Окремі випадки рододопомоги

При наданні акушерської допомоги необхідно додержуватися наступних принципів:

1. Мета акушерської допомоги полягає у збереженні життя плода та матері.

2. Акушерська допомога повинна надаватися на основі знань анатомічної будови структури тазу, особливо провідної його осі, і окремих ділянок плода.

3. Застосування сили при витягуванні плода можливо лише при переймах і потугах.

4. Виправлення неправильних положень, членорозміщень і позицій плода допустиме лише у матці; спроби маніпулювати з органами, які защемилися у тазовій порожнині, втомлюють акушера, вони малоефективні і часто супроводжуються травмуванням родового каналу. Тому плід на час виправлення його положення необхідно відштовхувати у матку.

5. Для полегшення відштовхування плода, особливо при “сухих родах”, необхідно влити у матку декілька літрів стерильних ослизнюючих розчинів (відвар льону, олія, тощо) температурою 35–40 °С. Відштовхування плода у матку можна здійснювати тільки на час відсутності перейм і потуг.

6. При сумнівному прогнозі (можливість примусового забою) неможна застосовувати речовини з сильним запахом (креолін, лізол, карболова кислота, йодоформ, камфорне масло, тощо).

7. На всі передлежачі органи, які при відштовхуванні плода можуть прийняти неправильне положення у матці, слід накласти фіксаційні петлі. Обов’язково потрібно враховувати основні правила рододопомоги (8.1).

Практика ветеринарного акушерства свідчить, що патології родів внаслідок неправильних взаємовідносин плода і родових шляхів матері частіше відмічаються у великої рогатої худоби; тому всі основні положення щодо допомоги будуть описані стосовно корів, а акушерська допомога самкам інших видів, щоб не повторюватись, буде описуватися у вигляді доповнень, які відображають, в основному, їх специфічність, зумовлену видовими анатомічними особливостями.

Невідповідність розмірів тазу і об’єму плода

Перерозвиненість плода (крупнопліддя). При крупноплідді розміри його не відповідають розмірам тазу матері. Причини посиленого росту плода недостатньо вивчені. На думку деяких авторів, це явище може бути пов’язане з порушенням діяльності фетоплацентарного комплексу.

Великі плоди часто розвиваються від самців великих порід. Часто це явище відмічається у собак, коли самка в’яжеться самцем крупної породи. Крупнопліддя відмічається також у багатоплідних тварин (собаки, свині, вівці, кози), коли у матці розвивається один чи два плода.

Діагноз. Шляхом вагінального дослідження встановлюють правильне положення, членорозміщення і позицію плода, невідповідність розмірів плода до тазу матері. У порядку диференційної діагностики необхідно виключити виродковість плода.

Допомога. Плід витягують силою (максимум 3–4-х чоловік) за передлежачі органи під контролем руки акушера (щоб уникнути травм). Родові шляхи змащують одним із вищеназваних ослизнюючих речовин.

Почергово тягнуть спочатку за одну ніжку, а потім за другу, щоб надавати плечовому поясу плода косе положення і полегшити проходження плечового суглоба. При витягуванні однієї кінцівки корисно одночасно притримувати і навіть відштовхувати у порожнину матки іншу.

Аналогічні маніпуляції показані і при витягуванні плода при тазовому передлежанні. Коли защемлений тазовий пояс, плід переводять у бокову позицію, щоб найбільш широкий його відділ (між маклаками) співпав з висотою тазової порожнини, яка завжди більша за ширину.

У свиней великі плоди витягують з допомогою петлі або гачка, який зачіплюють за хоани новонародженого.

Як крайня міра для витягування плода у великих тварин застосовується кесарів розтин або фетотомія.

Новоутворення у тазовій порожнині. Пухлини у родових шляхах, які утруднюють роди, інколи діагностують у корів і сук, дуже рідко у самок інших видів. Перебіг родів може ускладнюватися кістами бартолінієвих залоз, папіломами, фібромами, фіброміомами, лейоміомами, міксосаркомами, ангіомами.

Лікування оперативне. Якщо на час виведення плода пухлина відривається чи трапляються інші травми, необхідне симптоматичне лікування за правилами хірургії.

Вузькість тазу. Діагноз ставиться при зменшених проти норми розмірів тазу. У сільськогосподарських і домашніх тварин переважно зустрічається вроджена вузькість тазу, як наслідок передчасного використання самки для відтворення. Рідше вузькість тазу зумовлюється патологією його кісток (рахіт, переостит, переломи).

Допомога. Родові шляхи змащують ослизнюючими речовинами і потім витягують плід.

При вузькості тазу внаслідок колишніх переломів, переоститів, особливо якщо окремі частини кісток виступають у порожнину тазу, потрібно остерігатись розриву матки чи роздавлення її тканин (між плодом і кістками тазу).

При витягуванні плода точку прикладання сили вибирають з таким розрахунком, щоб на місце звуження припадало найменше тиску. Цього досягають почерговим натягуванням то однієї, то другої кінцівки, як при крупноплідді. Якщо у просвіт тазу виступають гострі кінці кісток або ж він сильно звужений, то доцільно відразу приступити до кесаревого розтину, або фетотомії.

Неправильне положення голови плода

Заворот голови у бік. Може бути наслідком неправильного надання акушерської допомоги, коли роблять спроби витягнути плід за кінцівки, які прорізались із родових шляхів, особливо, коли шийка матки ще розкрилась недостатньо, або ж у ній є рубці, що обмежують її розкриття. Випрямлення шиї плода може запізнюватися при бурхливих переймах і потугах, або рідко зустрічається при наявності вродженого анкілозу шийних хребців у плода.

Діагноз. Про заворот голови плода у бік судять по затримці стадії виведення плода, коли прорізуються дві передні кінцівки, але одна із них коротша, саме та, в бік якої завернута голова. Мануально підтверджується головне передлежання, пальпується шия. Орієнтуючись за шиєю акушер проникає як можна глибше у матку, щоб визначити межі голови плода, які можна обвести рукою. Інколи голова, при боковому її положенні, може бути повернутою навколо своєї осі, внаслідок чого нижня щелепа розміщується доверху, а верхня донизу.

Прогноз залежить від розмірів плода і родових шляхів, сили перейм і потуг, набряку родового каналу, зволоження плода і родового каналу.

Допомога. Після накладання петель на передні кінцівки, плід відштовхують у матку. При незначному завороті інколи вдається вивести голову плода, зафіксувати її пальцями за очні орбіти. Найзручніше виправляти голову плода з допомогою акушерської петлі чи недоуздка, накладених на голову плода. При натягуванні мотузки необхідно рукою підтримувати голову за нижню щелепу, вуха чи очні орбіти; без такої фіксації заворот голови може ускладнитися перекручуванням шиї.

Якщо рукою неможливо дотягнутися до очних орбіт чи мордочки плода, пробують наложити подвійну акушерську петлю, яка після виправлення голови перетворюється у надійний акушерський одноуздок. Для накладання петлі необхідно:

1) обвести подвійну петлю навколо шиї;

2) провести вільні кінці мотузки через петлю, що утворилася;

3) одну із розташованих на шиї петель опустити через потиличний гребінь на лицеву частину плода;

4) відрегулювати потягуванням місцезнаходження петель і ступінь їх фіксації; голову виводити у родові шляхи вищеописаними прийомами.

При неможливості виправлення голови у плода застосовують кесарів розтин, або – фетотомію.

Опускання голови плода вниз. Причини ті самі, що і при завороті її у бік.

Діагноз. Мануально знаходять гриву, потилицю і лоб плода. Залежно від ступеня опускання можливі наступні варіанти: голова плода упирається в дно тазу матері носовими кістками – лобно-тім’яне передлежання голови; при більш значному перегинанні шиї голова упирається у дно тазу потилицею – потиличне передлежання, інколи, особливо у лошат, голова може прилягати до грудної кістки, а у таз вклинюється зігнута шия плода – шийне передлежання.

Допомога. При лобно-тім’яному передлежанні часто достатньо підвести під нижню щелепу плода руку і вивести нею голову в таз. В інших, більш складних випадках, операція складається із комплексу прийомів. Добре, наприклад, наложити петлю на нижню щелепу, а потім, обережно, тягнути її мотузкою і одночасно відштовхувати голову назад, зафіксувавши її за очні яблука або за вуха.

При неможливості завершити роди консервативним методом, виконують кесарів розтин, або фетотомію.

Закидання голови плода. Зустрічається рідко і є досить важким ускладненням, часто супроводжується глибокими травмами матки.

Діагноз. Пальпаторно встановлюють переднє передлежання плода, трахеальні кільця, пульсуючі сонні артерії. При просуванні руки вперед, можна дістати і голову плода, повернуту лобом і верхніми щелепами до власної спини.

Допомога Полягає у обережному виправленні закинутої голови на бік і виправлені членорозміщення. У більшості випадків, особливо при защемленні плода, доцільно відразу приступати до кесаревого розтину, або фетотомії.

Скручування шиї плода. Відмічається, головним чином, при вклинюванні у таз після невдалого виправлення завернутої в бік голови плода.

Діагноз. Визначають за наявністю радіальних складок шкіри, направлених в бік скручування голови. Нижня щелепа плода, як правило, направлена до спини матері.

Допомога. Фіксують передлежачі частини плода. Відштовхують плід у матку і, захвативши голову за щелепи, повертають її у бік, протилежний від скручування шиї. Можна поворот голови здійснювати за допомогою петлі і акушерської клюки, вводячи її вилку в рот плода.

У лошат з довгою і рухомою шиєю завертання голови проходить досить легко. Голова буває настільки далеко розміщеною, що захопити її рукою не вдається. Крім того, у лошат часто відмічається анкілоз суглобів шийних хребців. Зігнута голова лошати може залишатися на рівні грудної клітки або опускатися донизу.

Виправлення положення голови у другому випадку завжди складніше, воно частіше дає ускладнення у вигляді перекручування шиї. Щоб добратися до завернутої у бік голови лошати, обводять навкруги його шиї мотузку, потім, підтягують шию мотузкою та наближають і виправляють на виході із тазу і голову плода.

Невеликих лошат можна намагатись (як крайня міра) витягувати без попереднього виправлення положення голови плода, в розрахунку на те, що вона, зміщуючись внаслідок довгої шиї, розташується у зоні голодної ямки плода і буде вдушена при проходженні через широкий тазовий пояс кобили.

При опусканні і закиданні голови плода, техніка її виправлення у лошат значно важча, ніж у телят. Для допомоги, як правило, доводиться використовувати петлі і гачки за уже описаною схемою.

Заворот голови у дрібних тварин

У ягнят і козенят Діють аналогічно, як і у плодів корів. Якщо рука не проходить через родові шляхи, намагаються зафіксувати голову плода гачком за очну орбіту чи за лицеву частину; голову підтягують у таз і одночасно відштовхують плід за ніжки, які виступають. При неможливості виправлення голови, негайно виконують кесарів розтин або фетотомію (відрізають голову).

У плодів свиней із числа неправильних положень голови відмічається лише опускання її вниз. Виправляють її положення пальцями і дротяними гачками, закріпленими у очних орбітах або у слуховому апараті плода.

У цуценят заворот голови (відмічається рідко) виправляють комбінованими маніпуляціями з боку піхви і через черевні стінки матері.

Неправильне розташування однієї чи обох кінцівок плода нерідко затримує перебіг родів. Це ускладнення, як правило, можна легко виправити. Але у деяких випадках воно викликає важкі наслідки залежно від вклинювання плода у родовий канал.

Неправильні розташування кінцівок виникають при слабкості скорочень матки або при відсутності реакції плода на перебіг родів, внаслідок чого плід вклинюється у родові шляхи у тому положенні та членорозміщенні, в якому він знаходився у матці під час вагітності.

Карпальне передлежання кінцівок. Дана патологія характеризується тим, що передня кінцівка, зігнута у плечовому, ліктьовому чи карпальному суглобах, що збільшує об’єм плечового поясу плода і перешкоджає проходженню плода у таз, або у родових шляхах.

Діагноз. Відмічається затримка стадії народження плода. При односторонньому згинанні кінцівки із родових шляхів виступає одна кінцівка з повернутим донизу копитцем. Рукою можна виявити передлежачу головку і карпальні суглоби правильно розташованої і зігнутої кінцівки.

Допомога. Витягування плода без попереднього виправлення неправильно розташованої кінцівки протипоказане: якщо сильно тягнути за карпальний суглоб, можна травмувати ліктем тканини родових шляхів.

Перед виправленням кінцівки, перш за все, фіксують правильно передлежачу кінцівку і голову, потім захоплюють рукою п’ястну кістку, путовий суглоб і, копитце. Інколи для наближення копитця до тазу доводиться підтягувати кінцівку мотузкою, зафіксованою на п’ясті або на передпліччі, біля карпального суглобу. Кінцівку сильно згинають у всіх суглобах і поступово витягують у таз. Одночасно акушерським костилем, відштовхують плід. Костиль фіксують між кінцівкою і шиєю плода, у ділянці плечо-головного м’язу. Можна також тягнути ногу за копитце, відштовхуючи в той же час карпальний суглоб і сам плід у матку. При вклинюванні у таз мертвого плода показано відрізання кінцівки по карпальному суглобу.

Згинання кінцівки у ліктьовому суглобі. Коли кінцівка плода витягнута неповністю, вона згинається у ліктьовому і плечовому суглобах. Плечова кістка приймає вертикальне положення і збільшує об’єм грудей, це створює велику перешкоду для виведення плода і сприяє нанесенню сильних травм родовим шляхам при витягуванні його без попереднього виправлення членорозміщення.

Діагноз. Незначне прорізання передлежачих кінцівок: у теляти копитця знаходяться на рівні його носового дзеркальця, а у лошати – у міжщелеповому просторі або під головою.

Допомога. Тулуб плода відштовхують у матку, одночасно сильно тягнуть плід за ноги.

У защемлених у тазі мертвих плодів розрізають плечову кістку дротяною пилкою чи долотом.

Плечове передлежання кінцівки. Дана патологія полягає у підгинанні кінцівки під живіт плода. Розвивається самостійно або як ускладнення зап’ястного передлежання кінцівки, і може бути одно — чи двостороннім.

Діагноз. Ставлять, враховуючи наслідки мануального дослідження передлежачої голови і плечових суглобів плода.

Допомога. Якщо плід ще не вклинився у тазову порожнину, захоплюють ногу за передпліччя і підтягують його до входу в таз. Потім, при одночасному відштовхуванні тулуба в матку, переводять кінцівку в зап’ястне передлежання. У подальшому виправляють її уже вищеописаними прийомами. Коли рукою не вдається зігнути ліктьовий суглоб, ногу плода обводять мотузкою, кінці виводять назовні, а петлю фіксують на передпліччі. Підтягуванням за мотузку, при одночасному відштовхуванні рукою ліктьового суглоба, кінцівка може бути переведена у зап’ястне передлежання.

При односторонньому плечовому передлежанні кінцівки можна спробувати силою витягнути плід, витягуючи його за правильно передлежачу кінцівку, голову і мотузку, пропущену за допомогою петлепровідника між грудною петлею і зігнутою кінцівкою, але при умові, що плід не крупний.

Коли мають справу з мертвими і сильно розвиненими плодами, які вклинилися у тазову порожнину, слід, не гаячи часу, приступити до фетотомії і видалити голову плода чи одну із кінцівок.

Потиличне передлежання кінцівок. При цьому ускладненні одна або дві кінцівки плода розміщені над його головою, внаслідок уповільненого виправлення останньої чи передчасного витягування кінцівок, підіймаються головою. При такому розміщенні кінцівок збільшується об’єм плода, його голова защемлюється у тазовій порожнині і, окрім того, виникають передумови до розриву стінки піхви і промежини кінцівками плода.

Допомога. Кінцівки плода підтягують вперед і вниз, а голову плода підіймають доверху рукою. У випадках, коли плід мертвий і сильно защемився у тазі, рекомендується ампутація частини кінцівки або зменшення об’єму голови.

Неправильне положення кінцівок при тазовому передлежанні плода

Патологія родів при тазовому передлежанні плода потребує швидкого втручання, оскільки при цьому часто відмічається асфіксія плода, внаслідок защемлення пуповини між тканинами плода і кістками таза матері.

Неправильне розміщення тазових кінцівок плода, як і передніх, викликає порушення динаміки другої стадії родів.

П’яткове передлежання однієї або обох кінцівок. Як найбільш часте ускладнення при тазовому передлежанні, відмічається вклинювання плода з кінцівкою, зігнутою у стегновому, колінному і скакальному суглобах. При односторонньому, а тим більше двосторонньому п’ятковому передлежанні гармошкоподібне накладання стегна, що створює неможливість проходження плода через таз породіллі.

Діагноз. Відмічається затримка стадії виведення плода. При односторонньому п’ятковому передлежанні із родових шляхів виходить одна ніжка з повернутим доверху копитцем. Пальпацією діагностують характерні обриси скакального суглоба і крупу плода.

Допомога полягає у тому, що фіксують кінцівку, яка знаходиться у нормальному положенні. За допомогою петлепровідника проводять акушерську петлю в ділянку скакального суглоба, а потім зміщують її вниз до путового суглоба. Слід зазначити, що чим більше тягнути тазову кінцівку, тим більше розгинається путовий, вінцевий і копитний суглоби, а разом з цим виникає небезпека розриву стінки матки. Тому акушер повинен ввести руку в матку, взяти копитце, і після того, як помічник відштовхне плід у матку, підтягуючи за петлю на руці, виправляти кінцівки. При п’ятковому передлежанні обох кінцівок виправлення, як і в перших випадках, проводити по черзі.

Одна або обидві кінцівки зігнуті в кульшовому суглобі. Коли одна кінцівка зігнута, Діагноз встановити неважко. Із родових шляхів виходить одна тазова кінцівка, а введеною у родові шляхи рукою намацують хвіст і стегно другої. У тому разі, коли обидві кінцівки зігнуті у кульшовому суглобі, поставити діагноз важче. Орієнтиром при акушерському дослідженні є хвіст, що підтверджує тазове передлежання плода.

Допомога. Коли плід малий, а таз широкий, провівши акушерську петлю під черевом, можна спробувати витягти його, не виправляючи кінцівки. Проте практика свідчить, що такі випадки зустрічаються досить рідко. Витягнути плід можна лише після виправлення кінцівок. Для цього за допомогою петлепровідника накладають петлю на кінцівки. Потім її, наскільки можливо, зсовують вниз до скакального суглоба. Відштовхуючи плід у порожнину матки, переводять кінцівки спочатку у п’яткове передлежання, а потім і зовсім виправляють. При неможливості виправлення застосовують фетотомію або кесарів розтин.

Неправильне розташування хвоста

Хвіст може защемлятись між крупом плода і кістковим кільцем таза матері. Однак, це не може бути суттєвою перешкодою для нормального перебігу родів; защемлений хвіст легко вдається витягнути за допомогою акушерської петлі або рукою.

Неправильні позиції

Неправильні позиції (нижня і бокова), відмічаються інколи при головному і тазовому передлежаннях, створюють перешкоди для родів тим, що об’ємні частини плода повинні проходити через вузькі ділянки тазу. Нерідко вони ускладнюються неправильними положеннями голови і кінцівок плода. Неправильні позиції бувають наслідком недостатньої скоротливої спроможності матки і черевного пресу і смерті плода і відмічаються у старих тварин з об’ємним черевом, при водянці плідних оболонок і при двійнях.

Нижня і бокова позиції при головному передлежанні діагностуються промацуванням передлежачих передніх кінцівок і голови плода. Підошви копитець повернуті доверху.

Допомога. Без виправлення позиції можна витягнути лише маленькі плоди, проте і у цьому випадку при прорізуванні плечового і тазового поясу бувають ускладнення. Для усунення їх інколи роблять як при витягуванні перерозвинутого плода, або злегка покручують тулуб плода навколо його осі, з розрахунку на те, що найбільш широкі ділянки плечового або тазового поясів співпадуть з косим чи вертикальним діаметром таза матері.

Виправлення бокової позиції – порівняно проста операція; вона полегшується клиноподібною формою плода і косим положенням входу в таз.

Щоб перевести плід із нижньої позиції у верхню, перш за все, його необхідно відштовхнути у матку, влити в неї ослизнюючі розчини, підняти трохи круп і виправити неправильні членорозміщення. На передлежачі частини (голову і кінцівки) накладають акушерські петлі і доручають помічнику підтягувати за них. Одночасно акушер рукою, підведеною під плід, старається повернути його навколо поздовжньої осі. Мотузки натягують лише за командою акушера і сильніше за ту кінцівку, в бік якої хочуть повернути плід. Часто достатньо лише підтягнути кінцівки і надати належне положення голові, як у процесі витягування плід займає нормальну позицію.

Із окремих прийомів оперативного втручання слід відмітити: повертання плода за кінцівки. Непогані наслідки дають і повертання поваленої породіллі при фіксованому через піхву плоді, як це робиться при скручуванні матки.

Нижня позиція при тазовому передлежанні характеризується тим, що із родових шляхів виступає одна або дві кінцівки з підошвами, повернутими донизу.

Діагноз Встановлюють після детальної пальпації передлежачих скакальних суглобів і інших частин плода.

Нижню позицію при тазовому передлежанні виправляють у тій послідовності, як і при головному передлежанні. Ці операції виконувати дещо простіше, оскільки задні кінцівки більше виступають із родових шляхів і їх простіше зафіксувати. У цьому випадку зручніше застосовувати опутування кінцівок і повертання плода навколо його осі за допомогою палиці. У деяких випадках виконують фетотомію.

У кобили, завдяки овальній формі і розмірам її тазу, слабого розвитку сідничних горбів і гребенів, плід при нижній і боковій позиціях вдається витягнути без виправлення цих позицій.

Неправильне положення плода

Неправильні положення плода зустрічаються рідко, але вони являють собою найбільш важкі ускладнення родів, які майже завжди закінчуються загибеллю плода із негативними наслідками для матері. Горизонтальних і вертикальних положень, у буквальному розумінні цих понять, як правило, не існує, і коли вісь хребта плода знаходиться під більш чи менш тупим кутом до осі хребта матері, акушер тільки для орієнтації говорить про поперечне чи вертикальне положення плода.

Поперечне положення плода з черевним передлежанням. При введенні руки у родові шляхи, намацують передні і задні кінцівки, спрямовані у родові шляхи і черевну стінку плода. Копитця усіх кінцівок знаходяться на одному рівні, а міжкопитцева щілина розміщена горизонтально.

Допомога. Накладають акушерські петлі на задні кінцівки. У родових шляхах не завжди досить правильно можна визначити скакальний і ліктьовий суглоби. А тому слід завжди визначати розміщення кінцівки за карпальним суглобом. Зафіксувавши тазові кінцівки, акушер вводить руку у тазові шляхи, відштовхує передні кінцівки і передню частину плода у порожнину матки, намагаючись надати плоду верхню позицію. Помічник акушера у цей час підтягує плід за кінцівку, яка знаходиться зверху, і спрямовує в родовий канал.

Поперечне положення при спинному передлежанні. При введенні руки у родові шляхи намацують лише спину плода.

Допомога у таких випадках спрямована на відштовхування плода так, щоб його тазова частина була ближче до входу в таз породіллі. Потім за допомогою петлепровідника проводять петлю поза тазовими кінцівками, спочатку поза однією, а потім і другою, які зігнуті у кульшових суглобах. Підтягуючи задню частину плода до тазу породіллі, передню відштовхують у порожнину матки, стараючись надати верхню позицію. Поправивши положення, переводять у п’яткове передлежання кінцівок. При неможливості виправити положення, застосовують кесарів розтин або фетотомію.

Вертикальне положення плода з черевним передлежанням.

Діагноз. Встановлюється відносно легко. При введенні руки в родові шляхи намацують чотири кінцівки і голову плода, яка лежить на них. Передні кінцівки видаються довшими за задні. Таке положення плода буває у старих корів, у яких розтягнуті широкі маткові зв’язки, і матка з плодом дуже опускається у черевну порожнину.

Допомога. Необхідно зафіксувати передні кінцівки і голову. Після цього акушер вводить руку в родові шляхи і відштовхує задні кінцівки і задню частину тулуба в порожнину матки. У цей час помічник підтягує плід за передні кінцівки, а при необхідності – і за голову.

Подання рододопомоги при двійнях

У багатоплідних тварин внаслідок своєрідної структури матки і чіткого розташування плодів, двійні, як правило, народжуються почергово з одного і другого рогів. Коли розвивається двійня у одноплідних тварин, під час родів часто виникають ускладнення стадії виведення плода: обидва плоди, накладаючись один на одного, вклинюються у просвіт таза, причому, якщо один з них має головне передлежання, то інший, як правило, тазове.

Діагноз визначають мануально. У родових шляхах, ближче до входу в таз, знаходять голову і 2–4 кінцівки, а інколи лише 4 кінцівки. Діагноз ставлять на основі акушерського дослідження. Двійнят необхідно диференціювати від поперечного або вертикального положень з черевним передлежанням, при яких всі кінцівки майже на однаковому рівні і м’якуші на копитцях розміщені в один бік.

При цьому слід провести детальне акушерське дослідження, звертаючи увагу на те, куди повернуті м’якуші на копитцях, та на кількість суглобів на кінцівках.

Допомога. Перш за все, на всі кінцівки необхідно накласти акушерські петлі, а потім, по черзі, визначити передні і задні. Крім того, слід враховувати наявність карпального суглоба. Накладені акушерські петлі допомагають визначити парні передні чи задні кінцівки. Потягуючи за одну з них, відмічають, яка кінцівка рухається за нею. Щоб у подальшому не сплутати акушерські петлі, зафіксовані на передніх і задніх кінцівках, їх зв’язують окремо.

Коли плоди знаходяться у нормальному положенні, необхідно приступити до витягування спочатку верхнього, відштовхуючи нижній плід у порожнину матки.

Метки: ,