Реферат Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності виробництва у зернопродуктовому підкомплексі Полтавській області

Однією з важливих умов існування зернового ринку є наявність різних альтернативних шляхів реалізації вирощеного зерна, тобто коли поряд із державними закупівельними організаціями на ринку присутні й інші агротрейдери. За таких умов посилюється вплив ринкових важелів (попиту і пропозиції), на формування цін та структуру пропозиції зерна, а у виборі стратегії господарювання перед сільськогосподарськими товаровиробниками покладена основна доктрина ринкової економіки: виробляти не те, що можна виробляти, а те, що можна продавати з найбільшою для себе вигодою.

Зростання пропозиції зерна на ринку знизило ціни і зробило їх реальнішими, хоча прибутки виробників зерна зменшились у зв’язку із підвищенням частки вартості зберігання зерна у ціні його реалізації.

Таким чином, існують заходи державного регулювання які негативно впливають на сільськогосподарських товаровиробників: монопольне становище держави у закупівлі, непродумана політика керівництва АПК, зберігання зерна та ціноутворення, законодавчі зміни та інші.

На наш погляд, розвиток зернового ринку сприятиме відміна державного замовлення на закупівлю зерна, адже державне замовлення, як адміністративний метод державного регулювання, на даному етапі носить примусовий характер і не гарантує вчасного розрахунку із товаровиробниками, обмежуючи при цьому вихід їхньої продукції на вільний ринок.

Держава має великий інтерес до розвитку зернового ринку і ця увага не є безпідставною, оскільки він є могутнім фактором впливу на формування всіх продовольчих ринків. Саме зерну належить центральне місце у формуванні обсягів продовольчих ресурсів країни. Від розвитку зернового господарства залежить розвиток птахівництва, тваринництва, борошномельно-круп’яної, комбікормової та харчосмакової промисловості.

У структурі продажу основних видів продукції рослинництва і тваринництва у Полтавській області зерно займає 40,8 % (після молока та молочних продуктів – 84,5 % та цукрових буряків – 80,2 %) (рис. 3.1).

Ринок зерна та зерносировини (продовольчого зерна, насіння, зерна для промислової переробки, фуражного зерна) формується міжгалузевими структурами, а окремими суб`єктами ринкових відносин є колективні і державні підприємства, акціонерні товариства, кооперативні об`єднання, селянські (фермерські) господарства, підприємства системи заготівлі, зберігання і переробки та реалізації. Залежно від особливостей суб`єктів ринку формуються ринкові структури (оптовий, роздрібний ринок), які забезпечують державну та кооперативну торгівлю, або входять до більш складної (товарної біржі) системи товарообігу зерна і зерносировини [124].

Основними покупцями зерна є заготівельні організації і переробні підприємства, які заключають прямі контракти з сільськими товаровиробниками (табл.3.1.). Питома вага даного каналу реалізації становить по Полтавській області – 6,4 %. Вагома частка у формуванні цього каналу належить виконанню даного замовлення, але у зв’язку із труднощами у 2003 р. за розрахунками держави із виробниками зерна, та, як наслідок, пошуком останніх альтернативних шляхів, питома вага продажу заготівельним організаціям знизилась порівняно з 1995 р. на 9.1 %.

Таблиця 3.1

Маркетингові канали реалізації зерна сільськими підприємствами суспільного сектору 1995-2003, %

Роки

Реалізовано всього,

Тис. т

В тому числі по каналах реалізації

Заготівельним організаціям, включаючи продаж за

Прямими зв’язками

На ринку, через власні магазини, палатки

Населенню через систему громадського харчування

За бартерними угодами

1995

788

42,1

16,6

32,0

8,8

1998

791

17,7

24,9

29,7

27,6

1999

804

11,3

28,8

27,8

32,1

2000

657

7,5

36,1

17,5

23,8

2001

949,5

3,0

16,7

16,8

12,6

2002

1377

4,4

14,7

10,7

8,1

2003

726

6.4

10.1

9.1

7.4

При цьому слід зазначити, що на даному етапі найбільша ефективність реалізації зерна та його купівлі досягається за рахунок встановлення прямих зв’язків між підприємствами з виробництва зерна і його переробки. Це зменшує кількість посередників та вносить певну стабільність у виробничу діяльність як виробників зерна, так і його переробників.

Загалом, динаміка питомої ваги кожного каналу у структурі реалізації зерна відповідає тим соціально-економічним явищам, які відбуваються в країні. Зокрема, зміна форм власності спричиняє зменшення продажу зерна державі, а намагання товаровиробників отримати „живі” гроші збільшує частку реалізації зерна на ринках, через торгівельну мережу. Впливають на структуру реалізації і негативні фактори, зокрема, відсутність оборотних коштів збільшує частку зерна, що видається в рахунок оплати праці з метою зменшення заборгованості, а недосконалість економічних взаємовідносин між підприємствами, законодавча неврегульованість, відсутність розвинутої ринкової інфраструктури тощо – все це збільшує частку бартерної торгівлі у структурі реалізації зернових культур.

Відповідно і ціна зернових при збуті державі є найвищою, що зумовлено високим закупівельними цінами державного замовлення. Слід зазначити, що ціна на зернові зростає в квітні-червні і знижується з часу надходження зерна нового урожаю у вересні-листопаді, а потім цінова ситуація стабілізується. Коли виникають витрати, пов’язані із зберіганням зерна, ціни знову зростають у межах 10-15 % (Додаток В).

В січні 1995 року вступив у дію Указ Президента України „Про заходи щодо реформування аграрних відносин”, що надав право сільськогосподарським товаровиробникам вільно розпоряджатись власною продукцією, а також Постанова Кабінету Міністрів України „ Про заходи з розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні”, що сприяла активізації біржової торгівлі, обумовили розвиток різних маркетингових каналів, які виникли як альтернатива державним закупівлям.

Зерно є одним із важливих товарів, що визначає міжгалузеві пропорції не тільки в аграрному секторі економіки, а й у народному господарстві країни в цілому. За сучасних умов для вітчизняних товаровиробників воно є основним джерелом грошових надходжень. Одночасно ціни на зерно впливають на ціни концентрованих кормів у тваринництві й основні продукти харчування населення. Саме від рівня розвитку зернового господарства багато в чому залежить стан інших галузей сільського господарства, добробут сільських трудівників, соціально-економічна стабільність у суспільстві. Тому держава повинна бути зацікавлена в сталому розвитку ринку зерна і проведенні стосовно нього протекціоністської політики, яка є основою формування та розвитку не тільки зернового, а й продовольчого ринку країни, забезпечення її продовольчої безпеки.

Однією із досконалих форм розвитку зернового ринку є біржова торгівля, яку з метою прискорення трансформаційних процесів в аграрній сфері необхідно застосовувати та удосконалювати.

Саме біржова торгівля сільгосппродукцією виступає індикатором цін, які формуються внаслідок взаємодії попиту і пропозиції. Починаючи з 2000 р., закупівля зерна, згідно до чинного законодавства, має проводитися виключно через прозору ринкову інфраструктуру (біржі, аукціони, торгові доми). Станом на 01.01.2002 р. у Полтавській області працює діють дві акредитовані Національною асоціацією бірж України біржі: Полтавська регіональна агропромислова і Українська універсальна, 10 агротоварних домів, 19 обслуговуючих кооперативів, три аукціони племінної та продуктивної худоби. У сільській місцевості функціонує 695 заготівельних пунктів, а в районних центрах – 130. В області функціонують 27 кредитних спілок і 60 інших ринкових формувань.

Експертний відділ біржі постійно проводить експертну оцінку нерухомості, майна та землі сільськогосподарського призначення, здійснює брокерські послуги з декларування митних вантажів. Біржа надає інформаційно-консультаційні, кредитні, митні, сертифікаційні, страхові, транспортно-експедиційні послуги, реєструє зовнішньоекономічні контракти.

Згідно із Статутом, біржа є неприбутковою організацією і не ставить за мету одержати прибуток. Відповідно до Правил біржової торгівлі, вона виступає не лише механічним реєстром укладених на торгах угод, а й є гарантом їх виконання покупцями і продавцями. Існують певні проблеми, що стримують розвиток біржової торгівлі зерном, можна виділити такі: „тінізація” сільськогосподарського виробництва, відсутність формувань ринкової інфраструктури, що дали б змогу впроваджувати досконалі форми торгівлі; високий рівень оподаткування брокерської діяльності; створення перешкод регіональними виконавчими органами влади вільному руху зерна та продуктів його переробки; високі тарифи на транспортування зернових вантажів; бартерні операції.

Подальший розвиток ринкової інфраструктури Полтавської області потребує освоєння ресурсозберігальних її компонентів на основі збереження та модернізації традиційних прямих комерційних зв’язків: торгові доми, біржі, обслуговуючі кооперативи тощо. Таким агроторговим формуванням у полтавському регіоні є дочірнє підприємство „Лохвицький торговий дім” Полтавського відкритого акціонерного товариства „Облагропостач”, має прибутковий статус, статутний фонд – 10 тис. грн. підприємство є членом Полтавської регіональної агропромислової біржі (брокерське місце № 15) (табл. 3.2).

Отже, обсяги продажу сільськогосподарської продукції у 2003р. порівняно з 2002 р. зменшено лише відносно ячменю, вівса 2-3 класу, кукурудзи і гречки 1-2 класу. Ціна реалізації зросла лише стосовно вівса 2-3 класу та гороху, а всіх інших видів продукції зменшується.

Для високопотужних зернопереробних підприємств останнім часом загострилась проблема зношеності основних фондів та пошуку фінансових джерел їх оновлення. Звичайно вирішення цього питання вимагає впровадження сучасних енергозберігаючих, мало — та безвідходних технологій, створення сприятливих виробничих умов. Заощаджувати кошти самотужки на даний час дуже важко, туму всі сільськогосподарські підприємства акцентують увагу на розвитку лізингових послуг.

В Україні гальмують лізинг високі ставки на кредити комерційних банків. Ще одним антилізонговим фактором є неготовність до лізингових операцій як потенційних лізингодавців, так і лізингоодержувачів.

Таблиця 3.2

Обсяги, ціни продажу та вартість реалізованої аграрної продукції ДП „Лохвицьким торговим домом” ПВАТ „Облагропостач”, 2002-2003 рр.

Види продукції

2002

2003

Відхилення (+,-) 2003 порівняно з 2002

Обсяг, т

Ціна, грн./т

Вар-тість, тис. грн.

Обсяг, т

Ціна, грн./т

Вар-тість, тис. грн.

Обсяг,

Т

Ціна, грн./т

Вар-тість, тис. грн.

Пшениця м’яка 3

100,0

600,0

60,0

164,5

456,5

75,1

64,5

-143

15,1

Пшениця м’яка 4

78,0

394,9

30,8

3751

373,8

1402,3

3673,0

-21,1

1371,5

Пшениця м’яка 5

1479,9

327,0

483,9

Пшениця м’яка 6

216,8

350,6

76,0

1655,3

288,6

477,8

1438,5

-62,0

401,8

Ячмінь фуражний

553,1

373,7

206,7

258,7

297,3

76,8

-294,4

-76,4

-129,8

Овес

2-3 кл.

418,0

199,3

83,3

84,2

203,1

17,1

-333,8

3,8

-66,2

Просо

91,1

357,1

32,5

Жито

76,4

251,3

19,2

2450,4

218,4

535,2

2374,0

-32,9

51,6

Кукурудза

276,0

488,0

134,7

234,0

408,1

95,5

-42,0

-79,9

-39,2

Горох

116,1

488,0

57,0

187,1

488,5

91,4

70,3

0,5

34,4

Гречка

1-2 кл.

258,8

483,2

138,1

44,8

482,1

21,6

-241,0

-1,1

-116,5

Всього

*

*

838,3

*

*

3291,3

*

*

2459,1

З метою запобігання різкій зміні цін на біржовому ринку, яка може суттєво зашкодити виробничій діяльності зернопереробних підприємств, держава повинна регулювати попит і пропозицію шляхом державних закупівель сільськогосподарської продукції та реалізації її на ринку у відповідний момент. З цією метою при Державній комісії з формування ринку продовольства створився інтервенційний фонд.

Згідно Положення „Про Державний інтервенційний фонд стабілізації зернового ринку в Україні” його основними цілями діяльності є:

Забезпечення поступового переходу до саморегулюваного ринку продовольчого зерна;

Підтримка вітчизняних виробників зерна шляхом забезпечення стабільного рівня цін на ринку продовольчого зерна протягом року;

Регулювання регіональних зернових ринків;

Підтримка доступного для споживачів рівня цін на зерно і зернопродукти.

Удосконалення біржової торгівлі зерном сприятиме не тільки усунення причин, які стримують її розвиток, а й такі фактори, як спеціалізація бірж та їх раціональне розміщення по території країни, проходження через них більших обсягів товарного зерна, надання державної підтримки і створення для їх успішного функціонування відповідної нормативно-правової бази. Лише за таких умов зернові товарні біржі мають змогу виконувати свої основні функції по об’єктивному відображенню попиту та пропозиції, виявленню й забезпеченню відкритості рівня ринкових цін, страхуванню виробників і споживачів від різкого коливання цін на зерно.

Організація біржових торгів зерном потребує застосування відповідної технології, яка повинна забезпечувати біржову торгівлю на основі таких інструментів як подвійне чи просте складське посвідчення, складська квитанція, стандартний зерновий контракт. Біржові торги у цьому випадку організовують за такою схемою (рис. 3.2).

При організації торгів за наведеною схемою сільськогосподарське підприємство дає зерно на зберігання зерновому складу (елеватор); елеватор видає складські документи на зерно (складське свідоцтво). Далі підприємство робить замовлення на біржові торги і виставляє наявний товар, реєструє складське свідоцтво. В свою чергу товарна біржа проводить торги по наявному товару, передає на адресу покупця складське свідоцтво через розрахунковий банк. Покупець оплачує товар, розрахунковий банк зараховує гроші на рахунок продавця, за складським свідоцтвом покупець одержує зерно на елеваторі.

Рис. 3.2. Схема організації біржових торгів зерном

Можлива й інша схема проведення біржових торгів зерном, де головним оператором на торгах виступає брокерська контора. Цей варіант прийнятий, на нашу думку, тоді, коли на торги партії зерна виставляють фермерські господарства. В цьому випадку брокерська контора формує біржові партії зерна, до складу яких включають товар кількох фермерських господарств. Це зерно надходить на зберігання до елеватора. Тут видається брокерській конторі складське свідоцтво, яке вона реєструє на біржі на період проведення торгів. Покупець зерна під заставу свого майна бере в комерційному банку вексель, який подає до розрахункового банку як заставу сплати товару. Після проведення торгів біржа передає до розрахункового банку як заставу сплати товару. Після проведення торгів біржа передає свідоцтво до розрахункового банку, який сплачує брокерській конторі вартості біржової партії зерна. Покупець зерна одержує від розрахункового банку складське свідоцтво, а з ним і право володіння, розпорядження та користування товаром після викупу вексельної застави. Біржа повинна бути обов’язковим елементом ринкової торгівлі зерном, виконуючи функції стимулювання торгової діяльності, джерела та розповсюджувача інформації про рівень ринкових цін. Біржова торгівля сприяє стандартизації товару, умовам торгівлі, механізму дотримання контрактів, зменшує розрив у цінах на неорганізованих ринках і сприяє швидшому знаходженню партнерів. Торгівля за ф’ючерсними контрактами дозволяє страхувати виробників і споживачів від коливання цін.

Таким чином, для нормального функціонування зернового необхідним є розвиток його інфраструктури, одним з основних елементів якої повинні стати біржі, визнані світовою практикою найбільш досконалою формою організації торгівлі. Удосконалення біржової торгівлі та застосування її елементів сприятиме становленню ринку зерна в державі з ринковими перетвореннями.

Стосовно забезпечення паритетних цін між сільськогосподарською і промисловою продукцією, їх формування повинно здійснюватись на основі критерію рівновигідності всіх учасників вертикальної інтеграції. Для цього необхідно в усіх галузях народного господарства запровадити єдину методику обчислення норми прибутку. Цьому передує запровадження еквівалентних цін, що формуються на основі середньої норми прибутку на авансовий капітал. На відміну від рентабельності, яка визначає ефективність поточних витрат, норма прибутку дає можливість визначити ефективність використання всього вкладеного капіталу. За нормами прибутку можна співставляти ефективність використання капіталу у всіх структурних ланках АПК.

Для збільшення обсягів пропозиції зерна держава може встановити квоти на виробництво і реалізацію продукції, однак для цього необхідно прийняти ринкові статути, в яких регламентуються обсяги та умови цінового стимулювання понадпланової продукції.

Важливою функцією держави є захист вітчизняного ринку від надмірного імпорту. Це вимагає здійснення додаткових антидемпінгових заходів шляхом розробки і прийняття відповідних законодавчих актів.

Для захисту економічних інтересів вітчизняних виробників зерна важливим є формування внутрішніх цін з врахуванням цін світового ринку. Вирішення цього питання сприятиме розвиток зовнішньоекономічних відносин України зокрема збільшення експорту зерна.

За умов, коли держава не в стані виділяти кошти на дотування сільськогосподарської продукції, виходом з цієї ситуації є надання пільгових кредитів сільському господарству. Це, в свою чергу, вимагає чіткого контролю за одержанням, використанням і поверненням таких кредитів. Розміри пільгового кредиту повинні забезпечувати об’єктивну потребу виробника в кредитних коштах. Для цього доцільно відновити на сільськогосподарських підприємствах практику нормування оборотних коштів та складати на реальній основі поточні фінансові плани, які є підставою для укладання кредитних угод з банками. Отримання гарантій дасть можливість банкам певною мірою залучати до управління кредитними ресурсами, сприяти подальшому розвитку виробництва на основі особистої зацікавленості.

Міжгосподарський кредит, який на сучасному етапі є вимушеною і найбільш прийнятою формою взаєморозрахунків між сільськогосподарськими і зернопереробними підприємствами, вимагає державного контролю та дієвих заходів щодо порушників договірної дисципліни. Для виходу із платіжної кризи необхідна реструктуризація боргів підприємств з метою розблокування їх розрахункових рахунків.

Взаємозаліки, які підтримує держава, є тимчасовим заходом щодо розблокування неплатежів, так як їх наслідком є ненадходження податків до бюджету. Більш ефективними заходами виходу з платіжної кризи могло б бути застосовування вексельного і чекового обігу, ухвалення закону про право продажу боргів, запровадження механізмів банкрутства підприємства.

Загалом, у плані реформування фінансово-кредитного механізму держава повинна спрямовувати свої зусилля на вдосконалення законодавчої і нормативної бази інвестиційної сфери, розширення традиційних і втілення нових методів кредитування (лізинг та ін.), забезпечення належних умов фінансування та кредитування малих підприємств, створення сприятливого інвестиційного клімату для іноземного капіталу.

Щодо розвитку лізингу в Україні, то тут необхідно врегулювати існуюче законодавство, зокрема, переглянути Закон України „Про лізинг” та внести відповідні поправки, зробивши його зрозумілим і недвозначним, а також узгодити цей закон з іншими чинними нормативно-правовими актами.

Вимагає змін і податкова політика держави. Надмірний податковий тягар спричинив погіршення економічного становища виробничих підприємств при одночасному розширенні масштабів тіньового сектора економіки. Необхідно здійснити невідкладні заходи, спрямовані на створення сприятливих умов для економічного зростання. Це вимагає диференційованого підходу до суб’єктів оподаткування та спрощення й уніфікації існуючих податків.

Вдосконалення економічних взаємовідносин між сільськогосподарськими і переробними підприємствами вимагає змін у структурі маркетингових каналів купівлі-продажу зерна, вагому частку серед яких повинна зайняти біржова торгівля. Це дасть можливість формувати ринкові ціни на зернові культури, наблизивши їх до рівня світових, що сприятиме зменшенню диспаритету цін між сільськогосподарською і промисловою продукцією та дозволить сільськогосподарським товаровиробникам підвищити ефективність виробництва. Крім того, біржова торгівля може сприяти включення тіньового ринку в систему оподаткування.

Основними заходами активізації біржової торгівлі є:

Виважене державне втручання у роботу бірж;

Розробка і впровадження системи розрахункових палат;

Розробка і впровадження механізму фінансування сезонних сільськогосподарських робіт;

Створення умов для залучення якомога більшої кількості клієнтів.

Держава повинна послабити свій вплив на регулювання біржової діяльності, що проявляється у маніпулюванні обсягами пропозиції та рівнем цін. Це особливо помітно в період проведення компанії з виконання державного замовлення закупівлі зерна. Центральні органи державної влади повинні адекватно реагувати на свавільні заборони окремих держадміністрацій на вивіз зерна за межі регіонів. Вільне переміщення зерна територією України є важливою умовою ефективного розвитку зернопереробних підприємств Полтавщини.

Розвиток біржової торгівлі значно полегшує управлінські функції держави. Орієнтація на реальне співвідношення попиту і пропозиції зерна дає підстави державі здійснювати обґрунтовані та виважені заходи регулювання зернового ринку, доходів виробників зерна, здійснювати трансферні платежі тощо. Через товарну біржу держава може збалансувати попит та пропозицію зерна шляхом державних закупівель та реалізації його через біржі із державних ресурсів у період підвищення попиту.

На товарних біржах необхідно розробити і впровадити власну систему розрахункових палат. Україна вигідно відрізняється від інших пострадянських країн щодо існування розрахункового центру при НБУ, який дає змогу за допомогою електронної пошти оперативно здійснювати розрахунки. Однак, в цьому випадку важко проконтролювати грошові потоки. Існування біржової системи аналогічних розрахункових палат надає можливість біржам здійснювати дієвий контроль за своєчасним надходженням коштів до товаровиробників за реалізоване зерно, чітко розмежовувати грошові кошти біржі та учасників біржової торгівлі, уникати зловживань та створити чітку систему контролю за виконання укладення угод.

Критика діяльності посередницьких структур на зерновому ринку є певною мірою безпідставною і перебільшеною. На наш погляд, отримуючи прибутки від перепродажу зерна, агротрейдери відіграють і позитивну роль у становленні зернового ринку України. Вирівнювання попиту і пропозиції зерна по території країни сприятиме зниженню регіонального диференціації в цінах. Посередництво запобігає одержанню збитків в одному регіоні, в той час, коли в іншому одержують прибутки. Підвищується відповідно пропозиція і попит на зерно, що сприяє становленню вільної конкуренції, регулює товаропотоки, забезпечуючи при цьому рівновагу ціну на загальнодержавному зерновому ринку. Вирівнювання ціни по території країни створює сприятливі умови для спеціалізації виробництва у регіонах, що дає можливість мінімізувати виробничі витрати за рахунок задіяння найбільш сприятливих за даних умов факторів виробництва.

У першу чергу з вини держави сільськогосподарські підприємства прагнуть скоріше мати справу із комерційними посередниками, аніж із державними заготівельними організаціями. Отримання реальних грошей або матеріальних ресурсів замість обіцянок є більш привабливим для товаровиробників. Дана ситуація породжує умови для різного роду зловживань, ухилень від сплати податків, розвитку тіньового ринку тощо. Виконуючи функції ринкового регулятора, держава повинна сприяти розвитку вільно посередницьких форм взаємозв’язків. Необхідно створити умови, за яких бартер стає економічно невигідним, а діяльність посередницьких структур – „прозорою”. Ці заходи є вагомим не лише використання ринкових механізмів, а й підтримки та координаційно-регулюючих дій з боку держави.

Характерною рисою функціонування сучасного зернового ринку є здійснення операцій з давальницькою сировиною. Переробляючи зерно на давальницьких засадах, його власники мають на меті збільшення прибутків за рахунок реалізації готової продукції. Якщо на ринку продовольчого зерна операції з давальницькою сировиною здійснюються посередницькі структури, численні агротрейдери, тобто, зерно, отримане, як правило, за рахунок бартерних операцій з товаровиробниками, переробляється на борошно, то на ринку фуражного зерна переробку на давальницьких засадах здійснюють сільськогосподарські підприємства суспільного сектора, отримуючи в якості готової продукції комбікорми для власного використання. Давальниками можуть виступати як виробники зерна, так і посередницькі комерційні структури.

Форма оплати послуг зернопереробного підприємства може бути різною: оплата грошима, натуральна оплата (зерном) або змішана оплата (грошима та зерном), вартість зерна визначається за ринковою ціною на момент надання послуг по переробці. Переробне підприємство виконує навантажувально-розвантажувальні роботи, здійснює переробку зерна, упаковку готової продукції, надає послуги по зберіганню, проведенню хімічного аналізу зерна і продуктів його переробки. Доставка як зерна, так і готової продукції здійснюється за рахунок давальця.

При переробці на давальницьких умовах між постачальником зерносировини та переробним підприємством укладається договір на сумісну діяльність по переробці. Як правило, договір охоплює такі питання: предмет договору, обов’язки сторін, відповідальність сторін, термін договору та інші умови. Складові договору можуть відрізнятися. Після укладання договору і надходження зерна на переробне підприємство складається акт здачі — прийомки виконаних робіт, що містить перелік наданих послуг та їхню вартість. Загальну схему давальницької переробки зерна наведено нижче (рис. 3.3).

При оплаті за надання послуг давалець має право самостійно вибирати найбільш зручну для нього форму розрахунків – або натуроплату (визначений відсоток від давальницької партії зерна), грошима або комбіновано. Давалець має право на власний розсуд розпоряджатися висівками та технологічними відходами після переробки зерна.

При виборі переробного підприємства власник давальницької зерносировини має враховувати такі фактори:

Відстань до переробного підприємства, а саме транспортні витрати (Т);

Вартість послуг (В);

Вихід продукції (загальний обсяг продукції та якість) (Осн. Пр.).

Рис. 3.3. Логічна схема давальницької переробки зерна

Отже, оптимальний вплив цих факторів досягається при мінімальній сумі транспортних витратах і вартості послуг по переробці та максимальному виходу основної продукції, тобто:

Т + В → min

Vосн. пр. → max

При цьому, крім загального обсягу основної продукції слід врахувати і якісні параметри. Наприклад, при переробці на борошно – це процентний вихід борошна по сортах, а саме вищий сорт, перший сорт, другий сорт. Слід відмітити, що якість отриманої продукції відіграє важливу роль при виборі переробного підприємства.

Для кращого розуміння розглянемо діяльність елеватора з позицій економіко-математичного моделювання як логістичну систему просування матеріальних зернових потоків.

На вході до цієї системи партії зерна проходять обов’язковий етап транспортування від сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств до елеватору, а потім на виході відбувається відвантаження і перевезення партії зерна певного сорту згідно з одержаними замовленнями. Слід підкреслити, що остання операція залежить від схеми роботи елеватора з постачальниками зерна, що передбачає або здачу зерна на збереження з поверненням через деякий термін до виробника, або продаж зерна елеватору. Замовниками зерна у елеваторів на території України виступають здебільшого борошномельні підприємства, хлібопекарські комбінати або комбікормові заводи. В разі експортних поставок зерно відвантажується вагонними нормами для його перевезення залізничним або водним (морським) транспортом.

При перевезенні зерна від виробників до елеватору його вантажними машинами виникає задача про розподіл транспортних засобів з найекономнішими витратами. Її економіко-математична модель може бути поданою у наступному вигляді. Позначимо плановий період перевезення зерна через діб на Вантажівках від сільськогосподарських підприємств або фермерських господарств. Нехай:

— вантажопідйомність -ої машини, ;

— максимальний добовий пробіг -ої машини, ;

— відстань від -го виробника зерна до елеватору, ;

— обсяг зерна, що треба вивезти від -го виробника, ;

— максимальне число завантажень машин зерном, що може бути здійсненим на -му сільськогосподарському підприємстві або у фермерському господарстві, ;

— вартість перевезення 1 т/км зерна на -ій машині від -го виробника (зазначимо, що передбачаються бюджетні компенсації витрат по транспортуванню зернових, тому для кожного сільськогосподарського підприємства або фермерського господарства вони будуть різними), , .

Введемо шукані змінні:

як число рейсів -ої машини до -го виробника в частках до вантажопідйомності машини, , .

Обмеження до розглядуваної моделі зручно згрупувати у наступні три блоки.

1. Рівності щодо вивезення усього зерна від виробників

, . (3.1)

2. Нерівності про припустимий пробіг вантажівок

, , (3.2)

3. Нерівності щодо припустимого числа завантажувальних робіт на сільськогосподарських підприємствах та у фермерських господарствах

, . (3.3)

Критерій оптимальності подає витрати на сплановані транспортні перевезення у вигляді:

.

Таким чином, одержуємо економіко-математичну модель призначення машин для перевезення зерна до елеватора, де треба знайти такі невід’ємні значення , , , що задовольняють обмеження (1)-(3) та надають цільовій функції (4) мінімального значення.

Дану задачу, що відноситься до нелінійних оптимізаційних задач, було застосовано до вирішення конкретної проблеми за даними діяльності елеватору села Жовтневе Решетилівського району Полтавської області. Розглядались 8 виробників зерна: ЧП „Мамай”, ПСП „Світанок”, ТОВ „Мрія”, ПСП „Лобач”, СФГ „Вікторія”, ПСП „Обрій”, ПСП „Перемога” та ТОВ „Абазівка”, які спроможні щодобово здійснити відповідно по 5, 6, 11, 7, 5, 7, 6 та 10 завантажень машин та розташовані від елеватору відповідно на відстані 30, 45, 60, 22, 55, 34, 42 та 25 км.

Зібраний урожай слід перевезти за 2 днів на елеватор, застосовуючи 12 машин (по 3 машини чотирьох видів: КАМАЗ з причепом на 20 т, МАЗ з причепом на 18 т, КАМАЗ на 10 т і МАЗ на 8 т). Машини з причепом можуть щодобово виконувати рейси на відстань до 400 км, а без причепа — на 480 км. Питомі вартості (в грн.) перевезення 1 т/км на переліченому транспорті до зазначених підприємств подано в (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Питомі витрати перевезення 1 т/км до елеватору в

Селі Жовтневе Решетилівського району Полтавської області, грн.

Марка машини

Назва підприємства або господарства

ЧП

Мамай

ПСП Світа-нок

ТОВ Мрія

ПСП

Лобач

СФГ Вікторія

ПСП

Обрій

ПСП

Перемога

ТОВ Аба-зівка

КАМАЗ з причепом № 1

1,8

2,1

1,75

2,06

1,9

2,21

1,98

2,16

КАМАЗ з причепом № 2

1,85

2,15

1,8

2,11

1,95

2,26

2,03

2,21

КАМАЗ з причепом № 3

1,83

2,13

1,78

2,09

1,93

2,24

2,01

2,19

МАЗ з причепом № 1

1,71

2,00

1,66

1,96

1,81

2,10

1,88

2,05

МАЗ з причепом № 2

1,76

2,04

1,71

2,00

1,85

2,15

1,93

2,10

МАЗ з причепом № 3

1,74

2,02

1,69

1,99

1,83

2,13

1,91

2,08

КАМАЗ № 1

1,99

2,11

1,75

1,89

1,55

1,65

1,75

1,89

КАМАЗ № 2

2,01

2,13

1,77

1,91

1,57

1,67

1,77

1,91

КАМАЗ № 3

2,04

2,16

1,79

1,94

1,60

1,70

1,79

1,94

МАЗ № 1

2,05

2,18

1,8

1,95

1,6

1,7

1,8

1,95

МАЗ № 2

2,07

2,2

1,82

1,97

1,62

1,72

1,82

1,97

МАЗ № 3

2,1

2,23

1,85

2

1,65

1,75

1,85

2

Дана задача була вирішена засобами електронної таблиці Microsoft Excel за допомогою інструментарію „Пошук рішення”. Одержані значення невідомих, лівих чистин обмежень та критерію оптимальності наведено в додатку.

Послідовність перевезення партій зерна доцільно організувати за лабораторними характеристиками його зразків по головних показниках:

Вологість (оптимально в діапазоні 14-35 %);

Кількісний та якісний склад смітних та зернових домішок (полова, солома, плівка, пісок, грудочки землі, насіння бур’янів — волошка синя, берізка польова, гірчак отруйний, гречка в’юнка тощо.

Кількість машин для очищення зерна та його первинної обробки повинна бути такою, щоб забезпечити очищення в день надходження зерна на тік елеватору.

Кожна партія зерна повинна пройти етапи очищення та сушіння, а після того або надійти на збереження, або бути відвантаженою покупцю чи виробнику.

Очищення поділяють на попереднє, первинне, вторинне та сортування. Спочатку зерно очищають на сільськогосподарському підприємстві або у фермерському господарстві виробника від великого бруду, а вже потім привозять на елеватор. На елеваторі села Жовтневе Решитилівського району Полтавської області використовують модель очисних машин КБС 1270.400, що діє за принципом поступового очищення та застосуванням 4 решіт з діаметром 14-16. Попередня очистка відбувається з продуктивністю до 250 т/год., якщо зерно має 50 % шкідливих домішок, 210 т/год., якщо домішки становлять 75%, та 190 т/год. — при домішки 85%. Отже, час (у хвилинах) попереднього очищення 1 т зерна розраховується за формулою:

Де — відсоткова частка домішок та бруду.

Первинна очистка зерна йде із продуктивністю до 200 т/год. при засміченості 55 %, 185 т/год. – при 65 % та 170 т/год. – при 70 %. Отже, час (у хвилинах) первинного очищення 1 т зерна оцінюється як:

Звичайно для вибору способу очищення зерна від домішок та необхідного технологічного обладнання використовують відмінність фізико-механічних властивостей зернових культур та домішок. Перевагу надають тим способам, за допомогою яких вдається найлегше й найпростіше здійснити очищення з максимальною технологічною та економічною ефективністю. Технологічну ефективність очищення зерна (Е, %) від домішок розраховують за формулою:

,

Де D1 – вміст домішок у зерновій масі до очищення, кг;

D2 – вміст домішок після очищення, кг.

Зерноочисні машини поділяються за такими критеріями:

За призначенням – на загальні й спеціальні. Перші використовують для первинної, вторинної очистки та сортування насіння зернових, технічних культур, а другі – для допоміжної й спеціальної його доробки;

За принципом дії і складом робочих органів – на повітряно-решітні й повітряно-решітно-трієрні. Повітряно-решітні використовують для первинної очистки та частково сортування зерна після обмолоту комбайнами, а повітряно — решітно-трієрні — на пізніших етапах;

За якістю очистки і сортування зерна – на насіння, для продовольчих цілей, на фуражне зерно;

За можливістю пересування – на стаціонарні й пересувні.

Основою роботи зерноочисних машин є технологічні властивості зерна та його домішок:

Аеродинамічні, які залежать від питомої маси та крупності;

Геометричні розміри (товщина, ширина, довжина);

Форма та поверхня.

За аеродинамічними показниками компоненти зернової маси розділяють, використовуючи потік повітря. Домішки, які відрізняються від основного зерна за товщиною, відділяються на решетах з круглими отворами, за довжиною – на ніздрюватих поверхнях трієрних машин. Для видалення із зернової маси легких домішок, щуплих і недорозвинених зерен, частин колосків, органічного й мінерального пилу застосовують повітряні сепаратори. При цьому часточки зернової маси та домішки, які мають швидкість падіння меншу за швидкість повітряного потоку, виноситимуться повітрям назовні.

Технологічну операцію очищення зернової маси за шириною та товщиною проводить на решетах. Це так зване просіювання. Суть його полягає в тому, що часточки, розміри яких менші за отвори решета, провалюються крізь них, створюючи так звану проходову фракцію. Зернові сумішки за шириною сепарують на решетах з круглими отворами, за довжиною розділяють на робочих органах з ніздрюватою поверхнею – трієрах. Характеристики зерна пшениці, на відмінностях від яких ґрунтується очищення, наведено у (табл. 3.5).

Заключним етапом очищення зернових мас є визначення технологічної ефективності роботи зерноочисних машин, яку контролюють шляхом відбору зразків зерна і відходів не менше двох разів на зміну. Таким чином, якісне очищення зерна від домішок забезпечує довготривале зберігання зернових мас без погіршення фізичних, фізіологічних, біохімічних та технологічних властивостей.

Таблиця 3.5

Фізико-механічні властивості насіння пшениці

Культура

Розміри насіння, мм

Швидкість

Витання, м/с

Щільність,

Г/см3

Маса 1000 насінин, г

Товщина

Ширина

Довжина

Пшениця

1,5…3,8

1,6…4,0

4,2…8,6

8,9…11,5

1,2…1,5

22…42

Сушіння буває природним – повітряним або повітряно-сонячним, коли використовують тепло атмосферного повітря, та штучним, з використанням штучного нагрітого повітря чи застосуванням водовбирних засобів, тобто речовин, які мають велику сорбційну здатністю: хлористий кальцій, сульфат натрію тощо. Для повітряно-сонячного способу сушіння зерно розміщують на заасфальтованих майданчиках, які обладнуються на відкритих ділянках з сухим ґрунтом. Розіслана тонким шаром зернова маса може прогріватись сонячними променями до температури 35…50 0С.

При штучному сушінні застосовують спеціалізовані сушарки. За допомогою сушіння можна поліпшити якість зерна. Наприклад, пшеницю зі слабкою клейковиною понад 80 одиниць приладом ВДК-1 сушать при підвищеній температурі нагрівання зерна. Під її впливом ущільнюються молекули білка, а це дає змогу зміцнити клейковину. Пророслу пшеницю висушують до нижчої вологості – 11…12 %.

Після сушіння зерно охолоджують до температури, яка перевищує температуру зовнішнього повітря не більше ніж на 10 0С, а за низької температури навколишнього повітря – не більше ніж на 5 0С.

На розглядуваному елеваторі використовують сушарку А1-ДСП-50, її продуктивність 50 т/год., витрати електроенергії — 2,2 Квт год/т. Так, 50 тонн пшениці з вологістю 20% за допомогою сушарки А1-ДСП-50 досягає вологості 14 % за 1 год. При вологості зерна 18 % необхідно сушити його протягом 45 хвилин до 14 %, а в разі вологості 16 % — лише 30 хвилин. Отже, час (у хвилинах) сушіння 1 т зерна розраховується за формулою

Де — рівень вологості (у відсотках) привезеної партії зерна.

Збереження сухих зернових мас є найсприятливішим для довготривалого зберігання. Вологість злакових повинна бути в діапазоні 12…14 %.

Якщо партія зерна є сирою та вологою, причому її не можливо висушити в короткий строк, то особливого значення набуває збереження зернових мас в охолодженому стані. Охолодженими вважаються партії з температурою в насипі не більше 10 0С.

Ще одним способом зберігання зернових мас є збереження без доступу повітря. Умовою для цього є наявність герметично закритих ємностей, вологість зерна близько 20 %, температура менша від 18 0С та мінімальний запас повітря в сховищі. Найефективнішим є зберігання зерна в металевих силосах по 500 т в кожному. Передача зерна на зберігання може здійснюватись як скребковими, так і стрічковим конвеєрами зі швидкістю 100 т/год.

Таким чином, партія зерна на елеваторі проходить 5 етапів обробки, послідовність яких не може змінюватись. Мета логістичного управління потоками партій зерна на елеваторі – визначити черговість їх обробки з мінімальним можливим часом. Рішення цієї задачі характеризуватиме послідовність перевезення партій зерна від виробників.

Для визначення найдоцільнішої черги обробки партій зерна пропонується наступна економіко-математична модель.

Нехай на елеватор надходять партій зерна з відомими рівнями засміченості, вологості та фізико-механічними показниками насінь. Кожна партія зерна повинна пройти 5 технологічних операцій: попереднє, первинне, вторинне очищення, сортування та сушіння.

Для кожної можливої послідовності оброблення партій зерна позначимо через:

— моменти початку технологічної операції над -ою за чергою обробки партією зерна, ;

— тривалості виконання перелічених етапів над -ою за чергою обробки партією зерна, ;

— час переналагодження обладнання для виконання операцій над -ою партією зерна після обробки -ої партії зерна, .

Нехай

. (3.5)

Домовимось, що наступна операція для першої по черзі обробки партії зерна починається відразу після закінчення попередньої операції над цією партією зерна, тобто маємо

, . (3.6)

Початок першої операції для решти партій зерна залежить від часу на переналагодження відповідного обладнання після виконання цієї операції над попередньою за чергою обробки партією зерна, а саме

, . (3.7)

Початок інших технологічних операцій на елеваторі визначається в залежності від часу проведення попередніх операцій над даною партією зерна та від тривалостей переналагодження обладнання по завершенні поточної операції над іншими партіями насіння, звідси одержуємо

, , . (3.8)

Критерій оптимальності визначення послідовності обробки партій зерна задається у вигляді

. (3.9)

Остаточно, економіко-математична модель найшвидшої послідовності обробки партій зерна на елеваторі зводиться до оптимізаційної задачі, в якій треба знайти таку послідовність для натуральних чисел, щоб виконувались умови (5)-(8) та цільова функція (9) досягали мінімального значення.

За результатами вирішення даної задачі при конкретизованих аналітичних виразах для й Визначається повний час очищення та сушіння всього зерна, він складає , організовується раціональніша діяльність елеватора з виробниками сільськогосподарських культур та мінімізуються втрати урожаю внаслідок його неоптимального збереження Додаток В.

Метки: