Виготовлення паперових фільтрів, ватних тампонів і марлевих серветок

Фільтри готують із чистого стерильного фільтрувального паперу, який стерильними ножицями розрізають на чотирикутні частини відповідно до розмірів наявної лійки. Кожний лист складають по діагоналі так, щоб утворився трикутник. Папір знезаражують гарячою праскою.

Паперові фільтри використовують для фільтрації розчинів.

Тампони готують із білої гігроскопічної вати круглими, діаметром 5–6 см. Щоб тампон був тонким, міцним і не розривався, беруть невеликий клаптик вати, розділяють на тонкі шари, відтягують від країв тоненькі шматочки і, не відриваючи, завертають їхні кінці аж за середину на протилежний бік тампона так, щоб волокна вати перехрещувались під прямим кутом. Кожен тампон стискують між долонями рук, складають у перевернуту кришку тампонниці і зволожують спиртом-ректифікатом. Потім їх віджимають за допомогою пінцета або між чистими долонями і перекладають по одному у тампонницю (банку з притертою кришкою). Замість спирту можна використовувати 0,02 %-ний розчин фурациліну.

Тампони, зволожені спиртом, використовують для знезараження рук, поверхні столів, штучних вагін, підставок для інструментів, зовнішньої поверхні спермоприймачів, інструментів для введення сперми, піхвових дзеркал, пінцетів, скляних паличок, термометрів, шкаралупи яєць, а також для знезараження металевих інструментів фламбуванням.

Сухі ватні тампони можна складати в паперові пакети або стерильні скляні банки з паперовими ковпаками і стерилізувати в сушильній шафі при температурі +130 °С протягом 1,5 год. Сухими стерильними тампонами із приладів та інструментів витирають залишки фізіологічного розчину, спирту, вазеліну та ін.

Виготовлення марлевих серветок. Чисту марлю або полотно розрізають на шматки розміром 20´20, 30´30 або 40´40 см, підшивають краї білими нитками, прасують, складають учетверо і кладуть у знезаражену банку з притертою пробкою. Серветки можна стерилізувати сухим жаром в електричних або газових духових шафах.

Стерильні серветки використовують для прикривання та загортання стерильних інструментів, особливо при осіменінні у літніх таборах, протирання оптики мікроскопа, предметних і покривних скелець, висушування штучних вагін, знімання крапель води із приладів, інструментів тощо.

Забруднені серветки перуть із милом або в розчині мийного засобу, добре прополіскують, просушують, прасують гарячою праскою.

КОРИСНІ ПОРАДИ

Видалення плям від медикаментів зі шкіри, білизни та інших тканин

Азотнокисле срібло та інші солі срібла. Плями добре зволожують розчином калію йодиду (1:2), потім видаляють 10 %-ним розчином тіосульфату натрію. Старі плями видаляють 2 %-ним розчином ціаніду калію, а потім 10 %-ним розчином тіосульфату натрію.

Дьоготь. 1. Плями зволожують водою, потім скипидаром (за допомогою щітки), після цього зволожені місця тканини покривають з обох боків фільтрувальним папером і прасують гарячою праскою, а потім миють у гарячій мильній воді або розчині прального порошку.

2. Плями натирають яєчним жовтком і промивають теплою водою або натирають яким-небудь жиром, а потім бензином і спиртом.

Залізо (препарати). Тканину зволожують гарячою водою, потім 5 %-ним розчином щавлевої кислоти, яку змивають гарячою водою.

Жирні плями. Тканину промивають гарячою водою із содою, бурою або бензином (можна суміш вуглекислої магнезії з бензином), потім розміщують між двома шарами фільтрувального паперу і стискують вантажем.

Йод. Плями його видаляють 10 %-ним розчином тіосульфату натрію або аміаку.

Іхтіол. Плями його змивають теплою мильною водою.

Кислоти. Плями виводять нашатирним спиртом або розчином натрію двовуглекислого (1:15).

Кров. Плями крові видаляють розведеним нашатирним спиртом, молоком або 3 %-ним розчином натрію хлористого, а потім споліскують водою. Старі плями видаляють теплим розчином щавлевої кислоти (1:15), а потім споліскують водою.

Молоко. Плями зволожують гліцерином, миють теплою водою, після чого прасують з протилежного боку.

Калій марганцевокислий. Плями обробляють 5 %-ним розчином сірчанокислого амонію або 10 %-ним розчином щавлевої кислоти з подальшим промиванням гарячою водою.

Протаргол. Свіжі плями від нього змивають мильною водою; старі – видаляють розчином калію йодиду або лимонною кислотою.

Іржа. Плями промивають теплою водою, потім посипають дрібним порошком натрію тіосульфату і порошком винокам’яної кислоти, після чого промивають водою або сумішшю з нашатирного спирту (15 мл) і води (250 мл) або розчином щавлевої кислоти (10 г), лимонної (25 г) та води (80 мл).

Плями також видаляються після обробки 4 %-ним розчином соляної кислоти, промивання водою і зволоження сірчанокислим амонієм, повторного промивання водою, 4 %-ним розчином соляної кислоти і споліскування водою.

Смола. Видаляється скипидаром, етиловим спиртом, бензином.

Фруктово-ягідні соки Змиваються розчином лимонної кислоти або хлорною водою з подальшою нейтралізацією 10 %-ним розчином тіосульфату натрію.

Чорнильні плями.

1. Анілінове чорнило виводять:

А) зі шкіри рук: змивають водою з милом, потім накладають кашку з хлорного вапна і води; запах хлору зникає при змиванні 5 %-ним розчином тіосульфату натрію;

Б) з білизни: плями зволожують водою, потім почергово щавлевою кислотою і 1 %-ним розчином соляної кислоти, після чого промивають 5 %-ним розчином тіосульфату натрію;

В) із шерстяних тканин: плями зволожують деревинним або мильним спиртом.

2. Чорнила, що містять нітрат срібла (для мітки білизни) змиваються 10-ним розчином тіосульфату натрію.

Плями невідомого походження обробляють послідовно: холодною і гарячою водою, розбавленим нашатирним спиртом, мильною водою або розчином прального порошку, а потім сумішшю бури (40 г), мила господарського (10 г), спирту (70 мл), яєчного жовтка (2 г) і карбонату магнію (40 г), після чого промивають водою і сушать.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Заянчковский И. Ф., Смирнов И. В. Практикум по искусственному осеменению сельскохозяйственных животных.– М.: Колос, 1975.– 490 с.

2. Звєрєва Г. В., Чухрій Б. М. Довідник техніка по штучному осіменінню тварин.– К.: Урожай, 1987.– 260 с.

3. Кругляк А. П., Бруенко А Е., Пасечник В. А. Методические рекомендации по применению прогрессивных методов искусственного осеменения коров и телок.– К.: 1992.– 64 с.

4. Родин И. И., Тарасов В. Р., Якимчук И. Л. Практикум по акушерству, гинекологии и искусственному осеменению сельскохозяйственных животных. – М.: Колос, 1979.– 280 с.

5. Смирнов І. В., Вінничук Д. Т., Денисенко М. Т., Шарапа Г. С. Довідник по штучному осіменінню сільськогосподарських тварин.– К.: Урожай, 1980.– 317 с.

6. Смирнов І. В., Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин.– К.: Вища шк., 1982.– 218 с.

7. Шипилов В. С., Зверева Г. В., Родин И. И., Никитин В. Я. Практикум по акушерству, гинекологии и искусственному осеменению с.-х. животных.– М.: Агропромиздат, 1988.– 335 с.

8. Штучне осіменіння корів і телиць / Г. Г.Харута, С. С.Волков, А. Й.Краевський та ін. // Рекомендації для техніків штучного осіменіння, слухачів Інституту післядипломного навчання та факультету підвищення кваліфікації – Біла Церква, 1999.– 46 с.

9. Яблонський В. А. Практичне акушерство, гінекологія та штучне осіменіння сільськогосподарських тварин.– К.: Урожай, 1995.– 286 с.

Метки: , ,