тваринництва.

Так, зерносховища “MFS YORK STORMOR” забезпечують зважування зерна (100 – тонні електронні ваги), його транспортування у прийомні ями ( 2 по 20 т). Це дозволяє паралельно з працювати із зерном 2 різних культур, за допомогою U – подібного жолобного шнеку та 2 норій пропускною спроможністю 90 т за годину. Далі зерно піднімається на висоту 16 м з метою подальшого очищення чи завантажування безпосередньо в силос.

Зерно, що надійшло безпосередньо від комбайнів, очищають віброцентробіжною зерноочисною машиною А1-БЦС-100, обладнаною системою аспірації і 2 бункерами збирання відходів. Продуктивність лінії залежить від засміченості та вологості зерна – в середньому 80-100 т/год. Система очищення включає 2 проміжні силоси – накопичувачі ємністю по 320 т зерна кожний. У разі тимчасового зберігання очищеного зерна перед сушінням, 2 норії та вивантажувальні шнеки подають його на сушіння чи зберігання. Система сушіння зерна поєднує 3 зерносушарки порційно – поточного типу, виготовлені з оцинкованої гофрованої жесті, місткістю по 50 т кожна. Пропускна спроможність зерносушарок, залежить від виду зерна і його вологості:

Кукурудзи – за вологості від 20 до 14,5 % — 35-40 т/год.;

Пшениці – від 20 % до 14,5 % — 40-45 т/год.;

Ячменю –за вологості 18 % до 14 % — 34-40 т/год.

Система зберігання зерна складається з 24 силосів: 12 – по 1720 т; 6 – по 1550 т; 6 – по 920 т.

У світовій практиці все більшого розповсюдження набувають технології зберігання в охолодженого (до +10°С ) зерна. В охолодженому стані за якого продовжується природний процес дозрівання зерна, гальмуються процеси його дихання, розвитку та розмноження мікроорганізмів, пригнічується діяльність шкідників (довгоносик, хрущак тощо). В процесі охолодження вологість зерна знижується на 0,5-0,8%. Втрати зерна ( вологість 15%, температура +25°С ) за місяць біля 0,12% загальної маси, що перевищує вартість енерговитрат на охолодження. Значніші втрати сухої маси зерна формуються у разі його вологості понад 15% (за рік зберігання зерно може втратити до 3,5% сухої маси).

Основне значення режиму зберігання зерна в охолодженому стані полягає в тимчасовому консервуванні вологого й сирого зерна на току на певний період (до початку сушіння). Це найважливіший захід для запобігання псуванню зерна і насіння період їх зберігання на току [5].

З метою забезпечення технологічних режимів охолодження зерна в сховищах різного типу німецька фірма "Зульцерешер ВИСС" розробила низку установок ГРЕЙНФРИГОР, добовою потужністю 60 — 550 т зерна, (встановлена потужність електродвигунів – 59 – 96 кВт), обсяг холодного повітря – 1200-18000 м3/год. Мелітопольський будівельний завод Україна випускає холодильні машини типу ТХУ. У разі охолодження зерна до +5 0С, термін його надійного зберігання без суттєвих втрат сухої маси та псування шкідниками становить: за вологості до 17% — 6 місяців, 19 % — 2 місяці.

Використання холоду у разі зберігання зерна має і екологічні переваги перед іншими способами (поглинає сірчаний і канцерогенні гази).

ВАТ “Карлівський машинобудівний завод” Полтавська область пропонує 3 типи зерноочисних машин:

Сепаратор гравітаційний СГ — 25, що дозволяє легко ліквідувати великі та малі залишки у всіх видів зернових, зернобобових, соняшника, кукурудзи та інших культур ;

Повітряно – решітчастий сепаратор стаціонарний СС – 100 до 100 т/год.;

Комплексний барабанний сепаратор КБС 1270.400 до 250 т/год.;

В умовах конкуренції заслуговує уваги формування партій зерна до подальшого використання. Так, переробка зерна пшениці в борошно, супроводжується змінами кількості і якості, зокрема, його складових – клейковина суміші борошна кількох сортів може бути значно вищою показників кожного сорту окремо. Окремі партії твердої та м’якої пшениці суттєво змінюють показники: зволоження, режимів подрібнення, просіювання зерна і зернопродуктІв, а фракціювання з виділенням подрібненого зерна підвищує загальний вихід борошна вищого ґатунку.

Зберігання і переробка зерна в сучасних умовах – це одна з головних складових у системі формування зерна як товару. Основними напрямками діяльності регіональних державних зернозаготівельних підприємств є:

Забезпечення інтересів держави щодо закупівлі до державних ресурсів зерна, сортового насіння, його зберігання та використання за наказами ДАК “Хліб України”;

Забезпечення інтересів Полтавської області щодо закупівлі до регіональних ресурсів за дорученням обласної держадміністрації продовольчого і фуражного зерна для забезпечення виробництва борошна, крупів, хлібобулочних і макаронних виробів, комбікормів та інших харчових і кормових продуктів;

Участь у посередницьких операціях по закупівлі зерна, продуктів його переробки, не зернової сировини, сільськогосподарської продукції для загальнодержавних, регіональних та інших потреб на внутрішньому та зовнішньому ринках;

Комерційна, торгівельна, торгівельно-закупівельна, постачальницько – збутова та посередницька діяльність.

Надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам по забезпеченню їх паливно – мастильними

Отже, підвищення ефективності доробки, зберігання та переробки зерна в АПК Полтавській області пов’язано насамперед, з пошуком внутрівиробничих резервів і розробкою заходів щодо їх ефективного здійснення. Оскільки конкретні джерела цих резервів формуються під впливом сукупності внутрішніх та зовнішніх факторів і умов, вважаємо, що їх дослідження вимагає класифікації факторів є основою класифікації резервів.

Метки: , ,