Лекція Ламініт Laminitis.

Ламініт Laminitis

Ламініт — захворювання копитець і копит, яке починається з запалення листочків та поступово розповсюджується на іншу сполучнотканинну основу копит.

Етіологія — при перегодовуванні концентратами, недоброякісними кормами; поїння розгаряченої тварини холодною водою; тривале транспортування.

При ламініті — значне збільшення гістаміну у сироватці крові. Гістамін здійснює виражений патологічний вплив на організм тварини і цим провокує запалення. Його збільшення — розширення капілярів та артеріол, вони переповнені, в них стаз крові. Значне посилення проникності капілярів і деполімеризація основної речовини.

Патогенез — в організмі гістамін знаходиться:

1)  у вільному, фізично активному стані (мало);

2)  у лабільне зв’язаному, переходить у вільний під впливом

3)  різноманітних та патологічних станів;

3) міцно зв’язаному, звільнюється після руйнування тканин.

Розщеплює гістамін — діамінооксидаза та іонооксидаза. У здорових тварин

У тканинах копитець і копит мономінооксидази більше ніж у хворих ламінітом (витрата ферменту на інактивацію гістаміну).

Виникнення лімініту визначено рядом факторів:

1) значне механічне навантаження листочків;

2)  редукування в основі шкіри копитець та копит популяції тканинних

3)  базофілів, зв’язуючих біогенні аміни на місці їх утворення;

4)  особливості судинного русла листочків (багато розвинених вен, які

5)  утворюють тут печеристі тіла), відсутність м’язевого шару.

Дія біогенних амінів обумовлює — гіперемію, стаз, ексудацію, відділення листочків основи шкіри від рогових листочків.

Перегодовування концентратами (багато гістаміну) — гістамінемія, (сироватка великої рогатої худоби і коней позбавлена гістамінопектичної активності (здібності зв’язувати гістамін)). Гістамін у крові — ламініт.

Поїння холодною водою (розгаряченому коню) — звільнення лабільне вільного гістамину із стінки шлунково-кишкового тракту і надходження його в кров та виникнення ламініту. Холод викликає посилення активності гістидиндекарбоксилази і збільшення виробки гістаміну.

При тривалому стоянні (гіпокінезія) звільнюється гістамін лабільно зв’язаний з амінокислотами і білками епідермісу копит. Надмірне натягнення листочків — застій затрудняє відтік, затримка гістаміну в руслі листочків. Потрібно враховувати явище активізації гістидиндекарбоксилази при «сенсибілізаційному стресі».

Клінічні ознаки:

—  пригнічення тварини, прискорене і поверхневе дихання, почащення

—  пульсу, пітливість, тремор. Атонія, пронос, зниження молочної

—  продуктивності;

—  копитця і копита — горячи, чутливі до тиснення;

—  залежання;

—  прогрібання спини (уражені усі копитця) — вигинає — якщо грудні або

—  тазові;

—  опора м’якушами;

—  кульгавість опорної кінцівки, скорочення шагу;

— посилена пульсація пальцевих артерій, переповнення вен кінцівок.

Діагноз — анамнез, клінічні ознаки, дослідження дорсальної і абаксіальної

Стінок копита — пальпацією, перкусією, пробними щипцями.

Диференційний діагноз — від ревматичного запалення (болючість в області стінки).

Лікування — припинити згодовування концентратів, недоброякісних кормів.

5-9 днів — дієта, грубі корми (багаті вуглеводами). Обмежити поїння.

—  Кровопускання 3-5 літрів.

—  М’які проносні (середні солі)

—  Внутрівенно 10% СаСЬ та 0,5% розчин новокаїну

— Антигістамінні і глюкокортикоїди (8-10 мл 2% димедролу 2 рази на

День, або 5 мл гідрокортизона ацетату 1 раз на день)

—  Місцево — холод (вода, глина).

—  Хронічний перебіг — лікування малоефективне.

Ревматичне запалення копит ( )

Стрептококова хвороба сполучної тканини з певною органо-тканинною локалізацією, тривалим перебігом, чергуванням активних та неактивних фаз.

У тварин частіше — м’язевий і суглобний ревматизм та ревматичне запалення копит. Ревматизм у великих сільськогосподарських тварин — єдина твердо встановлена форма коллагенезу.

Етіологія. Інфікування з формами мікроба (звичайною клітиною, Л-формою та мікробом-реверантом) обумовлюють різні клінічні ознаки і затрудняє виділення збудника.

Стрептокок виявляється у периферичній крові (електронна мікроскопія), у плазмі, внутріклітинне (Л-форми), у лейкоцитах та макрофагах.

Захворюванню сприяють — ендогенні (генетичні нахили) і екзогенні (переохолодження, незадовільне годування) фактори.

Генетичні нахили:

1)  недостатність різних ланцюгів протиінфекційної оборони;

2)  особливості функціонування нервово-ендокринної регуляції;

3)  порушення синтезу структурних і функціональних білків сполучної

4)  тканини.

Лекція Ламініт Laminitis.

Переохолодження — ослаблення організму.

Патогенез. Ведучий ланцюг — ураження сильно розвиненої сітки кровоносних судин копита, особливо дрібних на мікроциркуляторному руслі. Обумовлено дією токсинів і ферментів ревматичного стрептокока, лізосомальних гідролаз альтерованих клітин, біологічно активних речовин і імунних комплексів.

Гіперемія, запальний набряк і серозна ексудація поєднуються з мукоїдним набряканням сполучнотканинної основи копит (чіткіше виражене в судинному і листочковому шарах основи шкіри). Мукоїдне набухання відображує ранню стадію дезорганізації сполучної тканини (гипове явище колагенезу). Мукоїдне набухання сприяє — всмоктуванню і утриманню в сполучнотканинній основі серозного ексудату, сповільнює його евакуацію.

Підгостре рецидивуюче запалення — мукоїдне набухання доповнюється фібринозним (уражуються і колагенові волокна).

Фібриноїдні фокуси — майже повне руйнування структури основи шкіри з розпадом її волокнистих елементів до білків — некротичного детриту.

Хронічний рецидивуючий перебіг — на фоні мукоїдного і фібриноїдного набухання і резорбтивної моноцитарно-макрофагальної реакції розвивається виражена проліферація фібробластів, які визначають розвиток склерозу. Крім цього йде посилення продукування листочкової (гіпонихіальної) рогової речовини на фоні вираженого дискератозу і гідремічної дистрофії трубчатого рогу.

Дистрофія і розпад колагенових волокон порушують механічну міцність основи шкіри, в результаті наступає опускання кінцевої фаланги всередині рогового башмака і формування потоншеної і опуклої рогової підошви.

Клінічні ознаки. На початку незначно підвищується температура тіла, почащення пульсу, дихання, тремтіння м’язів. Виявляється ревматичний ендокардит і міокардит (ознаки зникають через 2-3 дні). Слабкий ступінь — ознаки не виражені.

Гострий перебіг — серозно-дифузне запалення основи шкіри.

Хронічний перебіг — копито вкрито крихким, рихлим рогом (дискератез), з великою кількістю тріщин і дрібних вогнищ розпаду рогової речовини, формуються (у коней) нові копита.

Розширюється біла лінія копит (гіперплазія листочкового шару). В області підошви тонкий рихлий ріг.

Діагноз раптово виникає, рецидивує, результати спеціальної протиревматичної терапії саліцилатами.

Диференційний діагноз від ламініту (виникає при дії гістаміну).

Лікування тварин в сухе, тепле приміщення, на товсту підстилку, коней розковують.

Лікування саліцилатами (виражена протизапальна і проти алергічна дія).

К. Г. Толенський (1949) внутрішньовенне саліцилат натрію 25-50.

І. С.Панько (1982) натрій салицилово кислий (10-50) декілька днів або в поєднанні 15-20 цього препйрфту з 12 уротропіну і 1 кофеїну (10% розчин внутрішньовенно).

Зменшення ексудації — внутрішньовенно 0,1% розчин адреналіну в дозі 5-6 мл і 200-300 мл 10% кальцію хлориду один раз на добу 5-7 днів.

А. Ф. Бурденюк (1976) в перші години антигістамінні препарати — димедрол 0,3-3-4 підшкірно.

Інтенсивна антибіотикотерапія, кортикоїдотерапія (кортизон), патогенетична новокаїнова терапія (0,25-0,5% розчин 1 мл на кг один раз на день).

Розчистка їжових копит у коней.

—  Послаблюючи і розтирання шкіри (потім вкрити попоною);

—  Внутрішньовенне введення 10% саліцилат натрію 200 мл на ін’єкцію;

—  На початку хвороби циркулярна новокаїнова блокада п’ястя, плюсни;

—  Внутрішньовенне введення 0,5% розчину новокаїну 100 мл щоденно

—  3-4 дні;

—  Дворазове, з інтервалом 2-3 дні, переливання іншогрупної крові 400-

—  500 мл (стабілізатор — саліцилат натрію 10%);

—  Внутрішньовенне введення 0,1% адреналін 5-6 мл і 200-300 мл 10%

—  кальцію хлориду (5-7 днів підряд);

—  гідрокортизон по 5 мл;

—  бутадіон 8-10 г внутрішньо.

Профілактика. Утримання в оптимальних умовах, виключити переохолодження. Виключити ^Щ погрузку. Після праці 10 хвилинна проводка.

Флегмона вінчика м’якуша і міжпальцевого зводу

Flegmona Unguli Інколи одна з ділянок, інколи всі.

У великої рогатої худоби часто некротичного характеру (переважає гнійно-некротичний розпад тканин).

У коней — флегмона вінчика і м’якуша.

Етіологія — проникнення стафілококів, стрептококфів, біогенної або кишкової палички (рани, садна, мацерація).

Вторинне — при гнійному артриті копитцевого та копитного суглоба, гнійному пододерматиті. При ящурі. У коней ускладнюється — некроз м’якушного хряща.

Патогенез.

—  Випотіння серозного ексудату;

—  Через 2-4 доби він гнійний;

—  Незначна зона, висока опірність організму, флегмона абсцедірується (на

—  вінчику їх 2-3 та м’якуш;

—  їх розтин, прорив — видужання.

—  Висока вірулентність, низька опірність.

—  Серозно-геморагічний ексудат;

— Далі гемарагічно-гнійний. Розповсюджується на всю пухку клітковину

Копитець і навіть на між пальцеву клітковину.

На ділянці вінчика і між пальцевого сплетіння — некроз всіх шарів шкіри. Після їх відторгнення виразки. Гнійне запалення —» на копитний суглоб, сухожилкові піхви, човникову бурсу.

Часто — гнійний пододерматит, некроз копитної кістки, сухожилків, між пальцевих зв’язок.

Клінічні ознаки. Напухання вінчика, м’якуша і міжпальцевого склепіння. Болючість, підвищення температури, кульгавість опори. Тварини пригнічені, зниження продуктивності.

Діагноз клінічні ознаки.

Д. Д. септичний пододерматит, подотрохлеарний бурсит.

Лікування — на початку розвитку:

— спирт-іхтіолові пов’язки;

—  інтраартеріально новакаїн з антибіотиками.

—  Виражені ознаки:

—  розтин вогнищ;

— косі розрізи на вінчику, поздовжні на м’якуші, поперечні в міжпальцевому сплетінні;

—  порожнину антибіотиками;

—  порошок (марганець і борна кислота);

—  пов’язка;

—  загальне лікування антибіотиками і сульфаніламідами;

—  новокаїнові блокади;

Внутрішньо, артеріальне. Тазова кінцівка — дистальний відрізок плечової артерії, на тазові — аортопункція. Реінфузія кро

Метки: