Тема 2. Основи методології планування та прогнозування

 

План лекції

1. Методи планування та прогнозування

2. Класифікація методів планування та прогнозування

3. Вимоги до інформації при розробці планово-прогнозних документів

Методологія прогнозування та планування пов’язана з великими керованими системами. До поняття “велика система” входить кожна цілісна сукупність елементів, що знаходяться у взаємозв’язку. Водночас будь-яка система існує заради досягнення певної мети, що потребує визначення та реалізації певного набору дій. На процес розвитку великої системи – об’єкта або явища впливають різноманітні фактори. Саме за допомогою методів планування та прогнозування ми маємо можливість оцінити стан системи у майбутньому, узгоджуючи цілі і завдання з наявними ресурсами, термінами та виконавцями. Принцип системності прогнозування має на увазі дослідження кількісних і якісних залежностей в економічних системах, побудови такого логічного ланцюга дослідження, відповідно до якого процес відпрацювання та обґрунтування будь-якого рішення базується від визначення загальної мети системи і підпорядкування досягненню цієї мети діяльності всіх підсистем, що в неї входять.

2.1. Методи прогнозування

 

Методами прогнозування називають сукупність прийомів і оцінок, що дають змогу на основі аналізу минулих (ретроспективних) внутрішніх і зовнішніх зв’язків, притаманних об’єкту винести судження певної ймовірності щодо майбутнього розвитку об’єкту. На сьогодні кількість відомих методів перевищує 150 і включає методи експертних оцінок, екстраполяції, моделювання, нормативного прогнозування та ін.

Залежно від характеру джерел інформації методи прогнозування поділяються на два класи: інтуїтивні (евристичні) і формалізовані (математичні). Методи прогнозування також можна поділити на якісні та кількісні.

Якісні ґрунтуються переважно на логічному аналізі об’єктів прогнозування, який виходить із загальних закономірностей розвитку, і, як правило, мають на меті в загальній формі окреслити коло довгострокових проблем та розглянути можливості його розширення.

Кількісні – полягають у математичному аналізі статистичного матеріалу, що характеризує розвиток об’єкта прогнозування за певний період.

Надійний вибір методів залежить від таких факторів:

Цілей прогнозу, його завдань;

Періоду, на який формується прогноз;

Специфіки об’єкта прогнозування;

Вірогідності і повноти вихідної інформації;

Обмежуючих факторів прогнозування.

Інтуїтивні методи дозволяють отримувати прогнозну оцінку стану об’єкту у майбутньому незалежно від інформаційної забезпеченості. Вони використовуються переважно для прогнозування екзогенних показників і базуються на інтуїції фахівців в різних галузях знань.

Методи індивідуальних експертних оцінок

 

Інтерв’ю — здійснюється безпосередній контакт експерта з фахівцем за схемою “запитання – відповідь”, під час якого визначаються перспективи розвитку об’єкту.

Аналітичні записки – здійснюється логічний аналіз будь-якої ситуації і складаються аналітичні записки. Експерт самостійно працює над аналізом тенденцій та станом розвитку прогнозує мого об’єкту.

Побудова сценарію – базується на визначені логіки процесу або явища протягом певного відрізку часу при різних умовах.

Класифікація методів прогнозування

 

Інтуїтивні Методи прогнозування за ступенем формалізації Формалізовані
За загальним принципом дії і способом одержання інформації За загальним принципом дії і способом одержання інформації
Індивідуальні експертні оцінки Колективні експертні оцінки Метод прогнозної екстраполяції Методи моделювання
Інтерв’ю Метод мозкової атаки Проста екстраполяція Структурне моделювання
Аналітичні записки Метод комісій Метод найменших квадратів Імітаційне моделювання
Побудова сценаріїв Метод ”Дельфі” Метод

Плавних середніх

Сітьове моделювання
Метод експоненціального вирівнювання Статистичне моделювання

 

Методи колективних експертних оцінок

 

Метод комісій – створюється робоча група, до функцій якої належать: призначення експертів, проведення опитування, обробка матеріалів, аналіз результатів колективної експертної оцінки, уточнюються основні напрямки розвитку об’єкта та створюється матриця, яка відображає головну мету та засоби її досягнення.

Метод “Дельфі” – (1964 р., американська корпорація РЕНД корпорейшн) найбільш поширений метод експертних оцінок.

Основні особливості методу:

Повна анонімність опитування експертів

Проведення опитування у декілька турів

Використання в кожному наступному турі інформації яка була отримана у попередніх турах

Використання статистичних методів обробки результатів групових відповідей.

Формалізовані методи базуються на математичній теорії, яка забезпечує достовірність і точність прогнозів, значно скорочує терміни їх виконання і полегшує обробку інформації.

Термін Екстраполяція має декілька тлумачень, у нашому випадку екстраполяція полягає у вивченні тенденцій, що склалися у минулому і теперішньому часі і перенесені їх на майбутнє. Взагалі тенденцію прагнуть представити у вигляді більш менш гладкої траєкторії. Для цього використовують поняття Тренду – тобто зміни, які характеризують загальний напрямок розвитку і майже не залежать від випадкового впливу.

Метод екстраполяції — це метод пасивного прогнозування, іноді його ще називають наївним прогнозуванням, оскільки він передбачає чітку інерційність розвитку без врахування впливу будь-яких факторів.

Суть методу Найменших квадратів полягає у пошуку параметрів моделі тренду, що мінімізують її відхилення від даних існуючого часового ряду. Метод найменших квадратів широко використовується у прогнозуванні, проте недоліком цього методу є те, що модель тренду чітко фіксується, що дає можливість використовувати цей метод лише при короткостроковому прогнозуванні.

Метод Експоненціального вирівнювання дає можливість отримати оцінку параметрів тренду, що характеризує не середній рівень процесу, а тенденцію, що склалася к моменту останніх спостережень. Тобто він дозволяє оцінити параметри моделі, що описує тенденцію, яка склалася наприкінці базового періоду. Цей метод використовується як при короткостроковому, так і при середньостроковому прогнозуванні.

Методи моделювання передбачають побудову моделей реально існуючих об’єктів та явищ.

Суть процесу моделювання полягає у конструюванні моделі на основі попереднього вивчення об’єкту або процесу, визначення його суттєвих характеристик, теоретичний і експериментальний аналіз моделі, співставлення результатів моделювання з фактичними даними, корегування та уточнення моделі.

2.2. Методи планування

Методи планування як складова частина методології планування являють собою сукупність засобів, за допомогою яких забезпечується розробка та обґрунтування планових документів. До основних методів планування належать балансовий, нормативний та програмно-цільовий.

Баланс у перекладі з французької – рівновага. Суть кожного балансу полягає у забезпеченні кількісної відповідності між ресурсами і потребами. Тобто Балансовий метод виходить з того, що кожний вид продукції, робіт або послуг з одного боку є результатом будь-якої діяльності, а з іншого – ресурсом для споживання.

В загальній системі економічних балансів виділяють баланси матеріальні, трудові і фінансові. За часів існування Радянського Союзу балансовий метод вважався основним методом планування соціалістичної економіки. Оскільки саме за допомогою матеріальних балансів встановлювалися об’єктивно необхідні міжгалузеві пропорції в перспективних і поточних планах розвитку народного господарства. В ті часи розроблялися і затверджувалися матеріальні баланси більше ніж на 15 тис. видів продукції.

В умовах ринкової економіки на державному і регіональному рівні балансовий метод використовують при розробці наступних балансів.

Баланс фінансових ресурсів регіону – це фінансова програма регіону, що забезпечує його соціально-економічний розвиток і є складовою зведеного фінансового балансу країни (додаток А, табл.1). Він об’єднує систему показників, де відображаються джерела утворення, обсяги напрямки розподілу, перерозподілу та використання сформованих фінансових ресурсів на цілі соціально-економічного розвитку у межах відповідного регіону (території).

Баланс грошових доходів і витрат населення. Його основним завданням є встановлення правильного співвідношення між грошовими доходами населення, обсягами роздрібного товарообороту, платних послуг та заощаджень громадян (додаток А, табл.2 ). На основі цього балансу визначається рівень забезпечення населення готівкою грошової маси, реальні доходи населення, загальний обсяг платоспроможного попиту.

Баланси попиту та пропозицій основних видів сільськогосподарської продукції Розробляються з метою узгодження можливих обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в регіоні для забезпечення потреб населення (додаток А, табл.3). Такі баланси розробляються по зерну, овочах, молоку, м’ясу, яйцях, баштанних культурах, ягодах та винограду.

Паливно-енергетичний баланс регіону – це система показників, за допомогою якої дається комплексна характеристика відтворення паливно-енергетичних ресурсів в регіоні і кількісна відповідність між їх обсягами, які формуються за джерелами надходження та попитом за напрями використання (додаток А, табл.4).

Баланс трудових ресурсів – це система взаємозв’язаних показників формування і розподілу трудових ресурсів (додаток А, табл.5). Він дає змогу визначити потребу господарства регіону в робочій силі на прогнозний період відповідно до визначених темпів зростання виробництва і продуктивності праці, а також структурних зрушень у розвитку і розміщенні продуктивних сил.

 

Нормативний метод – це один із способів розробки прогнозних і планових документів, який базується на визначенні і використанні системи норм і нормативів.

Метою функціонування системи норм та нормативів є забезпечення наукового фундаменту прогнозних і планових документів, їх пропорційності і збалансованості, визначенні і обліку резервів виробництва.

Поступово в системі норм і нормативів склався ряд взаємозв’язаних, але в той же час самостійних підсистем.

Найважливішими з них є наступні:

Соціальні норми і нормативи (споживання населенням окремих матеріальних благ та послуг, забезпеченість житлом, комунально-побутовими і транспортними послугами, послугами охорони здоров’я, освіти, культури);

Фінансово-економічні норми і нормативи ( відрахування від прибутку, норми обігових коштів, акцизи, ставки податків, амортизаційних відрахувань);

Норми і нормативи капітальних вкладень і тривалості інвестиційного циклу ( тривалість проектування та будівництва, ефективність капітальних вкладень);

Норми і нормативи витрат і запасів сировини, матеріалів, палива та енергії (витрати мат. ресурсів на виробництво, ремонтно-експлуатаційні потреби);

Норми та нормативи затрат праці і заробітної плати (норми часу, чисельності, обслуговування);

Норми і нормативи охорони навколишнього середовища.

Система норм і нормативів не є постійною, розвиток ринкових відносин обумовлює її постійний розвиток та удосконалення.

Програмно-цільовий метод спосіб формування системи планових рішень крупних народногосподарських проблем, суть якого полягає в визначенні основних цілей соціального, економічного і науково-технічного розвитку, розробці взаємозв’язаних заходів по їх досягненню у намічені терміни при збалансованому забезпеченні ресурсами і ефективному розвитку суспільного виробництва.

З’єднувальним елементом між метою і засобами виступають комплексні програми, які розробляються на весь період, необхідний для реалізації визначених цілей.

Цільова комплексна програма (ЦКП) – це документ, в якому відображається мета і комплекс виробничих, науково-дослідних, організаційно-господарських, соціальних та інших завдань і заходів, спрямованих на реалізацію народногосподарських проблем і ув’язаних по ресурсах, виконавцях і термінах виконання.

Цільові комплексні програми за змістом поділяються на соціально-економічні, науково-технічні, виробничо-економічні, територіальні, екологічні і організаційно-господарські.

Виділяють також наступні рівні ЦКП:

Народногосподарські (загальнодержавні), спрямовані на вирішення проблем, які впливають на стан національної економіки;

Міжгалузеві, які охоплюють групу однорідних, технологічно пов’язаних між собою галузей;

Загально галузеві, реалізація яких має принципове значення для технічного розвитку окремої галузі;

В рамках первинних складових економіки (підприємств)

 

2.3. Інформаційне забезпечення планово-прогнозних документів

Прогнозно аналітичні розрахунки здійснюються на основі статистичної інформації, яку отримують з різних джерел.

Інформація – це впорядковані повідомлення про господарські процеси і явища, що відбуваються, сукупність певних даних і знань про них. Інформація може бути виражена літерами, цифрами, символами. В основу створення раціонального потоку інформації покладені таки принципи:

Єдність інформації;

Оперативність;

З’ясування інформаційної потреби та способів найефективнішого її задоволення;

Об’єктивність відображення соціально-економічних процесів.

Розрізняють два види інформації:

Соціально-економічну інформацію (сукупність відомостей про стан економіки підприємств та стан соціальної сфер регіону)

Виробничу інформацію (обмежена рамками технології і натуральних виробничих показників).

Інформацію можна розподілити на ендогенну та екзогенну.

Ендогенна інформація – та, що формується в середині національної економіки і залежить від ефективності функціонування національної економіки, тобто це інформація внутрішнього походження.

Екзогенна інформація – інформація зовнішнього походження, яка не залежить від функціонування національної економіки.

Тобто для національної економіки всі показники розвитку, у тому числі показники окремих суб’єктів господарювання, є ендогенними, а такі як курс долара на світовому ринку, світові ціни на нафту, погода – є екзогенними.

Проте, слід мати на увазі, що поняття ендогенність та екзогенність є відносними. Так наприклад рівень державних податків для національної економіки є ендогенним фактором, а для регіонів та окремих галузей – екзогенним.

Крім того, інформацію для прогнозування можна класифікувати і за функціональними ознаками, тобто як використовується той чи інший показник в прогнозуванні. У цьому випадку інформація може бути керованою та некерованою.

Некерована інформація, це природно, екзогенна інформація, як для всієї економічної системи, так і окремих моделей.

Керована інформація – показники, значення яких може змінюватися в майбутньому (прогнозі) в залежності від зміни значень факторів, які їх визначають.

Керуючий показник – це будь-який показник, який являє собою інструмент державної політики державного регулювання.

Основна зацікавленість аналітиків та прогнозистів на теперішній час концентрується в області оцінки можливостей розвитку реального сектору економіки і інвестиційних процесів, вирішенню фінансових, соціальних і регіональних економічних проблем.

Проблема підвищення якості прогнозно-аналітичних досліджень значно залежить від їх інформаційної забезпеченості.

Основними вимогами до інформації, що використовується є:

— достовірність кількісних характеристик показників;

Комплексність надаваємої інформації, яка надає об’єктивну характеристику основних сфер економіки з урахуванням позитивних і негативних процесів;

Системність інформації, яка дає можливість взаємної ув’язки показників різних інформаційних блоків;

Порівняність, тобто кількісні характеристики різних показників не повинні суперечити один одному.

Питання для самоконтролю

На які дві групи умовно поділяються методи прогнозування

Які методи відносяться до інтуїтивних

В чому полягає суть індивідуальних та колективних методів експертних оцінок

Які методи використовуються при індивідуальних експертних оцінках

Які методи використовуються при колективних експертних оцінках

Які методи належать до формалізованих

Що таке екстраполяція

Які методи належать до методів планування.

В чому полягає суть балансового методу. Назвіть основні види балансів.

В чому полягає суть нормативного методу. Назвіть основні системи нормативів

Що таке програмно-цільовий метод. Його основна суть.

Що таке цільова комплексна програма

В чому різниця між екзогенною та ендогенною інформацією?

Які основні вимоги висуваються до інформації для прогнозно-планових документів?

Метки: