Вступ
1. Задача ветеринарної хірургії на даний час розвитку колективного та індивідуального
2. тваринництва України.
3. Досягнення хірургів ветеринарної медицини на сучасному етапі.
4. Організація хірургічної роботи у місцях утримування тварин.
5. Зв’язок ветеринарної хірургії з іншими дисциплінами ветеринарної медицини.
6. Травматизми у тварин.
7. Класифікація травматизмів.
8. Профілактика травм у тварин.
Ветеринара хірургія займає одне із важливих місць в діяльності лікаря ветеринарної медицини. Хірургічні хвороби широко розповсюджені і складають 40% від загальної кількості незаразних хвороб. Вони спричиняють значні економічні збитки великим тваринницьким і дрібним фермерським господарствам (зникнення продуктивності, витрати матеріальних засобів та їх лікування, передчасна вибраковка, і не рідко загибель хворих тварин).
Тому ветеринарні спеціалісти покликані в своїй діяльності домогатися високої ефективності у проведенні вет. заходів. Вони здійснюють постійний плановий та профілактичний огляд тварин, організують розчистку копит і копитець, своєчасно виявляють тварин з хірургічною патологією, домогатися несхильного виконання зоогігієнічних вимог до утримування та годівлі тварин.
Задачі вет. хірургІї:
1. Профілактика травматизму.
2. Кастрація самців с/г тварин.
3. Хірургія яєчників з метою відновлення утраченої репродуктивності
Корів та підвищення їх продуктивності.
4. Андрологія та післякастраційні ускладнення у самців.
5. Хірургія вим’я та дійок.
6. Остеосинтез у тварин.
7. Артрологія.
8. Знеболення.
9. Вивчення проблеми видових особливостей патогенезу перитоніту.
Тому можливо зробити висновок, що перед хірургами на сучасному етапі задачі зводяться до збереження господарського використання тварин, отримання доброякісних продуктів тваринництва, підвищення приростів живої маси, підвищення настригу шерсті. Крім того, повсякденна практика ветеринарів та зоотехніків ставить перед хірургами задачі по покращенню та відшукуванню нових методів хірургічного впливу на залози внутрішньої секреціі та відділи нервової системи з метою підвищення продуктивності, плодючості та імунобіологічної стійкості організму тварин, а також вести дослідження в межах переборювання тканинного бар’єру, зумовленого білковою несумісністю при трансплантації тканин і органів. Також однією із задач є вивчення променевої травми, комбінованих ушкоджень при завнішньому і внутрішньому опромінюванні ПІ.
На комплексах необхідно:
1. Операційна з відповідним обладнанням.
2. Кастрація великих тварин.
Коротко зупинимся на проведенні операціі (масових, поодиноких).
IV. Хірургія опирається майже на всі попередні дисципліни. Вона немовби зосереджує в собі, приломлюючи через призму конкретної хірургічної патології. Тому необхідні знання з анатомії, гістології, фізіології, біохімії, патологічної фізіології, патологічної анатомії, зоогігієни, годівлі.
Знання ці необхідні для з’ясування причин хірургічної патології, правильної діагностики, лікування і профілактики. Вивчення курсу загальної хірургії дає можливість з’ясувати етіологічні та патологічні закономірності розвитку багатьох хвороб тварин.
Загальна хірургія — розкриває (клінічно) через запалення, механізми захисту та адаптації до травмуючих та інших впливів зовнішнього середовища. Розробляє та пропонує принципи лікування і методи нормалізації та управління захисно-пристосувальними реакціями хворого організма.
Лекція Ветеринара хірургія
Сучасна хірургія поєднує хірургічні методи лікування з хіміотерапією, фізіотерапією, біологічними засобами.
V. Травматизм тварин — найбільш розповсюджена група захворювань серед незаразних хвороб. На його долю припадає до 50% загальної захворювальності незаразними хворобами. В більшості випадків причинами травматизму тварин є:
• порушення правил годівлі, утримання, експлуатації.
Суха, груба солома (сіно) — ушкодження слизової роту.
• тісні стійла, станки
• забруднення приміщення
• невідремонтовані поли
• невміла стрижка овець (рани, переломи, ушиби)
Своєчасне виявлення травм та використання правильного лікування має велике значення для зниження втрат в тваринництві від травматизму. Початкову стадію хвороби ефективніше вилікувати, ніж тварину з ускладненою патологією. Внаслідок травм та їх ускладнень хвора тварина знижує продуктивність, передчасно вибраковується, нерідко гине. Все це наносить господарствам збитки. Тому зниження втрат від травматизму є однією із важливіших задач вет. спеціалістів та інших робітників тваринництва.
Під травмою розуміють функціональні, анатомічні, патоморфологічні чи фізико-хімічні і біологічні порушення в тканинах і органах тварин, викликані одномоментним чи тривалим, повторним впливом руйнівних факторів.
Травма (від гр. слова Trauma — рана), в нашому переводі означає «пошкодження». Таким чином, під травматизмом розуміють сукупність різнобічних ушкоджень, які зустрічають у тварин.
Види травматизму.
1 С/г травматизм — зоогігієнічні умови, утримання (вологість, протяг, вентиляція, поли, приміщення, відсутність вигульних дворів, моціонів, крупно-групове утримання, недбалість з механізмами, автоматизацією та електрифікацією).
Травми — тісні проходи, підсковзування (пасовище, подвір’я). На прив’язі — некроз в ділянці тиску ланцюга. Після зими — заламування копит, деформація.
Тварини в нових гуртах (не звиклі) — травмування рогами — ушиби — гематоми — лімфоекстравазат — переломи ребер — грижі – переломи рогових відростків.
Вівці — рани вушної раковини, переломи нижної щелепи.
Свині — кусані рани, тріщини копитець.
У поросят — грижі (низькі лази).
Коні — кусані рани, ушиби.
Птиця — недостатність мінеральних речовин (розкльовування).
2 Експлуатаційний травматизм — з урахуванням особливостей господарського використання тварин окремих видів і спостерігається:
Експлуатація в роботі
Спорті
Доїнні
Стрижці овець
Отримання сперми
Причини:
Неправильно підігнана збруя
Значне навантаження
Зоогігієна експлуатації
Несвоєчасне та неправильна розчистка та лікування коней
Нерівні та слизькі шляхи
Нерівномірне нав’ючення
Круті схили
У спортивних коней — ушкодження зв’язок, сухожилків.
ВРХ — ушкодження вим’я при доїнні (вакуум), кров’яне молоко, у подальшому можливе інфікування.
Вівці — ушкодження під час стрижки (рани в ділянці голови, шиї, черева, грудної стінки, ушиби, переломи, розриви внутрішніх органів).
На пунктах штучного осіменіння: — артози, міопатози (бугаї значної маси тіла) — підсковзування під час садки (розриви, розтягнення зв’язок, сухожилків, м’язів, вивихи суглобів) — інколи ушкодження статевого члена. У корів (при паруванні) можливе розтягнення клубово-сідничного сочленіння.
Кормовий травматизм. Часто ушкодження ротової порожнини: остюкиі злаків (ячмінь, ковиль, пшениця) та жорсткими стеблами грубих кормів, ушкодження слизової, відкриваються ворота для збудників актиномікозу.
Степові райони — «ковильна хвороба».
Листки стебла та зерна ковиля проникають в тканини, викликаючи інфікування та розвиток гнійних процесів (рухаються на значні відстані).
У овець — в ділянці голови, нижньої частини черева, грудної стінки, препуція, вим’я.
ВРХ — застрявання коренеплодів (у стравоходів), кукурузних початків – зумовлюють некроз стінки стравоходу. Обтурація — гостра тимпанія.
Птиця — нестача вітамінів, мінеральних речовин, в м’язовому шлуночку накопичуються камені, скло.
Травми сторонніми тілами — випадково, частіше ВРХ. Не окультурені пасовища, металеві предмети (силос, сінаж, сіно, солома). Фітобезоари.
Дрібні тварини — собаки, кішки — травмування кістками, металевими кульками, голками, грецькими горіхами.
Профілактика — окультурення пасовищ, раціон, пропарювання кормів.
З Транспортний травматизм — виникає у тварин при транспортуванні їх автомобільним, водним, авіаційним, залізничним транспортом. Характеризується відносною масовістю і ураженням стато-динамічного апарату тварин (розтягування сухожилково-зв’язувального апарату, міозити, артрити, абсцеси, флегмони, лімфоекстравазати).
Випадковий травматизм — механічного, термічного, хімічного, електричного, радіаційного характеру. Нерідко він зв’язаний з метеорологічними та стихійними лихами. Його важче профілактувати, ніж інші види травматизму.
Військовий травматизм — сукупність механічних, термічних, хімічних, електричних та радіаційних ушкоджень, спричинених тваринам під час війни.
Організаційні основи профілактики травматизму.
Сучасна профілактика травматизму являє собою велике коло питань, яким треба приділяти увагу при організації заходів по профілактиці захворювань тварин.
До них відносяться:
1 Санація (оздоровлення) — природного та відтворюваного людиною середовище (не забруднювати атмосферу, водоймища, грунт, шкідливими речовинами).
2 Виведення нових, високопродуктивних порід, стійких до умов зовнішнього середовища, правильне вирощування та закалювання тварин.
3 Повноцінна годівля — фізіологічне обумовлене утримання та правильна
/Крім загальних, проводять специфічну профілактику.
З цією метою проводять:
— регулярні вет. огляди тваринницьких приміщень, вигульних дворів, пасовищ, кормоцехів, місць зберігання кормів
— •— систематичні огляди (планова диспансерізація) диспансерне дослідження стану тварин (два рази на рік, весною та восени).
ПРОФІЛАКТИКА ВИДІВ ТРАВМАТИЗМУ.
1 Профілактика с/г травматизму: Вет.-сан. контроль при проектуванні та будівництві тваринницьких приміщень, вигульних дворів, пасовищно-таборних приміщень та лікувально-профілактичних будівель організація і технологія безприв’язного та велико групового утримання тварин і птиці (годування, прибирання гною, підстилка) захист тварин від перехолодження, обмороження, перегрівання, навчання робітників тваринництва та систематична перевірка їх знань по догляду, утриманню годівлі, експлуатації тварин з використанням засобів механізації, автоматизації та електрифікації в доїльних цехах, тваринницьких приміщеннях.
2 Профілактика кормового травматизму.
Збалансованість раціону, виключити недостатність в кормах вітамінів і мінеральних речовин, окультурення пасовищ (знищення отруйних рослин), видалення з пасовищ металевих предметів. При упаковуванні кормів на заводі — пропускають їх через магнітні установки для вилучення металевих домішок. Не розміщувати на території ферми механічні майстерні, стоянки с/г техніки тощо.
3. Профілактика експлуатаційного травматизму.
Недопущення неправильної та надмірної експлуатації тварин. Необхідні знання обслуговуючого персоналу про фізіологію тварин. Перевірити машинне та ручне доїння, стрижку овець, правильність експлуатації робочих тварин, своєчасно проводити розчистку копит, обрізку їх, підковування коней. Пол станка для осіменіння робити м’яким, з налихом вперед на 3-4°.
4. Профілактика транспортного травматизму.
Пов’язана з правильним формуванням груп тварин та гуртів. Огляд транспорту перед погрузкою. При тривалому транспортуванні залізничним транспортом — виводити на станціях з тривалими зупинками, при неможливості масаж кінцівок (коні). Водний транспорт — достатня висота бортів. Автомобільний транспорт — великих тварин прив’язують головами по ходумашини.