Реакція організму на травму

1.  Реакція організму на травму.

2.  Непритомність.

3.  Колапс.

4.  Шок (патогенез, клініка, лікування).

5.  Місцева реакція організму на травму (запалення).

Слід враховувати, що організм високоорганізованих тварин як складна біологічна саморегулююча система керується згідно принципу прямих та зворотних зв’язків. Нервова система виконує захистно-пристосувальну функцію в розвитку хвороби і може проявляти протилежну дію на організм та відігравати значну роль, інколи найважливішого патогенетичного фактору. Морфо-функціональна цілісність та реактивність окремих клітин і всієї системи організму знаходиться під впливом умов зовнішнього середовища і в залежності від вихідного в даний час стану нервової системи, а також функціональної повноцінності ендокринної системи, які взаємодіють одна з одною. Погіршення координуючої адаптаційної функції нервово-ендокринної системи сприяє зниженню фізіологічних функцій та опірності клітин периферії. Внаслідок цього зовнішнього фактору, здебільшого не викликаючого ушкодження клітин, виявляється для них травмуючим. Клітини можуть і самостійно реагувати на прямі подразнення (поранення, опік, інфекція). При цьому змінюється не лише реактивність в ушкоджених, але і в поруч розміщених клітинах.

Імпульси сигналізації йдуть звичайними аферентними шляхами (периферичними нервами) симпатичного ланцюгу судинно-нервовим сплетінням і досягають ретикулярної формації та підкіркових центрів, де під їх впливом виникає збудження. Звідси внутрішньо центральними еферентними шляхами до кори півкуль великого мозку, де також виникає вогнище збудження. Останній спрямовує до збудженої підкірки відповідні імпульси, інтегруючи та координуючи її функції. Підкірка еферентними шляхами посилає до всіх органів і особливо в зону ушкодження трофічні та інші імпульси, які керують захисно-пристосувальними та іншими реакціями цілісного організму. З вогнища збудження кори головного мозку імпульси надходять на еферентні шляхи проведення і по ним досягають зони ушкодження. Від зони кора отримує знову сигнали, але вже з тими змінами, які виникли в зоні ушкодження під впливом імпульсів, що йдуть з вогнища збудження кори та підкоркових центрів. Однак, чим сильніше ушкодження, тим більш вищі поверхи НС включаються в регуляцію захисно-пристосувальних реакцій.

Головний мозок, напевно, включається у тому випадку, якщо нижлежачі поверхи НС нездатні відновити порушену рівновагу. Здебільшого йде нормергічне запалення.

Сильні імпульси викликають спочатку подразнення і виснаження клітин ГМ. Вогнище збудження перетворюється у вогнище гальмування, яке при сильному подразненні розповсюджується корою і в ній виникає позамежне гальмування. Воно знижує інтегруючу та координуючу функції кори ГМ. При цьому в коркових центрах, вивільнених від впливу кори, виникає позитивна індукція. Вона проявляється збудженням та хаотичною діяльністю підкірки, що спочатку виявляється на функціональному стану таламогіпоталамічної ділянки, в якій виникає «застійне» вогнище збудження (тривале коливання збудження нервових клітин).

«Застійне» вогнище викликає в підкірковому центрі і на периферії нервово дистрофічні зміни.

Загальна реакція організму при травмах.

Виникає внаслідок значної сили травмую чого фактору:

1.  Великі ушкодження шкірного покриву (опіки, обмороження)

2.  Руйнування м’яких тканин, кісток (у поєднанні з ушкодженням нервових

3.  стовбурів та великих судин)

4.  При пораненні внутрішніх органів (відкритих ушкодженнях грудної

5.  порожнини, евентрації внутрішніх органів)

6.  При нервовому стресі значної інтенсивності, або тривалій дії факторів, які

7.  сприяють їх виникненню.

Колапс ( )

Тимчасово раптово виникає слабкість серцевої діяльності і падає судинний тонус, що супроводжується різким зниженням артеріального тиску і усіх життєвих функцій.

1.  Травми зі значною кровотечею із сильним больовим подразненням

2.  Як наслідок гострої інтоксикації

3.  Після нервового стресу (переляку)

4.  Після м’язового перевтомлення

Клініка — раптова загальна слабкість, тварина лягає, пульс частий слабкий; дихання рідке поверхневе; видимі слизові бліді з ціанотичним відтінком; загальна температурна реакція на зовнішні подразники знижена; кінцівки холодні; м’язи розслаблені.

Лікування — ліквідувати причину.

1.  При кровотечі джгут, тампонада, лігування судин, в/в хлористий кальцій.

2.  Для поповнення крові, підвищення кров’яного тиску та покращення

Серцевої діяльності:В/в — фіз. розчин з глюкозою (30.0 — 150.0) та аскорбіновою кислотою (0.5 — 2.0)

3.  Переливання сумісної крові або кровозаміщуючих рідин (поліглюкін, реополіглюкін, гемодез, гідролізат козеіну ЦР — ЛБЖ, аміно пептид)

3. При інтоксикації в/в 40% уротропін (5 — 20 мл) з кофеїном (2-8 мл)

4. Стимуляція серцевої діяльності (п/ш — кофеїн, камфора; в/в – камфорна сироватка — великим — 250-300 мл; дрібним 25 — ЗО мл двічі на добу) Розтерти тварину солом’яним джгутом, зігріти грілками, сповити.

Характеризується короткочасним різким збудженням, яке переходить в глибоке пригнічення НС і всих функцій організму. Термін ввів французький лікар Ле-дран, який описав його основні симптоми.

M. I. Пирогов перший в світі правильно представив патогенез шоку і намітив

Способи лікування та профілактики.

Класифікація шоку:

1.  Травматичний — механічні травми, опіки тощо.

2.  Операційний — після хірургічних втручань, гінекологічних і недостатньому знеболенні або без нього.

3.  Гемотрансфузійний — внаслідок білкової несумісності, гемолізу або коагуляції при переливанні крові.

4.  Анафілактичний — внаслідок попередньої сенсибілізації тварин стороннім білком або токсинами бактерій.

5.  Первинний — від декількох хвилин до декількох годин.

6.  Вторинний — через декілька годин, днів після травми — внаслідок інтоксикації, додаткової травми, зростання болей без знеболюючих засобів.

Фази первинного шоку:

1.  Еректильна — різке збудження, пульс частий, недостатнього наповнення, температура шкіри знижена, нерідко мимовільне сечовиділення, дефекація, слизові ціанотичні, загальна пітливість.

2.  Торпідна — глибоке гальмування. Тварина не реагує на оточуюче середовище, подразнення (больові), м’язи розслаблені слизові бліді, пульс малий, дихання поверхневе нерівномірне, температура тіла знижена на 1-2°С, тварина вкрита холодним потом.

3.  Паралітична — веде до летального результату.

1.  Значні травми.

2.  Сприяє стрес.

3.  Тривале нагноєння, яке супроводжується гнійно-резорбтивними явищами.

4.  Попереду травми — тяжка хвороба, переохолодження, кормове і водне

5.  виснаження.

6.  Грубе проведення лікувальних процедур.

7.  Значна крововтрата.

7. Боязливість, сприяюча травмі.

Новонароджені тварини більш чутливі до шоку.

Патогенез — повністю не вивчений. Є декілька теорій.

Нервово-рефлекторна теорія порочного кола по Є. А. Асратяну.

Сильні збудження — еректильна фаза (підкоркові центри і кора ГМ). Потім при підсиленні перехід в торпідну фазу. При цьому у корі ГМ розвивається охоронно-лікувальне гальмування (захист нервових центрів від виснаження, яке призводить до глибокого позамежного парабіотичного стану, легкий перехід в паралітичну стадію).

В еректильній фазі внаслідок функціональних змін:

© порушення в гемодинаміці

© зміна хімізма крові, тканин

© поглиблення первинних порушень в ЦНС

Зміни ускладнюють і шоковий стан: в НС зростає виснаження, яке призводе до астенії (загальна слабкість)

© ще більш погіршується гемодинаміка

© знижується кров’яний тиск (сприяє атонія і підвищена проникливість капілярів)

© вихід плазми крові в тканини

© згущення та зменшення циркулюючої крові

© майже одночасно гіперкалійемія, ацидоз, аноксемія (зниження вмісту кисню в крові)

© приєднується гістологічна, метаболічна та бактеріальна токсемія (включається через 20-30 хвилин, частіше через 2-3. години після травми.

В еректальній фазі різке збудження. Тварина видає сильні звуки, Б’ється, намагається вивільнитися, очі широко відкриті, зіниці та ніздрі розширені, пульс частий, кров’яний тиск підвищений, можливе підвищене потовиділення. Припинення подразнення — можливий вихід з шоку. Середня та тяжка форми переходять в торпідну фазу шоку.

Торпідна фаза; різке пригнічення, зниження рефлексів при збереженні «свідомості», відсутність реакції на біль (знов нанесену), зниження всіх функцій організму. М’язи в’ялі, тварина лягає або падає, лежить нерухомо, слабо реагує на звукові подразники. Дихання поверхневе рідке неправильне, слизові бліді пульс слабкий частий. Кров’яний тиск прогресивно падає, скляний блиск рогівки, зіниці розширені, зниження температури тіла на 1-2°С, згущення крові, порушення обміну речовин, змінюється функціональний стан інших органів і систем.

Лекція Реакція організму на травму.

Сприятливий перебіг і лікування — видужування.

Якщо ні — переходить в паралітичну фазу, внаслідок виснаження нервових центрів і виникнення центральних паралічів. При цьому: температура тіла знижується на 2 і, навіть, 3°С, кров’яний тиск досить низький, пульс слабкого наповнення, рефлекси та інші реакції на зовнішні подразнення відсутні.

1.  Ліквідувати причину больового подразнення і нормалізувати функції НС.

2.  Відновлення гемодинаміки.

3.  Боротьба з токсемією і порушенням обміну речовин.

4.  При еректильній фазі — ліквідувати причину.

Кофеїн 2-8 г. Припинити операцію, знеболити.

При переломах кісток — в зону перелому 2-3% новокаїн на 30% етиловому спирті. Вивільнення прищемленого нерву, імобілізуюча пов’язка. В/в дрібним тваринам 10-15 мл, великим — 100-150 мл 10% натрія броміду з додаванням кофеїну. Потім протишокову рідину Асратяна (дрібним 200-300 мл, великим 2-3 літри).

Rp: Natrii chloridi 8.0

Natrii bromidi 0.75

Natrii hydrocarbonatis 0.6

(bicarbonates)

Aquae destillatae ad 500.0

M. f. solutio. Sterilisatur!

D. S. Доза тварини

Замість неї можливо: в/в 0.125% новокаїн 1-1.5 мл/кг, на кожні його 200 мл — Імл 2% промедолу І 1% димедролу, 1млн. ОД ристоміцину або 0.3 морфоцикліну.

Грілки, лампи, сповивання.

При торпидній фазі:

За Асратяном — новокаїнова блокада симпатичних гангліїв, стовбурів.

За Шумковим — в/м коротку циркулярну і інші блокади.

Для відновлення гемодинаміки, об’єму крові, зменшення проникливості капілярів: © 0.125% новокаїн

© гемотрансфузія (дрібним — 50-100 мл, великим — 1.5-2 літри або в/в цівкою, або крапелько — 80-90 крапель на хвилину), 6% поліглюкін. Для зняття спазму судин:

© в/в адреноблокатор фентоламін (дрібним — 0.001 г, великим — 0.03 г), розчиняють безпосередньо в Імл дистилята.

©Кровотеча з артеріол: п/ш 5% ефедрин (дрібним — 0.1-0.2 мл, великим — 5-8 мл). Потім протишокову рідину Асратяна. Камфорна «сироватка» за прописом М. В. Плахотіна:

© Камфора 3 г

© Етиловий спирт 200 мл

© Уротропін 10г

© Глюкоза 100 г

О Кальцію хлорид 20 г

О Фіз. р-н 2 л

Непритомність

Раптове та тимчасове малокрів’я мозку яке проявляється втратою свідомості та розладом чутливості.

Етіологія — переляк, страх та інші нервово-психічні явища.

У тварин непритомність зустрічається дуже рідко.