Лекція Розвиток маркетингової інфраструктури ринку продукції зернопродуктового підкомплексу АПК

Рубрики: Лекции, Маркетинг

Однією із складових системи маркетингу у зернопродуктовому підкомплексі АПК, представленої у першому розділі даної роботи, є маркетингова інфраструктура. Для забезпечення функціонувння товарного ринку, повного задоволення платоспроможного попиту суб’єкти інфраструктури виконують різні функції: торговельно-посередницькі, інформаційні, організаційно-комерційні, виробничі, логістичні, кредитні, страхові, аудиторські тощо. Без інформації неможливо прийняти будь-яке управлінське рішення. Тому у теперішній час зростає роль інформаційної складової ринкової інфраструктури та маркетингових досліджень у діяльності підприємства.

На сьогодні вітчизняні та зарубіжні науковці ототожнюють складові ринкової та маркетингової інфраструктури [139,140,141]. Ринкова інфраструктура – це система підприємств, організацій та закладів, що обслуговують ринок і допомагають йому нормально функціонувати. Це товарні, фондові і валютні біржі, біржі праці, банки та інші комерційні організації, окремі складові ринку [142, с.154]. Інфраструктура товарного ринку представлена оптовою і роздрібною торгівлею, у яку включені мережі магазинів та інших підприємств, призначених для збереження і реалізації товарів. Головне їхнє призначення полягає в забезпеченні нормальних умов купівлі-продажу товарів. До складу інфраструктури товарного аграрного ринку включаються: аукціони; брокерські контори; ярмарки; агроторговельні доми; товарні біржі та ін.

Під маркетинговою інфраструктурою зернопродуктового підкомплексу АПК ми будемо розуміти сукупність суб’єктів, які у процесі взаємодії з виробниками зерна та переробниками даної сировини сприяють просуванню як зерна, так і продуктів його переробки до кінцевого споживача. Тому до її складу входять: транспортні організації по перевезенню зерна, зокрема морські торговельні порти; дорадчі служби; агентства з маркетингових досліджень; рекламні агенства; виставкові центри; оптова та роздрібна торгівля; товарні біржі. Розглянемо стан їх функціонування у теперішніх умовах господарювання.

За період 2002-2005 років переробка хлібного вантажу в України здійснювалась в основному морськими торговельними портами. Їх частка у переробці вантажу серед всіх видів портів (річкових та рибних) становила 95 – 100%% (додаток Щ).

Таблиця 3.3

Переробка хлібного вантажу морськими торговельними портами України

Назва порту

Обсяги переробки хлібного вантажу (тис. т)

У середньому за рік

Питома вага порту у загальних обсягах (%)

У середньому за рік

2002-2003

І період

2004-2005

ІІ період

Індекс ІІ-го періоду до І-го

2002-2003

І період

2004-2005

ІІ період

Білгород-Дністровський

64,1

23,1

0,360

0,7

0,3

Ізмаїльський

215,0

82,8

0,385

2,3

1,1

Іллічівський

2298,9

1919,2

0,835

25,1

25,4

Одеський

2462,8

2321,1

0,942

26,8

30,7

Південний

89,2

Х

1,0

Ренійський

444,3

240,9

0,542

4,8

3,2

Усть-Дунайський

593,4

360,0

0,607

6,5

4,8

Всього по портах Одеської області

6167,6

4946,9

0,802

67,2

65,5

Бердянський

238,7

264,2

1,107

2,6

3,5

Дніпро-Бузький

7,9

Х

0,1

Керчинський

201,9

374,2

1,853

2,2

5,0

Маріупольський

317,1

269,9

0,851

3,5

3,6

Миколаївський

1273,6

685,7

0,538

13,9

9,1

Октябрський

2,8

6,1

2,200

0,0

0,1

Скадовський

5,9

36,8

6,237

0,1

0,5

Феодосійський

51,9

11,4

0,220

0,6

0,2

Херсонський

915,9

947,5

1,035

10,0

12,5

Всього по морським портам України

9175,1

7550,4

0,823

100,0

100,0

За досліджуваний період в Україні найбільше було перероблено хлібного вантажу морськими торговельними портами Одеської області (таблиця 3.3).

До їх складу входять 7 портів, частка яких за 2002-2003 та 2004-2005 роки становила відповідно 67,2 та 65,5%%. Причому за досліджувані періоди спостерігається її зростання. Понад 50% переробки хлібного вантажу України за вказані періоди припадало на Іллічівський та Одеський морські торговельні порти. Як видно з даних таблиці 3.3, по портах Одеської області у 2004-2005 роках порівняно з 2002-2003 роками скоротились обсяги переробки даного виду вантажу на 19,8%, що пов’язано зі скороченням обсягів виробництва зерна та продуктів його переробки, а також зі збільшенням обсягів переробки інших видів вантажу. Найбільш суттєве скорочення переробки хлібного вантажу у 2004-2005 роках порівняно з 2002-2003 роками спостерігалось по Білгород-Дністровському, Ізмаїльському, Ренійському та Усть-Дунайському портах відповідно на 64,0, 61,5, 45,8 та 39,3%%.

Необхідно відмітити, що за 2002-2005 роки спостерігається скорочення питомої ваги морських торговельних портів Одеської області по транзиту та каботажу хлібного вантажу на користь зростання експортних операцій (рис.3.4).

Це говорить про те, що вони втратили конкурентні позиції по транзитним операціям з хлібним вантажем за рахунок переорієнтації на інші види вантажу та розширенням обсягів переробки портів-конкурентів, передусім в Миколаївській та Херсонській областях. Однак Одеські морські порти є лідерами в імпортних та еспортних операціях, особливо у 2004 році, оскільки через них на 100% та 62,9% пройшли імпорт та експорт хлібного вантажу України.

У 2004-2005 роках порівняно з 2002-2003 роками Одеські морські торговельні порти збільшили обсяги переробки хлібного вантажу лише по експорту на 245,4 тис. т, що призвело до зростання його питомої ваги у загальних обсягах переробки хлібного вантажу по Одеській області майже вдвічі. Натомість відбулося скорочення обсягів переробки даного виду вантажу по імпорту та транзиту відповідно у 54 та 2,8 раз (додаток Ю). Взагалі серед всіх операцій, здійснюваних морськими торговельними портами Одеської області у 2004-2005 роках по хлібному вантажу, найбільша питома вага припадала на експорт – 85,8% та транзит – 13,6%.

Таблиця 3.4

Спеціалізація морських торговельних портів Одеської області,

В середньому за 2004-2005 рр.

Назва порту

Обсяги переробки хлібного вантажу, тис. т

Питома вага хлібного вантажу у номенклатурі порту, %

Всього по операціях

Експорт

Імпорт

Транзит

Каботаж

Всього по операціях

Експорт

Імпорт

Транзит

Каботаж

Білгород-Дністровський

23,1

23,1

2,2

2,5

Ізмаїльський

82,8

78,4

3,8

0,6

1,2

1,5

0,3

2,9

Іллічівський

1919,2

1843,7

1,2

73,6

0,7

12,9

18,6

0,0

4,6

0,3

Одеський

2321,1

2149,9

2,5

158,5

10,2

8,1

16,3

0,1

1,2

3,9

Південний

Ренійський

240,9

55,1

185,8

9,3

6,7

10,6

Усть-Дунайський

359,8

95,7

250,6

13,6

43,3

77,6

52,8

7,6

Всього по Оде-ській області

4946,9

4245,9

3,7

672,2

25,0

10,8

11,0

0,0

2,3

3,2

Всього по портах України

7550,3

6349,5

7,2

1109,6

84,0

7,0

11,1

0,1

2,7

2,8

Як бачимо з даних таблиці 3.4, морські торговельні порти Одеської області не спеціалізуються на переробці хлібного вантажу, в середньому за 2004-2005 роки їх питома вага у номенклатурі вантажів становила 10,8%, а по експорту – 11,0%. Спеціалізуються на переробці даного виду вантажу, включаючи всі види операцій, Іллічівський та Усть-Дунайський порти.

Необхідно відмітити, що за досліджуваний період хлібний вантаж портів Одеської області включав лише зерно. Продукцію переробки зерна переробляли Херсонський, Миколаївський, Маріупольський та Скадовський порти, причому перші два з них займають лідируючі позиції по зазначеному виду вантажу.

Як було зазначено вище, більше половини перевалки зерна здійснюють три портові комплкси Одеської області: Південний, Одеський та Іллічівський порти. Порт Південний має місткості для зберігання зерна на 275 тис. т і спроможний відвантажувати 25 тис. т зерна на добу. Потужності комплексу дають змогу обробляти за добу 240 вагонів та приймати до 200 т на добу зерна з автопоїздів. Пропускна спроможність зернового терміналу на 2004 рік становить 3,5 млн т у рік.

Одеський морський порт може одночасно завантажувати судна з чотирьох елеваторів, має сумарну місткість 328 тис. т зерна і спроможний за рік пропустити 3,5 млн т. Іллічівський морський порт має місткість для зберігання зерна на 135 тис. т і спроможний перевалити за рік 6,5 млн т. Після введення в дію третьої черги комплексу потужність цього зернового терміналу збільшилась до 8 млн т за рік [143, с.8].

Зерно для даних портів є стратегічним вантажем, тому вони постійно застосовують заходи, які сприяють підвищенню їх конкурентоспроможності, оскільки в останні роки нарощують свої потужності такі відомі конкуренти, як ВАТ “Агроекспорт”, ТОВ “Нібулон” та Миколаївський морський порт [144, 145, 146, 147]. Основними заходами у 2002-2005 роках, які забезпечують успіх Одеських морських портів, є:

1) спорудження нового елеватору ”Укрелеваторпромом”, розрахованого на одночасне зберігання 120 тис. т зерна та обладнаного сучасним технологічним обладнанням, у тому числі судовантажною машиною;

2) спорудження у Хлібній гавані (Одеський морський порт) галереї для перевалки імпортованого зерна (встановлення 8 силосів фірми “Бехлен” місткістю 6 тис. т кожний та технологічні конвеєри-норії виробництва США);

3) реконструкція складських площ.

Відвантаження за новою технологією має ряд переваг, які полягають у високій інтенсивності та можливості за бажанням клієнта залишати вантаж в силосах на зберігання або відправляти його різними видами транспорту.

Одним із факторів ефективного функціонування сільськогосподарських товаровиробників України на теперішній час, на нашу думку, є надійна інформаційно-консультаційна підтримка, що забезпечується дорадчими закладами. Основною метою дорадчої діяльності є розвиток прибуткового сільськогосподарського виробництва через надання інформаційно-консультаційних послуг сільськогосподарським товаровиробникам та допомогу їм у набутті прийняття правильного рішення.

Дорадча діяльність в Одеській області здійснюється з 1996 року в межах Проекту підтримки сільськогосподарських підприємств та сільського населення Міністерства Великобританії у справах міжнародного розвитку на базі головного управління сільського управління та продовольства в Одеській області. До 2005 року вона грунтувалась на двох структурних підрозділах: відділі дорадчої служби та інфраструктури аграрного ринку, який безпосередньо виступав дорадчим центром, і науково-технологічному відділі дорадництва регіонального центру наукового забезпечення. На районному рівні дорадча діяльність забезпечувалась відділами реформування сільського господарства управління сільського господарства і продовольства районних державних адміністрацій, а також консультаційною службою асоціації фермерів Ізмаїльського району, районними консультаційними службами з розвитку села, що діяють у ренійському та Роздільнянському районах. Вони були пов’язані функціональними зв’язками з відділом дорадчої служби та не мали прямої адміністративної залежності, але працювали в рамках одного проекту [148, 149]. З 2005 року сформована обласна сільська дорадча служба за підтримки Міністерства Великобританії у справах міжнародного розвитку у межах Програми підвищення рівня життя сільського населення в Україні, функціонально пов’язана з головним управління сільського господарства та продовольства Одеської області. Крім того функціонують три районні дорадчі служби – у Білгород-Дністровському, Великомихайлівському та Овідіопольському районах, а також формуються консультаційні пункти у пілотних селах. До складу Одеської обласної дорадчої служби входять: підприємство “Консалтагро” (надання комерційних консультаційних послуг), громадська організація “Центр розвитку та правової підтримки села” (надання суспільно-корисних послуг) та ТОВ “Дуже корисна компанія” (використання механізмів фінансової підтримки сільського населення та формування і розповсюдження цінової інформації. Сфера діяльності обласної Одеської консультаційної служби включає такі сектори:

1) розвитку консультацій (навчання різних категорій населення; консультацій по технологічним, економічним та юридичним питанням; демонстраційна діяльність; практична та методологічна допомога районним сільським службам);

2) розвитку ринкової інфраструктури села (консультації та методологічна допомога у створенні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; кредитних спілок; організація роботи ринкової інформаційної системи);

3) розвитку соціальної інфраструктури села (консультації з питань передачі, утримання та розвитку об’єктів соціальної інфраструктури села; участь у реалізації державних програм розвитку сільських територій, дітей та молоді);

4) сектор інформаційної діяльності (проведення днів поля, виставок, демонстрацій; створення комп’ютерних баз інформаційної підтримки; розповсюдження позитивного досвіду).

Консультаційні послуги стосуються питань галузей рослинництва, тваринництва, економіки, права, соціальної сфери та включають, також інформаційні послуги. Однак слабким місцем у діяльності обласної Одеської дорадчої служби є розвиток маркетингової діяльності.

Нами була висунута гіпотеза про те, що у сучасних умовах господарювання значна частина сільськогосподарських товаровиробників та підприємств з переробки зерна потребують комплексної інтегрованої професійної маркетингової послуги з метою формування та підвищення ефективності їх маркетингової діяльності. Вона повинна включати в себе три тісно пов’язаних між собою складові, направлених на рішення стратегічних та оперативних завдань підприємства:

1) надання необхідних консультацій за запропонованою підприємством тематикою;

2) проведення маркетингових досліджень з метою отримання необхідних даних для прийняття рішень;

3) навчання спеціалістів основам та методам маркетингу для використання знань при самостійному рішенні завдань, що виникають в процесі маркетингової діяльності.

Для перевірки висунутої нами гіпотези було проведено маркетингове дослідження по аграрних підприємствах різних форм господарювання Балтського, Любашівського та Савранського районів Одеської області шляхом анкетуваня протягом серпня – жовтня 2004 року. Опитуванням було охоплено 76 керівників сільськогосподарських підприємств. Крім того маркетингове дослідження здійснювалось в 10 промислових переробних підприємствах зернопродуктового підкомплексу АПК (елеваторах, хлібоприймальних підприємствах та хлібозаводах) Миколаївської, Одеської та Херсонської областей протягом березня – червня 2005 року. Його мета полягала у виявленні думок та переваг керівників та спеціалістів підприємств при отриманні професійних консультацій у галузі маркетингу. При цьому були поставлені такі завдання:

1) з’ясувати, як керівники та спеціалісти аграрних та промислових підприємств зернопродуктового підкомплексу АПК відносяться до можливості користування послугами інформаційно-консультаційного центру з маркетингу при районних управліннях сільського господарства та продовольства;

2) виявити напрямки отримання професійних консультацій з проблем маркетингу;

3) з’ясувати, за якими питаннями підприємства передусім потребують маркетингових досліджень;

4) визначити, які напрямки у навчанні спеціалістів з маркетингу є найбільш важливими.

Результати опитування керівників та спеціалістів досліджуваних підприємств свідчать про те, що всі вони позитивно ставляться до можливості та необхідності користування послугами інформаційно-консультаційного центру з маркетингу.

Однак керівники сільськогосподарських підприємств Балтського, Любашівського та Савранського районів згодні з тим, що вони можуть бути при районних управліннях сільського господарства та продовольства, а керівники підприємств по зберіганню та переробці зерна наголошують на тому, що такі інформаційно-консультаційні центри повинні бути комерційними, тобто незалежними від управлінь сільського господарства і продовольства. Це пояснюється тим, що у державних організаціях не будуть зацікавлені у допомозі елеваторам та хлібозаводам, які навідміну від сільськогосподарських товаровиробників отримують більші прибутки. Як показують результати опитування керівників аграрних підприємств Балтського, Любашівського та Савранського районів, наведених у таблиці 3.5 та таблиці 3.6, професійні консультації необхідні з питань оцінки ринку сільськогосподарської продукції та стану на ньому підприємств, а також оцінки перспективності виробництва нових видів продукції.

Таблиця 3.5

Розподіл відповідей за отриманням професійних консультацій у сфері агромаркетингу сільськогосподарськими підприємствами Балтського, Любашівського та Савранського районів Одеської області (за результатами опитування керівників і спеціалістів аграрних підприємств у 2004 році)

Напрямки

Савранський район

Любашів-ський район

Балтський район

В серед-ньому по районах

Оцінка ринку (аналіз ринкової кон’юнктури, прогнози розвитку ринків с.-г. продукції)

70,6

44,4

43,5

50,0

Оцінка діяльності конкурентів та конкурентного середовища на відповідних ринках с.-г. продукції

23,5

11,1

21,7

17,1

Оцінка стану підприємства на ринках с.-г. продукції у межах району

17,6

44,4

78,3

48,7

Сегментування і позиціонування с.-г. продукції (критерії та методи)

2,8

1,3

Політика розподілу продукції (розширення ринків збуту, ведення переговорів, робота менеджерів по збуту)

11,8

5,6

37,5

17,1

Просування продукції

11,8

13,0

6,6

Оцінка перспективності виробництва нових видів продукції

41,2

55,6

26,1

43,4

Організація маркетингової діяльності у господарстві

11,8

25,0

13,0

18,4

Взагалі відсутня необхідність у консультаціях

За даними таблиці 3.6 видно, що всі опитані опитані керівники вказують на необхідність проведення маркетингових досліджень. Перевага надається таким напрямкам, як дослідження ринку, тобто визначення ринкової частки підприємства, аналіз цін в регіонах, пошук ринків збуту сільськогосподарської продукції, дослідження попиту на продукцію, що виробляється, та вивчення конкурентів. Необхідно відмітити, що керівники аграрних підприємств лише Любашівського району зазначили необхідність дослідження клієнтів (покупців) своєї продукції.

Таблиця 3.6

Розподіл відповідей за необхідністю проведення маркетингових досліджень у сфері агромаркетингу сільськогосподарськими підприємствами Балтського, Любашівського та Савранського районів Одеської області (за результатми опитування керівників і спеціалістів аграрних підприємств у 2004 році)

Напрямки

Савранський район

Любашів-ський район

Балтський район

В серед-ньому по районах

Дослідження ринку (визначення ринкової частки підприємства, аналіз цін в регіонах, пошук ринків збуту)

76,5

83,3

65,2

76,3

Дослідження конкурентів

35,3

47,2

26,1

38,2

Дослідження клієтів (покупців) продукції

27,8

13,2

Дослідження ефективності заходів по просуванню продукції (оцінка результатів просування, спосіб збільшення продажів, оцінка іміджу підприємства)

11,8

2,8

13,0

7,9

Дослідження попиту на продукцію, що виробляється

58,8

36,1

60,9

48,7

Дослідження політики збуту продукції

29,4

30,6

30,4

30,3

Підприємство не потребує проведення маркетингових досліджень

У сфері зберігання та переробці зерна спеціалісти досліджуваних підприємств відмітили інші напрямки отримання професійних консультацій та необхідності проведення маркетингових досліджень. Для них основними напрямками консультацій, по-перше, є споживчі наміри та оцінки, а саме аналіз поведінки споживачів, складання їх портрету, дослідження купівельної спроможності, відношення споживачів до продукції, що виробляється (36,4% від загальної кількості опитаних). По-друге, організація маркетингової діяльності та складання плану маркетингу, що становить по 27,3%. На третьому місці є необхідність в отриманні консультацій щодо оцінки ринку, політики розподілу та просування продукції (по 18,2%). Це підтверджує той факт, що у підприємствах зі зберігання та переробки зерна рівень розвитку маркетингової діяльності більш високий, аніж в сільськогосподарських підприємствах.

Аналіз надання переваг у промислових підприємствах зернопродуктового підкомплексу АПК Миколаївської, Одеської та Херсонської областей щодо напрямків проведення незалежних маркетингових досліджень виявив такі тенденції: для 54,5% респондентів є важливим дослідження конкурентів, для 36,4% — дослідження клієнтів (покупців продукції), 27,3% опитаних потребують вивчення попиту на продукцію, що виробляється (послуги, що надаються) та дослідження ефективності заходів по просуванню продукції. І лише 18,2% опитаних зазначили необхідність у дослідженні ринку продукції, що виробляється.

Найбільш важливими напрямками навчання спеціалістів маркетингу на підприємствах зі зберігання та переробки зерна опитані керівники та спеціалісти вважають такі: 36,4% — побудова ефективної системи збуту продукції та ведення ділових переговорів та 27,3% зацікавлені в отриманні загальних знань з маркетингу, навчанні основам рекламної діяльності, стратегічному плануванню та роботі з програмним забезпеченням.

Отже, маркетингові послуги обласної Одеської дорадчої служби повинні включати такі взаємопов’язані напрямки, представлені на рис.3.5.

Заслуговує на увагу досвід функціонування агромаркетингової інформаційно-консультаційної діяльності у Німеччині [150]. У ній з 1969 року був утворений Центральний фонд підтримки збуту продукції сільського господарства та харчової промисловості. Його мета полягає у централізованому сприянні збуту та використанні продукції сільського господарства й харчової промисловості шляхом пошуку, освоєння і турботи про функціонування ринків усередині країни та за її межами за допомогою новітніх засобів і методик. Практичну роботу по реалізації покладених на нього функцій проводять дві спеціально створені, підвідомчі фонду установи: центральне маркетингове товариство аграрної галузі Німеччини та центральна інформаційна установа щодо ринків і цін на продукцію сільського та лісового господарств й харчової промисловості.

Рис. 3.5. Пропонований склад маркетингових послуг дорадчої служби Одеської області

Послуги маркетингового товариства агарної галузі безоплатні і включають такі види діяльності:

— допомога у налагодженні контактів між виробниками та покупцями;

— інформування про продукцію, яка пропонується німецькими товаровиробниками;

— рекламно-інформаційна діяльність по збільшенню обсягів продажу зерна та продуктів його переробки;

— участь у виставках-ярмарках і проведення власних виставкових заходів;

Дослідження ринків та надання інформації про них.

З коштів, які отримує центральне маркетингове товариство з аграрної галузі від Фонду підтримки збуту, 40-50% витрачають на продуктовий маркетинг усередині країни, 15-20% — на сервісні послуги з маркетингу, 5-10% — на інформаційну роботу та 20-30% — на маркетинг експорту.

Існує думка, що більш ефективним способом представити у всій повноті підприємство та її продукцію новим споживачам, швидше встановити прямі контакти та вийти на нові ринки є участь у виставці. Порівняно з іншими засобами маркетингу виставка відрізняється багатофункціональністю. Участь у виставці дозволяє експозиціонерам здійснювати одночасно і комунікативну, і ціноутворюючу, і збутову, і товарну політику свого підприємства [151]. Більшість експозиціонерів вважають участь у виставці неодмінною складовою свого успіху.

Потужна конкуренція у багатьох галузях особливо очевидна на виставці, оскільки тут представлено весь ринок. Виходячи з цього, до участі у виставці необхідно завчасно підготуватися. Цілеспрямоване планування, реалізація та наступна обробка результатів вимагають системного підходу: визначення цілей участі у виставці, вибору виставки та її планування.

Метки: , ,