Методи акушерського і гінекологічного дослідження

Акушерське дослідження проводиться в період вагітності, родів та в післяродовому періоді. Воно охоплює також новонароджених і діагностику хвороб молочної залози. При цьому використовують такі методи: анамнез, зовнішній огляд, внутрішнє дослідження (вагінальне, ректальне),а за необхідності – і сонографію, лабораторні дослідження секрету, крові тощо.

 

При зборі анамнезу під час вагітності з’ясовують інформацію про наступне:

— термін плодоносіння;

— коли виникла патологія;

— характер останніх родів і перебіг післяродового періоду;

— кількість осіменінь і дата останнього;

— від якого плідника використовувалася сперма для осіменіння;

– поширеність серед самок цієї патології в теперішній час і в минулому;

— коли, ким і за якою схемою проводилося лікування.

При зовнішньому дослідженні проводять огляд вульви, промежини, переддвер’я піхви, крижово-сідничних зв’язок. Звертають увагу на цілісність слизових оболонок вульви і переддвер’я та їхній колір, на наявність набряків і ран; на характер виділень із статевих органів та пальпують плід, визначають відповідність розвитку вагітності її термінам.

При внутрішньому дослідженні (ректальному, вагінальному) визначають стан піхви, матки (шийки, тіла, рогів) і плода при патології вагітності або стан геніталій після аборту чи родів. Вагінальне дослідження вагітних необхідно проводити з дотриманням правил асептики, з великою обережністю і тільки при достатньому обгрунтуванні його доцільності.

Під час родів акушерське дослідження проводять тільки при наявності передумов для цього. Передумовами для акушерського дослідження і надання рододопомоги можуть бути: подовження терміну стадії виведення плода понад фізіологічно обумовлений у цього виду самок (у корови — понад 6 годин, у кобил — понад 15 хвилин, у вівці – понад 25 хвилин, у свині — понад 6 годин на увесь приплід, у собак і кішок — понад 12 годин на увесь приплід, у кролиць — понад 30 хвилин після появи перейм і потуг); раптове ослаблення або припинення переймів і потуг після бурхливих попередніх; відсутність перейм і потуг після витікання навколоплідних вод; прорізування тільки голови плода або голови і однієї кінцівки, або тільки однієї кінцівки; роди в самок з викривленнями тазу (вродженими чи набутими) або з розривами шийки матки під час попередніх родів.

Підготовка до дослідження

Перед акушерським дослідженням необхідно підготувати місце роботи, додаткові матеріали та інструменти, породіллю і, відповідно, підготуватися акушеру, що проводить дослідження.

Місце роботи для рододопомоги коровам — родильне відділення — має бути чистим, світлим, просторим, з належною вентиляцією. Кількість станкомісць у родильному відділенні повинна складати не менше 10 % від маточного поголів’я. Станки (бокси) повинні бути просторими, з рівною і злегка похилою підлогою та чистою й сухою підстилкою. У родильному відділенні повинні бути акушерська аптечка з перев’язочним матеріалом (бинти, шовк, вата), розчин йоду, антимікробні, омиляючі та дезінфікуючі засоби, стерилізатор, шприци, голки, набір акушерських інструментів.

Тепляк — це місце родів у овець. Приміщення повинне бути світлим, чистим, без протягів, і мати площу з розрахунку 1,5 м2 на вівцематку. Перед окотом тепляк розгороджують щитами на дві половини: у першій, також розгородженій навпіл, влаштовують приймальне і родильне відділення площею по 12-13 м2 кожне. Одночасно роблять 30-35 кліток (на 700-800 овець) для утримання вівцематок з ягнятами до 3-денного віку. У другій половині тепляка обладнують по 10-12 кліток для утримання 3-4 маток з ягнятами віком до восьми днів. Для підстилки використовують солому або інші матеріали, що не засмічують шерсть.

Кобилам рододопомога надається у просторих денниках з великою кількістю підстилки. При родильному відділенні корисно мати спеціальну теплу кімнату, у якій можна підігрівати воду, готувати рідкі корми (слиз, відвар і т. п.) і тримати весь необхідний акушерський інструментарій.

На великих свинофермах для опоросів будують спеціальні приміщення — свинарники-маточники, а на невеликих — переобладнують у свинарнику звичайні станки. Маточні станки повинні бути достатньо світлими і захищеними від протягів. У станку відгороджують місце для підгодівлі та відпочинку поросят, а в перегородці роблять для них лаз розміром 30´40 см.

Інструменти і матеріали. Металеві інструменти стерилізуються шляхом кип’ятіння або фламбування. Акушерські тасьми, вірьовки занурюють у гарячі дезрозчини (етакридину лактату 1:1000, перманганату калію 1:1000, 1 %-ного хлораміну та ін.). Для рододопомоги потрібні гаряча вода, мило, рушники, простирадла, повал, підстилка, дезінфікуючі засоби, вазелінове або рослинне масло, вазелін, відвар насіння льону, дошка для надання допомоги при скручуванні матки, кухоль Есмарха, таз.

Підготовка породіллі. Підготовку породіллі розпочинають завчасно: корів переводять у родильне відділення за два тижні до родів; свиноматок — за 7-10 днів; вівцематок — за кілька днів (краще за тиждень до родів); кобил — за 2 тижні до родів.

Перед переводом у родильне приміщення породіллю ретельно чистять, обмивають задню частину тулуба, проводять розчистку і дезінфекцію копит.

Підготовка акушера. Акушер повинен мати відповідний одяг: темний халат (у холодну пору року під халат одягається тепла безрукавка), фартух клейончастий (бажано довгий), нарукавники, наплічники, гумові обмежувальні кільця, гумові чоботи. У господарствах, неблагополучних з інфекційних захворювань, акушер повинен працювати в гумових рукавичках.

Руки акушера повинні бути вільними від одягу, нігті коротко обстрижені, якщо на руках є рани або садна, їх необхідно змастити йодом і залити колодієм або клеолом.

Перед проведенням внутрішнього дослідження руку змащують вазеліновим маслом, вазеліном, відваром насіння льону чи зеленим милом.

Акушерське дослідження

Акушерське дослідження проводять з метою постановки акушерського діагнозу. Це дослідження базується на даних анамнезу, зовнішнього огляду і внутрішнього дослідження.

З анамнезу з’ясовують:

— характер і кількість попередніх родів;

— патології попередніх родів;

— початок і характер перебігу теперішніх родів;

— поширеність подібних випадків у теперішній час і в минулому;

— коли, ким і за якою схемою надавалася рододопомога.

При зовнішньому огляді звертають увагу на характер переймів і потуг, стан крижово-сідничних зв’язок, вульви, промежини, видимих слизових оболонок статевих губ і переддвер’я піхви, на частини плода, що прорізалися, стан навколоплідних оболонок, виділення з родових шляхів.

Вагінальне дослідження проводять рукою (у крупних) або пальцем (у дрібних тварин). Визначають стан родових шляхів, навколоплідних оболонок, плода (величину, живий чи мертвий, передлежання, положення, позицію і членорозміщення). Ступінь розкриття каналу шийки матки визначають пальпацією стінки родового каналу. При повному відкритті шийки межа між шийкою і піхвою не пальпується. В окремих випадках у великих тварин додатково проводять ректальне дослідження, наприклад, при скручуванні матки.

Після дослідження родових шляхів визначають:

1. Живий чи мертвий плід. За ознаки живого плода вважають наявність реакції руху при потягуванні за передлежачі частини тіла плода або язик; при натискуванні пальцями на очі – рухи очей та повік; стискання сфінктером ануса введеного пальця; пульсацію пупкових судин.

Наявність налиплої на руку акушера шерсті плода і неприємний запах свідчать про те, що плід мертвий. При двійнях даний діагноз матиме відносну цінність.

2. Відповідність розмірів плода і родових шляхів визначається введенням руки між плодом і родовими шляхами породіллі в період між переймами і потугами. Якщо рука проходить — розміри плода відповідають родовим шляхам, а неможливість введення руки свідчить про великий плід або вузькість родових шляхів (крупнопліддя або звуження родових шляхів).

3. Передлежання плода — це відношення якої-небудь частини тіла плода до входу в родові шляхи. Передлежання буває: правильне — переднє (головне) і заднє (тазове); неправильне — спинне, бокове, черевне.

4. Положення плода — це відношення поздовжньої осі тіла плода до поздовжньої осі тіла матері. Їх поздовжні осі повинні співпадати: бути паралельними або перетинатися під гострим кутом. Таке положення вважають правильним — поздовжнім (з головним або тазовим передлежанням ). Неправильні положення тіла плода – це поперечне і вертикальне, коли поздовжня вісь тіла плода розміщена перпендикулярно до поздовжньої осі тіла матері.

5. Позиція плода — це відношення спини плода до спини або черевних стінок матері. Правильною позицією є верхня, коли спина плода повернена до хребта матері. Неправильні позиції — це бокова і нижня, коли спина плода повернена до бокових стінок або до нижньої стінки черева матері.

6. Членорозміщення плода — це відношення рухливих частин плода (голова, кінцівки, хвіст) до його тулуба. Воно буває правильним і неправильним. При правильному при передньому передлежанні голова плода розміщується на передніх кінцівках, які випрямлені в усіх суглобах, а при задньому передлежанні — в родовий канал входять задні кінцівки підошвами вгору і хвіст розміщений між ними. Всі інші випадки свідчать про неправильне членорозміщення (див. Окремі випадки рододопомоги).

На підставі анамнезу і проведених досліджень ставиться акушерський діагноз.

Приклад постановки акушерського діагнозу. Роди в корови почалися в чотири години ранку. Спостерігались бурхливі перейми і потуги, а на сьому годину ранку перейми і потуги припинилися. При внутрішньому дослідженні встановлено неправильне членорозміщення. При передньому передлежанні ліва кінцівка розміщена до входу в родові шляхи плечелопатковим суглобом. Виходячи з цих даних, ставлять діагноз: вторинна слабкість переймів і потуг, плечелопаткове передлежання лівої кінцівки.

У післяродовому періоді акушерське дослідження проводять з метою визначення перебігу інволюції статевих органів і діагностики хвороб (субінволюція, ендометрит та ін.). Застосовують такі методи діагностики: анамнез, огляд, ректальне і вагінальне дослідження.

З анамнезу з’ясовують:

— дату і перебіг останніх родів;

— перебіг лохіального періоду;

— коли з’явились перші ознаки захворювання;

— відновлення статевої циклічності;

— чи проводилося лікування тварини і яким воно було.

При зовнішньому огляді звертають увагу на стан вульви, промежини, крижово-сідничних зв’язок, внутрішньої поверхні хвоста, слизової оболонки статевих губ і переддвер’я піхви, на характер виділень із статевих органів.

Ректальним дослідженням визначають стан яєчників, яйцепроводів, рогів, тіла і шийки матки, краніального відділу піхви, маткових артерій, топографію матки, звертаючи увагу на розміри, можливу флуктуацію, болючість при пальпації, порівнюють з інволюцією статевого апарату при фізіологічній нормі.

Вагінальне дослідження проводять рукою або з допомогою піхвового дзеркала. Цим методом визначають стан піхви і шийки матки, звертаючи увагу на колір і цілісність слизових оболонок, наявність і характер виділень.

Гінекологічне дослідження — це дослідження статевих органів неплідних самок. Його проводять у такій послідовності: збір анамнезу, клінічне обстеження і (при необхідності) лабораторне дослідження секретів, крові тощо.

При зборі анамнезу з’ясовують такі питання:

— що стало причиною звернення за ветеринарною допомогою;

— коли захворіла тварина, якими симптомами і ознаками проявилася хвороба;

— хто лікував тварину, які методи і препарати застосовувались; чи спостерігались у тварин захворювання статевих органів і аборти в минулому;

— коли були останні роди, кількість отелів і яким був перебіг останніх вагітності, родів і післяродового періоду;

— як проявлялися статеві цикли після останніх родів (тривалість періоду від родів до першої стадії збудження, кількість статевих циклів та особливості їх перебігу);

— яке використовували осіменіння (штучне чи природне), кількість осіменінь, дата останнього, скільки разів осіменяли інших самок.

Анамнестичні дані повинні містити також інформацію про умови годівлі, утримання й експлуатації тварин, про стан господарства чи місцевості щодо заразних і незаразних хвороб взагалі та акушерських і гінекологічних, зокрема. Корисними можуть бути дані про спосіб штучного осіменіння, що застосовується, обладнання і санітарний стан пункту штучного осіменіння, кваліфікацію і стаж роботи техніка штучного осіменіння; про метод зберігання сперми і облік тварин, які підлягали осіменінню; дані про плідника, сперма якого використовується для осіменіння. При дослідженні можуть виникати інші запитання, відповіді на які допоможуть розкрити суть захворювання і визначити стан тварини.

Аналізуючи анамнестичні дані, орієнтуються на середні показники нормального прояву функції статевої системи самок, які наведені в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 — Показники прояву функції статевої системи самок

Показники Види самок
Корова Кобила Вівця Коза Свиня
Тривалість вагітності, днівТривалість статевого циклу, днів 285(248-311)

21

(18-22)

340(307-412)

19-22

150(146-160)

16-17

(12-23)

150(146-160)

18-22

(5-22)

114(110-140)

19-21

(16-30)

Продовження табл. 2.2.1

Тривалість стадії збудження статевого циклу, днівТривалість статевої охоти, год

Овуляція

Жовті тіла:

Повний розвиток, днів

Регресія, днів циклу

Відновлення статевої циклічності після родів, днів

3–516

(13–17)

Через 10–15 год після закінчення охоти (від початку охоти через 28 год)

5–8

З 17

18–25

6–1248–288

За 1–2 дні до закінчення охоти

3–5

З 12

8–10

(6–16)

3–634–40

(настає через 1–1,5 діб від початку тічки)

Настає через 27–31 год і завершується через 30–36 год від початку охоти

5–8

13–14

15–30

(через 1–1,5 міс. після відбивки ягнят)

2–531–38

(настає через 1–1,5 діб від початку тічки)

Настає через 25–40 год від початку охоти

5–8

13–14

15–30

4–5(1–9)

24–72

(настає через 1–2 доби від початку тічки)

Настає через 16–44 год від початку охоти

4–7

12–16

4–7

Після відйому поросят

Клінічне обстеження буває загальним (дослідження організму) і спеціальнм (статевих органів). Спеціальне клінічне дослідження статевих органів включає в себе зовнішній огляд, вагінальне і ректальне обстеження.

При зовнішньому огляді визначають конфігурацію крупа, стан тазових зв’язок, кореня хвоста, промежини, статевих губ, звертають увагу на наявність виділень зі статевої щілини та їхній характер (колір, консистенцію, запах). При виділенні гнійного ексудату виявляють засохлі шкірочки на шерстному покриві внутрішньої поверхні хвоста і в ділянці сідничних горбів. Для огляду слизової оболонки переддвер’я піхви пальцями розводять статеві губи, визначають її колір, цілісність та характер і локалізацію ураження (почервоніння, крововиливи, ерозії, ексудат тощо).

Вагінальне дослідження в корів, кобил, овець та кіз проводять з допомогою піхвового дзеркала. Перед цим корінь хвоста, промежину і вульву самки у за необхідності (при забрудненні) миють теплою водою з милом, витирають сухим ватним тампоном і зрошують розчином фурациліну 1:5000 або калію марганцевокислого 1:2000. Дзеркало стерилізують кип’ятінням або фламбуванням і зволожують ізотонічним розчином NaCl. Руки миють водою з милом і знезаражують спиртом. При введенні дзеркала звертають увагу на реакцію тварини, оглядають слизову оболонку піхви і вагінальну частину шийки матки. При патологічних процесах у піхві можна виявити почервоніння і набряк слизової оболонки, рани, ерозії, висипи, крововиливи, гнійні або фібринозні нашарування, а також — рубці, зрощення, новоутворення. При ураженнях шийки матки спостерігається збільшення її вагінальної частини, набряк і гіпертрофія її складок, наявність на них смугастих або крапкових крововиливів, ексудату. При запальних процесах у шийці та матці цервікальний канал стає трохи відкритим, через нього виділяється ексудат. У свиней та інших самок вагінальне дослідження інколи проводять рукою (мануально) або пальцем. Пальпацією виявляють болючість, наявність новоутворень, ущільнення тканин піхви і шийки матки, рубцевих стягнень. Ступінь відкриття каналу шийки матки визначають пальцем, а характер ексудату — оглядом його залишків на руці.

Ректальне дослідження полягає в пальпації статевих органів через стінку прямої кишки. Для проведення дослідження руку добре намилюють або змащують вазеліном. Краще (а при деяких інфекційних хворобах – обов’язково) використовувати поліетиленову або гумову акушерську рукавицю. Увівши руку в пряму кишку й почистивши її від калових мас досліджують матку і яєчники.

Про патологічні зміни шийки матки можуть свідчити такі ознаки: збільшення її розмірів, болючість, тістувата або ущільнена консистенція, збільшення й обмежена рухомість органу. При ураженнях рогів матки виявляють їх збільшення і асиметрію, зміщення матки в черевну порожнину, дряблість, потовщення або вистончення стінок матки, знижену їх скоротливість, наявність флуктуації або крепітації, больову реакцію на пальпацію. При наявності спайок матки з прилеглими тканинами рухомість її обмежена.

Ознаками патологічного стану яєчників можуть бути такі ознаки: значне збільшення або зменшення їхніх розмірів, зміна форми (згладженість поверхня, кулеподібність — у корів), больова реакція на пальпацію, надмірно ущільнена консистенція, обмежена рухомість.

Після пальпації яєчників досліджують яйцепроводи. У корів в нормальному стані вони, як правило, не прощупуються. У кобил яйцепроводи проходять у складі зв’язки між яєчником і рогом матки, яка пальпується у вигляді щільного тяжа. При значних структурних змінах яйцепроводи прощупуються як покручені, ущільнені шнури, інколи товщиною з олівець, з вузлами, флуктуючими міхурами або тяжами.

Для діагностики непрохідності яйцепроводів використовують метод пертубації. Її проводять з допомогою приладу, який складається з манометра, куль Річардсона і катетера з обтуратором у вигляді конусоподібної пробки для закриття каналу шийки матки.

Нерідко для виявлення причин неплідності й уточнення діагнозу проводять сонографію та лабораторні дослідження з використанням бактеріологічних, гістологічних, цитологічних та інших методів.

План подання лікування і проведення профілактичних заходів складають з урахуванням індивідуальних показників і причин, що викликали дану форму неплідності чи малоплідності.

Метки: ,