Лекція Хвороби шкіри

Хвороби шкіри

Питання:

1.  Екзема, етіологія, патогенез.

2.  Дерматит, класифікація, етіологія, патогенез, лікування.

Екзема (Ekzema)

Запальний процес в поверхневих шарах шкіри, що супроводжується поліморфізмом висипань.

Характерно – утворення первинних та вторинних висипань та схильністю до рецидивів. Частіше собаки та кішки, рідко – коні та ВРХ.

Гострий, підгострий та хронічне перебіг, процес може бути відокремлений, дифузний або герералізований.

Мокнуча та суха екзема (частіше хронічна).

Розрізняють рефлекторну, невропатичну, навколораневу або паратравматичну.

ЕтIОлогія Деякі питання не вияснені, встановлена поліетіологічність – екзо і ендо фактори.

Зовнішні фактори:

Механічні – тертя, розчухи, забруднення шкіри;

Хімічні – втирання подразнюючих лініментів, мазей, часте миття активним милом, гнійні виділення;

Променеві та термічні – перегрівання та переохолодження, мікробне враження.

Мікробна екзема – сенсибілізація шкіри до мікробів та продукти їх розпаду.

Специфічні збудники не встановлені.

Внутрішні фактори:

—  ангіовегетативні неврози;

—  функціональні напруження щітоподібної залози, яєчників;

—  гастрити, нефрити, гепатити, гепатохолецистити;

—  розлад вегетативної та центральної нервової системи;

—  екзо та ендоподрозники та порушення функцій залоз внутрішньої секреції – порушуються обмінні та хімічні перетворення, викликає сенсибілізацію шкіри, вона стає чутливою до виникнення екзем та дерматитів.

Плахотін М. А. – вказує на значення порушення обміну речовин на фоні нейротрофічних, ендокринних, аліментарних та інших причин – виникають екземи.

В нормі – токсичні продукти з ШКТ виводяться у зовнішнє середовище, а ті, що всмоктались в кров, підлягають дезинтоксикації в печинці та видаленню через нирки.

Порушення бар´єру ШКТ, захворювання печінки та нирок – токсичні продукти починають виходити через шкіру, впливаючи на неї.

Клінічні ознаки Гостра стадія – поліморфізм висипань, різні стадії розвитку екзем.

Ерітематозна стадія – з´являються червоні плями, ділянки (зникають при натискуванні) збільшеної місцевої температури, свербіж. Ділянка болюча, розсічена, що ускладнює процес проникнення збудників інфекції. Стадія ерітеми В попульозну стадію, з´являються вузлики (папули), щільні з просяне зерно, рожево-червоного кольору. Процес може наростати або затухати.

Прогресування процесу – папули перетворюються в Пухирці (везикули) з світлим серозним ексудатом. Деякі вскриваються – Везикульозна стадія.

Потім Лусочкова стадія – за рахунок відшарованих частинок епідермісу при їх підсиханні.

Потім запалення затухає та шкіра має нормальний вигляд.

При прогресуванні процесу Пустульозна (імпетихінозна) стадія. Вміст везикул мутніє, і вони перетворюються в пустули, які можуть скриватися самі або при розчухах. На їх місці –яскраво червоні ерозії, які інфільтруються мікробами та розвиваються гнійники.

Під впливом протеолітичних ферментів гнійного ексудату, пустули скриваються, гіперемована припухла шкіра в ділянці ушкодження мокне – розвивається мокнуча екзема. Якщо контакт з повітрям і не має зволоження, то кірочки висихають (кірочкова стадія).

Сприятливий перебіг – затухання ексудативних явищ. Кірки ущільнюються та відпадають, ерозії вкриваються епітелієм. Припухлість та почервоніння зникають.

Перебіг процесу – 2-4 тижні. Відмічається свербіж, можливий перехід в підгостру та хронічну форму.

Рефлекторна екзема – вторинно від загострювання вторинного вогнища, сенсибілізація шкіри, збільшується загальна реактивність організму. Стадії виражені слабкіше. Висипання рідко розвивається далі папул. Мокнуча стадія менш виражена.

Невропатична екзема – при вегетативних розладах, частіше у коней та собак. Характерна симетричність вражень, судинні та нервові розлади (парез, параліч, збудження).

Навколоранева (паратравматична екзема). В місцях виходу гнійного ексудату, навколо місць опіку, відморожень. Можуть бути пухирці, пустули, гнійні витоки та ерозії – з ускладненнями, в інших випадках – зменшення гнійного ексудату, перебіг екземи обривається та покращується стан організму. Можуть закінчуватися розвитком фолікулітів, дерматитів та облисіння.

Прогноз – гострі випадки (благоприємний або обережний), хронічні та невропатичні екземи – погано лікуються. Можливі рецидиви.

Лікування З урахуванням стадійності, клінічних ознак та стану хворого організму.

В першу чергу – десенсибілізуючі речовини:

— 10% хлорид кальцію – ВРХ – 100-200мл, коні – 50-200мл, м´ясоїдні – 1-15мл;

— гіпосульфат натрію в/в – 20% розчин щоденно або через день:

ВРХ – 25-50мл;

коні – 25-75мл;

м´ясоїдні – 5-15мл (10-15 вливань на курс лікування);

—  0,5-1% розчин новокаїну в/в;

—  глюконат натрію в/м.

Аутогемотерапія, тканинна та лактотерапія.

Димедрол – великим (0,3-0,5гр), дрібним (0,005-0,01) 2-3 рази на день або місцево 2% мазь.

Препарати брому та вітаміну В1 (при рецидивах, ВРХ, коні – 20-50гр); ДРХ – 5-15гр, свині – 2-10гр, собаки – 1-5гр броміду натрію або калію.

Трансфузія сумісної крові (великим 1-2 л, дрібним 50-100 мл).

В/м 5% аскорбінову кислоту, дрібним – 1 ампулу, великим – 8-10 амп. на ін´єкцію (15-25 ін).

Новокаїнова терапія – 0,5-2% розчин в середину, дрібним 10-15мл, великим 50-100мл 3 рази на день за 30 хв до годівлі щоденно 20 діб. На кінцівках циркулярну анестезію.

Екзема на фоні інтоксикації – в/в 40% уротропін або 10% натрія саліцилат (дрібним 10-20мл, великим 100-200мл) щоденно 3-4 діб.

Гостра та хронічна екзема – в/м пірогенал (субфібрільні дози).

Довго перебігаючи екземи – кортикостероїди у вигляді мазей (0,5% гідрокортизонова або преднизолонова).

Загально зміцнюючи лікування – миш´яковісті, вітамінні, фосфорні препарати.

Миш´як – покращує апетит, обмін речовин, жировідкладення, шкіра – еластична, волосся – блищить, гладке, густе, облисіння заростає, покращується гемопоез.

ВРХ коні – міш´яковистий ангідрид (білий миш’як) – 0,1-0,5; ДРХ, свині – 0,005-0,05; собаки 0,001-0,005. Більше 10 днів – дозу не збільшувати.

Калія арсенат – ВРХ, коні – всередину, 10-15; ДРХ, свині – 1,5; м’ясоїдні 0,1-0,5.

Підшкірно відповідно: 5-20; 0,5-2; 0,1-0,2.

Місцево: вистригають волосся навколо екземи, поверхню обробляють 70% спиртом (екзема боїться води).

В стадії ерітеми, утворення пухирців, пустул і мокнучої екземи:

— в´яжучі (1-10% розчин таніну, формаліну; 0,5-4% розчин солей важких металів; 1-5% розчин калійних квасців, присипки і мазі з окисом цинку, солями вісмуту.

— антисептично (5% розчин йоду, крезоли, антибіотики, сульфаніламіди, 3% перекис водню, етиловий спирт, дьоготь, мазь Вількінсона).

Стадія зменшення ексудативних явищ. Індиферентні мазі (ртутно-цинкова, ксероформна та ін). Послаблення гіперемії та для розсмоктування ексудату, інфільтрату та проліфірату до мазей добавляють 3-5% іхтіол, 1-3% дьоготь, 3-5% АСД – Ф3, 1% резорцин.

Хронічні випадки – мазь Вількінсона та вітамінізований жир.

Для епітелізуючого ефекту:

—  1-3% іхтіол, дьоготь, 1-2% розчин саліцилової кислоти, резорцину, 0,5-2% АСД-Ф3; а при лущенні – 3-5% розчини молочної бензойної кислот, 2-5% луги.

Загальне лікування екзем

Для десенсибілізації організму

Rp.: Sol. Calcii chloridi 10% — 100ml

D. t.d. N.10 sterilizetur!

S. в/в коню (корові), раз в день, 10 днів підряд

#

Для зняття переподразнення:

Rp.: Sol. Natrii bromidii 10% — 80ml

D. S. в/в 1 раз в день, 4-5 днів коню (корові), собакам 8-14 мл

#

Для стимуляції організму (регенерації):

Rp.: сумісної крові 500мл (1000мл)

кальція хлориду 10% 50мл (100)

M. D.S. внутрівенно коню (корові), собакам 50мл (100мл).

#

Місцеве лікування екзем

Rp.: Brilliantgriin 2.0

Tannini 5.0

Aquae destillatae 100.0

D. S. для змазування екзематозної поверхні 1 раз на день. Шкіру навколо мокнучої поверхні змазують цинковою маззю.

Rp.: Sol. Rivanoli 1:500 (1:1000)

D. S. змазувати салфетки і накладати на вражену шкіру.

Rp.: Ung. Prednizoloni in tuba 10.0 (2.0)

D. S. наносити мазь тонким шаром на вражену шкіру до утворення шкірочки, попередньо змазувати зону враження діамантовим зеленим.

Rp.: АСД-3 (5-10гр)

Spiritus aetylici 70% -100ml

M. D.S. смазувати стирильною салфеткою та накладати на екзематозну поверхню на 6-12 годин.

Дерматити (Dermatitis)

– запалення шкіри з ураженням її глибоких шарів

1.  Прості (вплив на шкіру первинних подразників)

2.  Алергічні (при повторному впливі на шкіру факультативних подразників алергенів).

За етіологієюї та клінічними ознаками:

Травматичний, медикаментозний, термічний, рентгенний (рентген промені), навколораневий, бородавчатий, паразитарний (саркоптози), інфекційний (трихофітія).

Травматичний дерматит: Механічні подразники шкіри (розчухи, тертя), довге лежання та полу.

Буває у ділянці стегна, колінних, путових та карпальних суглобів. Може проходити з лімфоекстравазатом та травматичним бурситом. У коней частіше в ділянці путових суглобів спини, крупа, грудей.

Гострий та хронічний перебіг

Клінічні ознаки – від локалізації, ступеню тривалості, чутливості шкіри.

Гострий – на місці пошкодження, стирання волосяного покрову та епідермісу сосочкового шару. Біль, підвищення місцевої температури. Спочатку шкіра червоного кольору, капілярна кровотеча, потім травматичний набряк, переходить в запальний.

Гноєрідна інфекція викликає розлитий процес, виразки. Без лікування – абсцесс або флегмона. Іноді при затуханні – хронічна больова слабка реакція, значний набряк. Шкіра мало рухома, не еластична, атрофія сальний залоз – утворюються тріщини, кульгання слабкого ступеню, в ділянці суглобів тріщини шкіри.

Лікування – при гострих асептичних – усунути причину, спокій, профілактика забруднення, на зону враження в´яжучи примочки або спиртові розчини діамантового зеленого.

Захисні пов´язки з мазью Вишневського або синтоміциновою емульсією.

Хронічний дерматит – кератолітичні мазі, парафінові аплікації, пірогенал, тканинна терапія та введення новокаїну з демідролом.

Гнійний дерматит – механічний вплив, бруд, хімічні речовини, інфекція. Клінічні ознаки – яскраво виражений набряк (шкіри та підшкірної клітковини), біль, збільшення загальної та місцевої терапії. Некротичний розпад склерозированої шкіри, яка вкрита кірочками та густим, марким гнієм, що має неприємний запах.

Видаливши гній та кірочки, виявляємо яскраво-червоні, гіпертрофовані сосочки (як грануляційна тканина).

Тривале збудження рецепторного апарату сосочків порушує трофіку та погіршує перебіг процесу, у деяких сосочків некроз, у інших – до гіперплазії. Та вони починають виступати за краї шкіри. При несвоєчасному лікуванні виникає перехід в хронічну форму, потім в верукозний (бородавчастий) дерматит.

Лікування – видалення волосяного покриву, обмивання та дезінфікуючі ванни (2% хлорамін та інші антисептики). Видалення некротизованої тканини рясно протирають спиртовими розчинами дезінфікуючих речовин (або складним порошком – борна кислота) – 7,0 г; йодофорум – 1,0 г; норсульфазол – 2,0 г.

Якщо гіпертрофія та гіперплазія – після ванн, тампонами спирт + гліцерин, або пов´язка з 2% розчином спиртового формаліну. Потім пов´язки за бактеріостатичними мазями. З´явлення грануляції – пасту Ласара. Частіше використовують змінні пов´язки (свинцові або інші в´яжучі примочки, спиртові розчини діамантової та малахітового зеленого).

Пов´язка з антисептичними мазями. Загальне лікування – новокаїнові блокади, в/в 0,25-0,5% новокаїн, в/м – антибіотики.

Медикаментозний дерматит. Після зовнішнього та внутрішнього застосування лікарських речовин (10% йод, подразнюючі лініменти, протипаразитарні та інші хімічні речовини).

Клінічні ознаки Легкі випадки (набряк епідермісу та сосочкового шару) – гіперемія, болючість, припухання шкіри.

Усунення причини – ознаки зникають. Епідерміс відторгаються та утворюється молодий.

Більш тяжкі випадки – опіки другого ступеню – у собак та вівців невеликі пухирці (такі ж як у коров на вим´ї) та у коней на зовнішніх статевих органах. Шкіра гіперамована, гаряча, рясний ексудат на поверхні.

При розвитку інфекції – під кірочками незначний шар гнію та ерозії. Можливе відторгнення епідермісу, оголення сосочкового шару та утворення виразок.

Прогноз – без ускладнень 15-20 днів, благоприємний.

Лікування – усунути причину антисептика. Депіляція, дезінфікуючі мазі (паста Ласара, синтоміцинова, цинкова та інші). Для відновлення епідермісу при описах 2-го ступеню – АСД-Ф3.

Навколораневий дерматит. Довготривалий вплив гнійного ексудату на шкіру в ділянці рани, мацерація, випадання волосся, ерозії.

Клінічні ознаки – помірно виражений набряк шкіри та підшкірної клітковини. Довготривало – шкіра грубіє та склерозується, з´являються складки та тріщини. Кінець захворювання – при лікуванні благоприємний.

Лікування – зменшити виділення гною. Лікарські речовини як і при медикаментозному дерматиті, УФО, солюкс.

Протипоказання до УФО – вади серця, кахексія, активна форма туберкульозу, новоутворення.

Профілактика – змазувати шкіру цинковою або цинково-ехтіоловою маззю.

Бородавчастий дерматит (верукозний) – хронічне гіперпластичне запалення шкіри з утворенням бородавчастих виростів різної форми. Частіше у коней – дистальні ланцюги тазових кінцівок. У ВРХ – на фоні мокнучої екземи. Розвивається при гострому дерматиті, гнитті стрілки –> бородавчастий пододерматит („рак стрілки”) <–> бородавчасте розрощення шкіри венечно-путової ділянки.

Етіологія – не встановлена. Частіше у коней конституційні особливості данних порід, поганий санітарний стан приміщень та подразнення шкіри ексудату. Відсутність моціону. Застійне явище в лімфатичних та кровоностих судинах (венах). Масово – інфекційна теорія.

Клінічні ознаки – набряк шкіри та підшкірної клітковини путової ділянки тазових, рідше грудних кінцівок. Потім проліфіративні явища. Шкіра потовщена, підшкірна клітковина склеротизована. Порушення функцій сальних залоз, шкіра суха, волосся випадає, тріщини. При потраплянні мікроорганізмів – гнійний дерматит

Застійні явища, гнійнонекротичні процеси, порушення трофіки – руйнуються епідермальний шар шкіри та оголюються сосочки (спочатку яскраво-червоні величиною з просяне зерно, потім до розміру чечевиці). Сосочки вкриті сіро брудною, неприємного запаху масою, в який знаходиться велика кількість злущених та відторгнених епітеліальних клітин поту та забруднень. В місці враження з оголенням мальпігієвого шару йде сильне розмноження епітеліальних клітин, які не піддаються ороговінню. В послідуючому гіперплазовані сосочки шкіри виступаються за края шкірного дефекту та мають вид грибовидних бородавок блідо червоного або рожевого кольору різної величини. Деякі з них вкриваються ороговівшим епітелієм. Бородавчасті розрощення зливаються – масивна горбиста поверхня (як кольорова капуста).

Застарілі випадки (8-12 міс. болі – розрощення доходить величини голубиного яйця і більше).

Шкіра навколо сильно склеротизована та зростається з рубцево переродженою підшкірною клітковиною (як слоновість). Волосся – випадає, склеротизується розрощеннями шкіри, рідке волосся „їжаковою ногою”.

Прогноз – лікування в початковій стадії – благо приємний, в запущених випадках – неблагоприємний.

Лікування – в початкових стадіях таке ж як і при гнійному (комплексно, новокаїнові блокади, десенсибілізуюча загальнозміцнююча терапія). Сосочки величиною з біб – оперативне лікування.

Припікання – 10% хромова кислота, концентрована азотна кислота, електрокалтер.

Кожний сосочок зв´язаний з веною та артерією – це враховується при операції. Виконують під місцевою або загальною анестезією. Кінцівки миють водою з милом, ванна з 0,5% калієперманганатом, вистигають волосся, накладають джгут вище місця враження. Розрощення зрізають, зупиняють кровотечу розпеченим залізом, потім припудрюють перманганатом калію в суміші з норсульфазолом (зупинка кровообігу та формування струпу).

Відносно невеликих бородавок – зрізають та притрушують вказаними порошками. Потім давляча пов´язка, в/в 10% хлорид кальцію (12-24 год до операції), потім джгут на 10-15 хв, потім послаблюють та затягують знову на 15 хв. Тварині спокій, пов´язку знімають через 2 дні, потім теплові процедури, новокаїнові блокади, тканеву підсадку, пірогенал.

Лекція Хвороби шкіри.

Метки: