Реферат Сучасний стан виробництва зерна підприємствами Полтавської області

За суспільно-економічним значенням виробництво зерна є провідною галуззю АПК України, оскільки його функціональна структура зорієнтована на забезпечення ринку хлібом і хлібопродуктами, промисловості – сировиною, тваринництва – концентрованими кормами, торгівлі – експортними товарами, а територіальна – на максимальне використання біотехнічного потенціалу. З огляду на це, виробництво зерна значною мірою визначає економіку та добробут населення, продовольчу безпеку держави. Світовий обсяг виробництва зерна в кінці минулого століття коливався в межах 1,9 – 2,1 млрд. т, що в розрахунку на душу населення становило 343 – 383 кг на рік. Україна забезпечує обсяг виробництва зерна у межах 1,5 – 2 % світового, але в той же час має в 1,5 – 1,8 рази вищий від середньосвітового рівень споживання хлібопродуктів населенням [10, c. 2].

Розвиток зернового ринку безпосередньо залежить від стану зернової галузі, яка в Україні залишається провідною для абсолютної більшості сільськогосподарських підприємств різного типу. Зерновими культурами щорічно засівається понад 40% ріллі.

Зернопродуктовий підкомплекс інтегрує борошномельну, локшину, круп’яну, хлібопекарську, комбікормову та торгову сфери. Підприємства підкомплексу мають достатньо потужностей з переробки зерна, але значна їх частина потребує техніко-технологічного оновлення. Виробництво зерна в Україні розвивається на основі інтенсифікації, тобто збільшення виробництва зерна відбувається переважно за рахунок підвищення врожайності зернових культур. Розвиток виробництва зерна характеризується динамікою посівних площ, їх структурою, врожайністю зернових культур, збільшення валового виходу зерна і вдосконалення структури його зернового виробництва (табл. 2.1).

Отже, у 2003 р. порівняно з 1976-1980 рр. зібрана площа зернових культур в Україні збільшилась майже на 46,9%. Частка у структурі зернових культур кукурудзи та ярого ячменю зросла, пшениці і озимого жита зменшилось. Структурні зміни посівів зернових культур характеризуються розширенням площ сильних твердих сортів пшениці, що відзначаються високим попитом на ринку. Валовий збір озимої пшениці у 2003 р. порівняно з 1976-1980 рр. зменшився на 13,1%, урожайність знизилась на 46,8%. Критична ситуація склалась з валовим збором озимого жита: у 2003 р. порівняно з 1976-1980 рр. він зменшився на 51,5%, урожайність відповідно зменшилась на 11,2 %. Водночас, урожайність ярого ячменю також зменшилась 61,7%, а валовий збір – на 66,4%. Загалом, розвиток виробництва зерна господарствами України характеризується постійним зменшенням посівних площ та коливанням урожайності зернових культур залежно від погодно – економічних чинників, що посилює орієнтацію аграрних підприємств на збільшення виробництва кормового зерна.

Ситуація в зерновій й ринку зерна вважають тимчасово несприятливою, але допустимою. Рівень споживання зернових продуктів з підвищенням добробуту населення закономірно зменшується. У 1990 р. в Україні вироблено майже тонну зерна (983 кг), на душу населення, що у понад 2,5 рази перевищувало аналогічний середній світовий показник (табл. 2.2).

У 1970 р. на душу населення України споживалося 155 кг хліба та хлібопродуктів, у 1980 – 146 кг, у 1990 – 129,4 кг, в 1995 р. – 128,4 кг, або менше на 16,5 і 11,3%. У 2003 р. порівняно з 1996 р. цей показник зменшився на 3%. Водночас, потреби в зерні постійно зростають, що визначається розвитком тваринництва. З огляду на це, рівень виробництва зерна на душу населення є важливим показником економічного розвитку країни, від якого залежить вирішення багатьох проблем сільськогосподарського виробництва. У 1980 р. виробництво зерна на душу населення України становило 764 кг і зросло в 1990 р. до 985 кг (на 28,9 %). Але у 1998 р. цей показник знизився до 528 кг, а в 1999 р. – до 488 кг.

Таблиця 2.2

Динаміка споживання основних видів продовольчих товарів на душу населення, кг [8]

Показники

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2003 до 1996, %

Зернопродукти (хліб та локшині вироби в перерахунку на борошно,

Бобові, крупи)

128,4

141,1

136,4

132,5

131,4

130,5

129,8

124,5

97,0

Молоко та молочні продукти

243,5

373,2

365,4

256,4

246,0

232,1

230,1

226,4

93,0

Яйця, шт.

171,0

272,0

261,3

240,3

192,0

189,4

176,3

214

125,1

Риба і рибопродукти

3,5

17,5

16,9

14,6

13,2

12,5

12,5

12,0

342,9

Цукор

31,6

50,0

49,6

43,5

42,0

41,3

41,0

36,4

115,2

Олія

8,7

11,6

18,6

18,9

19,2

18,6

17,9

11,3

129,9

М’ясо та м’ясопродукти

38,9

68,2

64,3

63,2

38,8

35,4

34,2

34,5

88,7

Картопля

123,7

131,0

130,2

129,6

157,2

149,6

148,1

132,8

107,4

Овочі та баштанні продовольчі культури

96,6

102,5

123,1

120,5

111,6

109,8

107,3

113,6

117,6

На регіональному рівні забезпечення населення хлібопродуктами та їхнє споживання неоднакові. Вважається, що середній показник споживання на душу населення хліба і хлібопродуктів виступає домінантною (тобто пануючою величиною) в аналізі проблем зернового ринку та пошуку шляхів їх розв’язання. Виробництво зерна коливається в зональному розмірі (табл. 2.3). Це безпосередньо впливає на характер ринку продовольства у розрізі природно – кліматичних зон України.

Таблиця 2.3

Зональна динаміка урожайності та валового виробництва зерна, %

Природно-кліматичні зони

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2001 до 1991, %

Урожайність

Степ

7,6

18,0

10,0

16,7

12,6

11,9

15,9

15,5

17,0

16,6

15,9

209,2

Лісостеп

7,8

26,3

9,6

8,7

17,8

10,9

14,3

12,5

9,8

15,5

17,7

226,9

Полісся

29,7

12,7

10,2

18,2

15,8

25,1

20,0

23,8

20,8

14,8

18,6

62,6

Валовий збір

Степ

22,8

22,0

25,6

26,9

19,3

23,8

35,1

30,4

35,0

30,9

32,8

143,9

Лісостеп

37,4

35,0

35,8

33,8

33,0

36,1

35,2

38,7

37,1

37,3

44,0

117,6

Полісся

48,5

56,1

56,9

49,7

47,4

49,6

46,7

45,2

46,4

47,7

47,8

98,6

Отже, в аграрних підприємствах Степу і Лісостепу у 2001р. порівняно з 1991р. урожайність зернових збільшилась у 2 рази, Полісся зменшилась на 37,4 %, а зональні коливання відповідно склали: 19,2; 18 та 18,1%. Середній рівень виробництва зерна був найвищим у Степу – (15,3 млн. т), але цій зоні притаманна і найвища зональна варіабельність – 27,2 % проти19,8 % у Лісостепу та 23,3 % на Поліссі. Це є свідченням підвищеного ризику виробництва зерна у південному регіоні України.

В Україні значні посівні площі займають зернобобові культури (горох — біля 90%, соя, кормовий люпин, вика, нут, кормові боби тощо), що полегшують вирішення білкової проблеми годування тварин. Характерною особливістю цих культур є високий вміст білка у насінні (23-42%), що вдвічі перевищує наявність його у злакових зернових культур.

Поживність 1 кг гороху становить 1,17 корм. од., вміст перетравного протеїну – 195 г.

В Степу України розміщується майже 47% посівів озимої пшениці, у Лісостепу – 37,7%. У структурі посівів зернових ця культура займала: Полісся – 39,6 %, Лісостеп – 41,8 %, Степ – 40,9 % [9].

Зональні особливості України визначають і рівень виробничих витрат: найменші вони у підприємствах Степу і Лісостепу. Загалом понад 50% витрат у виробництві зерна поглинають оплата праці, вартість насіння і добрив, амортизаційні відрахування. Витрати на оплату праці в структурі собівартості зерна (без кукурудзи) в Україні становлять 23,9%, на добрива 12-15%.

Проаналізувавши таблицю, ми бачимо, що “ринок зерна не відбувся”, як це було визнано на державному рівні. Мається на увазі, що результати 2001 р. за фінансовими показниками виявилися гіршими, ніж очікувалось, а для областей Полісся гіршими, ніж у попередньому році (табл. 2.4).

Зернові культури в нашій державі вирощуються всюди в колективних і фермерських господарствах. Кращі результати дають області, які розміщені на півдні та центрі України – до 47 % урожаю. У цих районах розташовані найбільші накопичувані елеватори для зберігання зерна. Основними постачальниками зерна є Вінницька, Одеська, Дніпропетровська, Полтавська, Херсонська, Кіровоградські області [45, с. 516].

Але не всі області одержали очікувані прибутки. Зокрема, якщо степові області і втратили на ціні однієї тонни зерна, то загальний доход одержали за рахунок того, що реалізували вдвічі більше зерна. Поліські господарства залишилися з гіршим результатом, ніж у несприятливому 2000 р.

Таблиця 2.4

Розрахунок ефективності виробництва і реалізації зерна у 2001 р. [11]

Показники

Україна

У тому числі

Степ

Лісостеп

Полісся

1. Виробництво

Зібрана площа, тис. га 2000 р.

2001 р.

+-

%

10914,6

12270,9

1356,3

12,4

5152,0

6070,4

918,4

17,8

4333,4

4684,5

351,1

8,1

1429,2

1516,0

86,8

6,1

Урожайність, у з 1 га 2000 р.

2001 р.

+-

%

18,3

25,8

7,5

41,0

16,4

28,9

12,5

76,2

21,0

24,5

3,5

16,7

16,9

17,5

0,6

3,6

Валовий збір, тис. т 2000 р.

2001 р.

+-

%

199964,3

31641,1

11676,8

58,5

8459,8

17527,4

9067,6

107,2

9093,4

11456,1

2362,7

26,0

2411,1

2657,6

246,5

10,2

2. Реалізація

Продано, тис. т 2000 р.

2001 р.

+-

%

10725,6

16967,4

6241,8

58,2

4757,5

9410,0

4652,5

97,8

4850,5

6317,9

1467,4

30,3

1117,6

1239,5

121,9

10,9

3. Товарність, % 2000 р.

2001 р.

53,7

53,6

56,2

53,7

53,3

55,1

46,4

46,6

4. Результати від реалізації

Ціна за 1 т, грн. 2000 р.

2001 р.

+-

%

443,8

381,3

-62,5

-14,1

404,4

350,3

-54,1

-13,4

465,9

413,8

-52,1

-11,2

516,2

450,7

-65,5

-12,7

Одержано від реалізації, млн. грн.

2000 р.

2001 р.

+-

%

4760,5

6469,5

1709,0

35,9

1923,9

3296,7

1372,8

71,4

2259,8

2614,2

354,4

15,7

576,9

558,7

-18,2

-3,2

Вся посівна площа сільськогосподарських культур в Полтавській області у 2003 р. склала 1481 тис. га, що менше порівняно з 1985 р. на 15,9 % (табл. 2.5). Посівні площі зернових культур порівняно з 1985 р. зменшились на 14,2%.

Таблиця 2.5

Динаміка посівних площ сільськогосподарських культур в Полтавській області, тис. га

Показники

1985

1990

1995

2000

2001

2002

2003

2003 в % до 1985

Вся посівна площа

1761

1811

1729

1560

801

1589

1481

84,1

Зернові культури

887

838

794

802

916

936

761

85,8

Озимі зернові – всього

317

425

324

262

352

477

55

17,4

Пшениця

295

407

306

234

298

428

38

12,9

Жито

21

16

17

27

49

48

17

81,0

Ячмінь

1

2

1

1

1

1

0

0

Ярі зернові – всього

570

413

470

540

564

598

706

123,9

Пшениця

0

0

10

11

13

12

24

Ячмінь

211

111

210

254

263

265

343

162,6

Овес

29

20

19

27

29

29

30

103,4

Кукурудза

160

105

74

127

132

130

227

141,9

Просо

30

21

17

47

37

35

26

86,7

Гречка

37

36

40

48

58

59

27

73,0

Зернобобові

103

120

100

26

32

35

29

28,2

З них горох

100

117

98

24

29

31

28

28,0

Вика та викові сумішки

2

2

1

1

1

2

1

50,0

Структурні зміни посівних площ зернових культур в аграрних підприємствах Полтавської області характеризуються розширенням посівів ярих зернових, зокрема, ячменю, вівса, кукурудзи. У 2003 р. порівняно з 1985 р. посівні площі ярого ячменя та кукурудзи збільшилися відповідно на 62,6 % і 41,9 %, вівса – 3,4 %. У 2003 р. порівняно з 1985 р. посівна площа озимої пшениці зменшилась на 87,1 %, урожайність – н а 62,2 % зменшилась, ярої – на 45,7 %. За поживністю 1 кг вівса прирівнюється до однієї кормової одиниці, містить у середньому 85 г перетравного протеїну, значну кількість незамінних амінокислот і вітамінів. Урожайність ярого ячменю у 2003 р. порівняно з 1985 р. зменшився на 39,5 %, озимий на 62,8 %. У 2003 р. порівняно з 1985 р. зменшилась урожайність кукурудзи на зерно – 3,3 %, вівса – на 26,8 (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Урожайність сільськогосподарських культур в Полтавській області, ц/га

Культури

1985

1990

1995

2000

2001

2002

2003

2003 в % до 1985

Зернові культури у т. ч.:

28,0

41,2

25,6

18,9

25,0

30,9

21,9

78,2

Пшениця озима

28,8

48,6

31,3

12,2

33,6

36,2

10,9

37,8

Пшениця яра

16,4

30,5

21,0

13,2

21,1

20,2

8,9

54,3

Жито озиме

20,8

33,7

26,4

16,2

24,8

26,0

14,7

70,7

Ячмінь озимий

24,7

38,7

22,0

14,8

30,9

32,0

9,2

37,2

Ячмінь ярий

26,3

37,1

23,8

20,6

27,0

26,0

15,9

60,5

Кукурудза на зерно

39,9

45,9

35,2

32,6

28,1

34,3

38,6

96,7

Овес

28,7

34,9

28,1

25,0

24,6

23,4

21,0

73,2

Просо

16,3

20,8

21,0

14,9

9,5

9,4

15,6

95,7

Гречка

10,5

13,4

9,3

9,2

6,78

6,7

10,8

102,9

Зернобобові

21,8

29,7

11,8

17,9

18,6

18,9

12,2

56,0

Збільшення посівних площ і урожайності зернових культур забезпечило зростання валових зборів зерна. У Полтавській області поступово збільшуються посіви площі ярої пшениці. Яра пшениця має значно меншу урожайність, ніж озима (рис. 2.1), при цьому закупівельна ціна зерна твердої пшениці третього класу порівняно з тим самим класом зерна м’яких форм є вищою в 1,5 рази.

Рис. 2.1. Урожайність озимої та ярої пшениці в Полтавській області

За досліджуваний період урожайність ярої пшениці досягла максимального значення у 2001 р. (21,1 ц/га). Такий рівень урожайності не здатний забезпечити достатню ефективність вирощування цієї культури. Тверда пшениця характеризується великим вмістом протеїну, клейковини та скловидністю 95-100 %, завдяки чому вони використовуються для виготовлення найбільш якісних макаронних виробів та різної кондитерської продукції.

У Полтавській області відомі такі сорти твердої пшениці : Парус, Корал одеський, Айсберг одеський, Дельфін. Вміст білка в них сягає 13,0 – 16,9 %, сирої клейковини – 29,1 – 44,6 %, якість клейковини – 77,5 – 102,5 од. ІДК, склоподібність – 82 – 92,5 %, що відповідає I та II класу якості зерна [4, с.18].

Валовий збір зерна пшениці у 2003 р. порівняно з 1985 р. зменшився майже в 3 рази. Також спостерігається спад інших культур, так: жита – на 44,2%, а зернобобових культур зменшився на 85,3 %. Валовий збір кукурудзи на зерно збільшився на 22,7 %. Найбільшого валового збору зерна досягнуто у 1990 р. – 3450 тис. т за урожайності 41,2 ц/га (табл. 2.7).

Характерною рисою розвитку зернового господарства має бути дальша його інтенсифікація при раціональному співвідношенні її факторів, застосування інтенсивних технологій на всій площі посіву зернових, удосконалення розміщення і структурних посівів, поліпшення якості зерна, більш повне використання генетичного потенціалу сортів, прямі інвестиції та економічне стимулювання.

Таблиця 2.7

Динаміка валового збору сільськогосподарської продукції в Полтавській області, тис. т

Культури

1985

1990

1995

2000

2001

2002

2003

2003 у % до 1985

Зернові, всього у т. ч.:

2460

3450

2016

1408

2302

2762

1529

62,2

Пшениця озима

849

1978

954

256

977

1299

30

В 3 рази

Жито

43

54

44

42

114

214

24

55,8

Ячмінь ярий

558

417

498

502

680

723

0

Кукурудза на зерно

638

479

259

381

324

470

783

122,7

Овес

82

71

52

65

68

57

57

69,5

Просо

49

45

36

64

28

13

31

63,3

Гречка

39

48

36

42

33

19

26

66,7

Зернобобові

225

357

115

43

53

50

33

14,7

При цьому слід враховувати, що висока ефективність виробництва зерна, особливо пшениці, у порівнянні з продукцією тваринництва і попит на зерно, може привести до переспеціалізації господарств, його перевиробництва, скорочення мало вигідних галузей.

Важлива роль у підвищенні урожайності має належить селекції і насінництву. Виробництву потребують нові високопродуктивні сорти і гібриди інтенсивного типу та високим потенціалом урожайності, імунітетом до хвороб, стійких до морозів і посух, також підвищеним вмістом білку та поліпшеним співвідношенням амінокислот, добрими іншими технологічними якостями придатними для механізованого вирощування і збирання. Необхідно розвивати селекцію на створення сортів різного цільового призначення.

Для збільшення виробництва кормового білку широкого розповсюдження мають набути посіви ярого ячменю у суміші з горохом, вівса та кормовим люпином, озимої вики та пшеницею і житом, ярої вики та вівса [30].

Одним із методів, що дозволяє досить вірно виявити наявність взаємозв’язку між чинниками і показниками, які визначають рівень ефективності виробництва, є кореляційний аналіз. Сукупну дію групи чинників на результативний показник визначає множинна кореляція.

Вплив комплексу чинників на рівень урожайності озимої пшениці в агарних підприємствах Миргородського району визначимо за допомогою кореляційного аналізу, у випадку прямолінійної залежності між показниками, що математично виражається рівнянням прямої (Y = a + bx).

В кореляційну модель включимо найсуттєвіші чинники (табл. 2.8), що впливають на урожайність озимої пшениці.

Таблиця 2.8

Відхилення чинників впливу на рівень урожайності озимої пшениці

Показники

Значення показників з генеральної сукупності

Мінімальне

Максимальне

Середнє

Якість ґрунту, бали

51,8

66,6

57,2

Кількість внесених добрив на 1 га посіву, ц NPK

2,4

4,2

3,3

Питома вага культури в загальній посівній площі, %

17,1

63,1

26,8

Питома вага більш урожайних сортів, %

12,2

68,6

41,8

Питома вага посіву в оптимальні строки

89,3

100,0

95,6

Відсоток збору урожаю в оптимальні строки

89,9

100,0

97,5

Міру впливу кожного чинника на результативний показник визначаємо коефіцієнтом парної кореляції:

(2.1)

Де R – коефіцієнт парної кореляції відносно кожного чинника;

Хі – х – відхилення індивідуальних значень чинника від середнього;

Уі – у – відхилення індивідуальних значень продуктивності корів від середнього;

П – кількість випадків;

Sx – середнє квадратичне відхилення відносно х;

Sy — середнє квадратичне відхилення відносно у.

Середньоарифметичне значення незалежних і загальних перемінних визначаємо рівняннями:

(2.2, 2.3)

Де Ті – частота прояву, відповідно величин Хі чи Уі в і-тому інтервалі генеральної сукупності.

Середньоквадратичне відхилення середньоарифметичного відповідно незалежної та залежних перемінних визначається виразами:

. (2.4, 2.5)

Середньоквадратична помилка коефіцієнта парної кореляції визначена за виразом:

. (2.6)

Критерій достовірності за Стьюдентом:

. (2.7)

Обчислені за допомогою ПЕОМ коефіцієнти парної кореляції (додаток А) показують щільність і напрямок зв’язку між рівнем урожайності пшениці та чинниками, що її визначають (табл. 2.9).

Найбільшу достовірність мають коефіцієнти кореляції по чинникам кількість внесених добрив на 1 га посіву (ц NPK) та питома вага більш урожайних сортів, отже вони найбільш суттєво впливають на досліджуваний показник.

Рівняння залежності урожайності пшениці від сукупного впливу чинників має вигляд:

У0 = А0 + А1Х1 + А2Х2 +А3Х3 + А4Х4,

Де А0 – вільна складова рівняння;

А1, А2, А3, А4 – коефіцієнти множинної кореляції;

Х1, Х2, Х3, Х4 − кількісні характеристики чинників.

За програмою „Множинна лінійна кореляція”, на ПЕОМ розраховано рівняння множинної регресії:

У = -76,1 + 0,31Х1 + 16,2Х2 + 5,6Х3 +0,22Х4 + 0,23 х5 + 0,06 х6,

Яке показує, що урожайність пшениці зростає: на 0,31 ц/га у разі покращення якості ґрунту на 1 бал; на 16,2 ц/га – у разі збільшення внесення мінеральних добрив на 1 ц у розрахунку на 1 га посіву; на 5,6 ц/га у випадку збільшення питомої ваги пшениці у загальній посівній площі на 1%; на 0,22 ц/га у разі збільшення питомої ваги посіву більш урожайних сортів на 1%; на 0,23 ц/га при збільшенні питомої ваги посіву в оптимальні строки на 1% і на 0,06 ц/га у разі збільшення відсотку збору урожаю в оптимальні строки на 1%.

Таблиця 2.9

Коефіцієнти парної кореляції між урожайністю пшениці та чинниками, що на неї впливають

Результа-тивний показник (у)

Чинники (х)

Коефіцієнт парної кореляції

Середньо-квадратична помилка коефіцієнта парної кореляції

Критерій достовірності за Стьюдентом

Урожайність, ц/га

Якість ґрунту, бали

0,27

0,19

0,93

Кількість внесених добрив на 1 га посіву, ц NPK

0,94

0,02

38,3

Питома вага культури в загальній посівній площі, %

-0,36

0,17

-2,03

Питома вага більш урожайних сортів, %

0,91

0,18

25,9

Питома вага посіву в оптимальні строки

0,31

0,03

1,68

Відсоток збору урожаю в оптимальні строки

0,10

0,20

0,49

Множинний коефіцієнт кореляції становить 0,96, множинний коефіцієнт детермінації – 0,92. Отже, в модель включено найвагоміші чинники, що впливають на урожайність пшениці (додаток А).

Таблиця 2.10

Динаміка виробництва озимої пшениці у Полтавській області

(всі категорії господарств)

Роки

Площа посіву, тис. га

Урожайність, ц/га

Валовий збір, тис. т

Частка озимої пшениці (%) у :

Посівах зернових

Валовому

Зборі

В середньому за 1991-1995

285,3

27,1

783,4

47,8

45,7

1996

295,2

32,3

953,5

39,4

55,7

1997

463,8

19,9

923,0

59,1

55,6

1998

246,3

20,2

497,5

35,1

29,7

1999

386,4

24,4

954,0

53,8

64,4

2000

234,3

12,2

256,0

29,3

18,2

В середньому за 1996-2000

325,2

21,8

716,8

43,3

44,7

2002

362,0

36,2

1299,0

38,7

47,0

2003

38

10,9

30

5,0

1,9

2003 у % до 1996

12,8

33,7

3,1

12,7

3,4

Аналіз виробництва озимої пшениці показав, що виробництво озимої пшениці за 1996-2000 рр. характеризується суттєвим спадом. При збільшенні посівних площ за вказаний період порівняно з 1991-1995 рр. на 14,0%, урожайність озимої пшениці зменшилась на 19,6 %, а валовий збір – на 8%. Частка озимої пшениці у валовому зборі збільшилась лише завдяки збільшенню питомої ваги посівів цієї культури.

Отже, аналіз структури посіву, урожайності та валових зборів зерна у розрізі районів Полтавщини виявляє тенденцію до поглиблення територіальної спеціалізації області. Свідченням цього також є значення показників виробництва зерна на душу населення, які дають підстави стверджувати, що виявленні потенційні зернові зони, за умови здійснення заходів інтенсивного характеру, є вагомим резервом щодо формування регіональної пропозиції зернових культур.

Серед гальмуючих факторів інтенсифікації вирощування зернових виділяються, на наш погляд, незадовільне агрохімічне забезпечення та недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення процесу виробництва і збирання зерна. Це супроводжується відповідно зниженням урожайності, погіршенням якості зернових культур та втрати урожаю.

Зернові кормові культури – основне джерело високоякісної сировини для виробництва комбікормів. Саме від них залежить розвиток і підвищення продуктивності всіх галузей тваринництва. Зерно фуражних культур краще задовольняє потребу тварин у білку, насамперед амінокислотах та інших поживних речовинах, ніж зерно продовольчих культур, зокрема пшениці.

Заміною зерна продовольчих культур на кормові і високопротеїнові інгредієнти (шроти) можна істотно підвищити вміст і якість протеїну в концентрованих кормах, а отже і продуктивність тварин [140, с.18]. Питома вага фуражного зерна в економічно розвинутих країнах складає: США – 70 – 71 %, Польща – 65 – 70 %, Угорщина – 53-54 %, Англія – 60-65 % [10]. В Україні ж вона складає лише 35-45 %, а по Полтавській області частка зернофуражних культур у середньому за 1985 – 2003 рр. склала 47,1 % .

Метки: ,