Хірургічна інфекція. (ХІ)

Питання:

1.  Класифікація хірургічної інфекції.

2.  Періоди ровитку ранової інфекції

3.  Механізми, які є перепоною генералізації інфекції.

4.  Умови, які сприяють розвитку хірургічної інфекції.

5.  Принципи профілактики ХІ.

6.  Аеробна гнійна інфекція

7.  Використання АБ при хірургічній інфекції.

Під хірургічною інфекцією розуміють запальний процес, при якому найкращий лікувальний і профілактичний ефект досягається хірургічними методами у поєднанні з антимікробними та патогенетичними засобами.

ХІ — виникає при проникненні бактерій, рідше — вірусів.

Частіше виникає на фоні різних пошкоджень тканин — на місці проникнення збудника, частіше гостра або хронічна локалізована — Місцева хірургічна інфекція.

Висока патогенність МО, недостатність захисних сил (генералізація) — Загальна хірургічна інфекція — Сепсис.

1. Одновидова інфекція — один мікроб

2. Змішана — МО різного виду

3. Повторна — проникаючими МО цього ж виду

4. Вторинна — додатковим проникненням МО інших видів.

Класифікація хірургічної інфекції.

Від характера збудника і реакції організму розрізняють:

1. Аеробну або гнійну (МО аероб)

2. Анаеробну (анаероби, бацили — газова гангрена, злоякісний набряк)

3. Гнильну хірургічну інфекцію (анаероби або факультативні анаероби — вульгарний протей, спороутворюючі бацили, Е. соІі тощо)

4. Специфічна хірургічна інфекція (правець, мит, бруцельоз, tвс, некробактеріоз тощо)

Крім наведених — деякі ускладнення інвазійних хвороб — ценуроз, ехінококоз, телязіоз.

Періоди ровитку ранової інфекції

1. Мікробне забруднення (контамінація)

2. Мікрофлора (більш або менш постійні МО)

3. Інфект (паогенні МО)

4. Інфекція (складний патпроцес, як відповідь макроорганізма на морфологічні пошкодження та функційні порушення, викликані інфектом).

Механізми, які є перепоною генералізації інфекції.

1. імінобіологічні і анатомічні бар¢єри

2. фасції

3. печінковий і лімфоцитарний бар¢єри

4. гематоенцефалічний і гематоофтальмічний

5. місцевий тканевий (міжтканева рідина, гіалуронова кислота, готові Ат, ферменти)

6. клітинні мембрани.

Додатково — імунобіологічний бар¢єр (спочатку — запальний набряк, потім клітинний лейкоцитарно-макрофагальний бар¢єр).

Умови, які сприяють розвитку хірургічної інфекції.

1. Імунобіологічна неповноцінність покривів, грануляцій, анатомічних і імунобіологічних бар¢єрів.

2. Зниження імуногенеза — бар¢єрної та захисної фізіологічної системи СТ.

3. Порушення нейрогуморальної регуляції та обміну

4. Гіпо- і авітамінози

5. Сенсибілізація

6. Виснаження (голод)

7. Крововтрати

8. Дисбактеріоз

9. Травми, інтоксикація

10. Мертві тканини, сторонні тіла

11. Порушення функції нирок

12. Затримка розпаду тканин

13. Масивність, вірулентність, патогенність МО.

Лекція Хірургічна інфекція.

Принципи профілактики ХІ.

1. Асептика, антисептика — в середину організму не допускати

2. Видалення мертвих тканин

3. Дренуваня, осмо — і ферментотерапія

4. Антисептики, АБ

5. Зняти сенсибілізацію і перебудження НС

6. Зоогігієнічні умови годівлі, утримання, експлуатації.

Аеробна гнійна інфекція

Зустрічається частіше ніж анаеробна, перебігає місцево як гостре гнійне запалення, інколи хронічно. Нагноєння — характерна її особливість.

Етіологія: травма шкіри, слизових (проникають стафіло-, стрепто-, криптококи, синьогнійна і кишкова палички та інші гноєрідні МО). Частіше стафілококи — золотистий, білий, жовтий.

Патогенез: під дією збудника — вогнища ушкодження та некрозу, на що організм реагує гострим гнійним запаленням. Може перебігати нормергічно, може — гіперергічно.

Консервативне лікування.

У стадії запального набряку та клітинної інфільтрації:

— новокаїнова блокада з гідрокортизоном

-спиртовисихаючи пов¢язки

— спиртові зігріваючі компреси

— теплові процедури

На стадії клітинної інфільтрації і стадії абсцедування додатково:

— в/м АБ широкого спектра дії

— в/м 0,25% р-н новокаїну з гентаміціном або СА

— місцево гіпертермію (але не завжди)

У стадію абсцедування:

— коротка новокаїнова блокада з АБ, спиртовисихаючі пов¢язки, в/в і в/арт АБ і розчинів СА на 0,25% р-ні новокаїну

— солюкс, Мініна.

Не можна зігріваючі компреси, особливо припарки, гарячі ванни, парафін, озокеріт. Можно лише на стадії клітинної інфільтрації.

На стадії сформованого абсцеса — розтин, пункція, евакуація гною. Промивання 0,02%-ної концентрації хлоргексидина, фураціліну (1:5000), СА (альбуцид, норсульфазол), АБ (гентаміцин, канаміцин). Після евакуації 2-3% р-н новокаїну з АБ.

Оперативне лікування показання:

А) сформований абсцес, флегмона

Б) гній в порожнинах або неефективність аспірації його

В) ніші, кармани тощо

Г) прогресуючий некроз

Розтин, промивання, дренування.

Використання АБ при хірургічній інфекції.

АБ — інколи більше шкоди ніж користі:

Можливий дисбактеріоз в ШКТ

Безумовним показанням є:

— сепсис;

— закриті гнійно-некротичні вогнища (при ГРЛ);

— інфекційні ушкодження анатомічних порожнин;

— анаєробна інфекція, актиномікоз тощо

Раннє застосування ефективне при:

— визначеній чутливості МО до АБ

— хірургічній обробці і дренуванні

— після аспірації гною і промиванні порожнин

— якщо в/м ввести 0,5%-ний продігнозан (дрібним 10-15 мкг, великим 250-300 мкг) — активує не — і специфічний імунітет і утворення інтерферону.

Тривалість застосування АБ — чим довше, тим тяжкіший процес.

Висока концентрація — пригнічує тканинне дихання, гальмує репарацію, знижує імунітет.

Не можна вводити занижені дози — стійкі раси МО.

Тривало один АБ або їх поєднання — спияє суперінфекції (зміна АБ через 5-7 діб і більше).

І. Стафілококи, невідома інфекція: напівсинтетичні пеніціліни:

— ампіцілін

— ампіокс

— лінкоміцін

— фузідін

АБ діючі на Г — флору: канаміцин, гентаміцин.

ІІ. Чутливі до синьогнійної палички:

— поліміксін

— канаміцин

— особливогентаміцин і карбеніцилін та їх поєднання.

ІІІ. Місцева та загальна інфекція (Е. соІі, протей)

— комбінація ампіціліна з левоміцетином, канаміцином або колістіном.

Місцеве застосувння АБ.

Орошають, просочують дренаж, серветку, припудрюють — стінки гнійних порожнин, рани.

Частіше з новокаїновим і гемановокаїновим розчинами (інфільтрація навкруги вогнища).

Новокаїн-АБ розчин, емульсії АБ доцільно вводити в закитісептичні вогнищапісля промивання їх фураціліном (1:5000) або 0,1-0,2% гексидіном і евакуації тощо.

Внутрішньосуглобово, внутрішнькістково, в сухожильну піхву, в/в, в/артеріально — поєднуючи з хірургічною обробкою і без неї (початкові стадії) високий ефект.

Ефективно поєднання АБ і СА. Діючи на обмін мікроба СА синергісти АБ підсилюють антимікробну їх дію.

Присипка АБ (рясно)- анатомічних порожнин — подразнення — зрощення, у черевній порожнині — спайки.

Засипка остеомієлічних і інших кісткових вогнищ — прискорює заповнення їх.

Загальне застосування АБ найефективніше при:

— внутрішньошкірному

— в/м, в/в, в/арт.,в/аорт. введенні розчинів.

Більшість розчинні в 0,25%- 0,5% р-ні новокаїну.

При в/м — додають власну кров (пролонгація дії + аутогемотерапевтична дія).

Внутрішньосудинно:

1. р-н новокаїну + бензілпеніціліну натрію солі

2. новокаїн-морфоцикліну (10-20 мл за 4-5 хв.)

3. рістоміціна сульфата в 0,9% хлориду натрію по 250000 ОД в125 мл (великим 6-8 млн ОД капельно 2-3години).

4. еритроміціну аскорбінату в 0,9% хлориді натрію або 5%-й глюкозі (1 мг/мл) — 7-10 хв.-великим 1-2 г, 2-3 рази за добу.

5. гентаміціна сульфат і в/в для профілактики та при тяжкій гнійній інфекції.

Внутрішньошкірно: -підвищується їх вміст в регіонарних ЛУ, шляхах.

Особливо висока концентрація тетрациклінів на межі здорових і мертвих тканин.

В/м, п/ш — мономіцин, канаміцин, гентаміцин — швидке всмоктування в кров і надходження у цереброспинальну, перітонеальну, синовіальну і плевральну рідини. Застосовують і при сепсисі.

Профілактика появи АБ-стійких МО.

— підбір з урахуванням чутливості МО

— оптимальні дози

— шляхи введення

— поєднання АБ з СА і вітамінами

— не можно застосовувати безконтрольно

Побічна дія і ускладнення при лікуванні АБ.

Під дією АБ при гострій ХІ:

— знижується до норми температура тіла і лейкоцитоз

— зменшується і зникає біль

Однак це не завжди бажаний результат і лікування затягується або рецидивує.

— інколи — алергія (у вигляді стоматитів, екземи — частіше коні, собаки)

— дача в середину — дисбактеріоз і як наслідок кандидомікоз (язик червоний, на ньому і губах пухирці, язик темніє, покривається смагою, виникають плоскі виразки. Процес — на глотку, стравохід, трахею).

При алергії: п/ш — гідрокортизон 0,003 мг/кг інші кортикостероїди або АКТГ і дімедрол (0,02-0,04 г дрібним і 0,1-0,5 великим 2-3 рази на добу (або супрастін).

В зону введення АБ адреналін 1:1000 (дрібним 0,2-0,5 мл, великим 2-3 мл у поєднанні з одним з антигістамінних засобів).

Якщо алергія пеніціліном — в/м пеніціліназу, дрібним 300-500 тис. Од, великим 3-5 мл ОД.

Застосування СА і похідних нітрофурану при ХІ.

СА ефективні при Г+ МО.

Доцільно — розчинені у воді препарати пролонгованої дії:

— Nа сіль сульфапірідозину

— сульфадиметоксин

— етазол Nа

— сульфацил Nа

Препарати вводять в/в (5-10% розчин), доза: великим — 0,5-2 мл, 3-4 рази на добу 8-10 днів.

Призначають коли МО не чутливі ло АБ і нетяжкій інфекції.

В інших випадках — поєднувати з АБ. Заслуговує місцево — стрептоцид (присипка), але у чистому вигляді — асептичний некроз грануляцій, тому їх вводять у складні бактеріостатичні порошки.

Ефективні похідні нітрофурану. Широка антимікробна дія. Активні проти Г+, простійших, патогенних грибів, резистентних до АБ і деяких СА. Стійкість МО до них розвивається повільно.

Активізація захисних сил органиізму.