Тема 3. Застосування теорії економічного аналізу при здійсненні аналітичної оцінки розвитку регіону

 

План лекції

1. Принципи економічного аналізу

2. Етапи та процедури застосування прикладного аналізу

3. Методи аналізу (аналіз динаміки показника, порівняльний, факторний аналіз).

Теоретичною і методологічною основою економічного аналізу є: теорія пізнання (гносеологія). Виступаючи як методологічна основа всіх галузей науки, теорія пізнання визначає сутність, необхідність і послідовність економічного аналізу.

До основних принципів діалектики, на яких базується економічний аналіз, можна віднести наступне:

А) усе пізнається в русі;

Б) усе пізнається у визначених зв’язках, взаємозалежності і взаємозумовленості;

В) усе пізнається в причинно-наслідковій співпідпорядкованості;

Г) усе пізнається в прояві необхідності і випадковості;

Д) принцип єдності і боротьби протилежностей;

Е) принцип переходу кількості в якість і якості в нову кількість;

Ж) принцип заперечення заперечення.

У найбільш загальному випадку процес прикладного економічного аналізу включає наступні етапи і процедури:

І. Визначення проблеми і цілей аналізу, у тому числі:

Визначення потреби у виконанні аналізу.

Визначення проблеми.

3. Формулювання цілей аналізу.

II. Розробка плану проведення аналізу, у тому числі:

1. Вибір методів аналізу.

2. Визначення типу необхідної інформації і джерел її одержання.

3. Визначення методів збору необхідних даних.

4. Розробка або вибір форм для збору і представлення даних.

Розробка вибіркового плану і визначення обсягу вибірок.

III. Реалізація плану виконання аналізу, у тому числі:

1. Збір необхідних даних.

2. Аналіз даних.

IV. Інтерпретація результатів аналізу і представлення користувачеві: підготовка і презентація заключного звіту перед зацікавленою особою, що приймає рішення на основі результатів аналізу.

3.1. Методи аналізу

Серед методів аналізу показників найбільш активно використовують наступні:

Аналіз показників
Аналіз динаміки показника Порівняльний аналіз Факторний аналіз
У фактичних умовах і цінах У порівняних умовах і цінах Порівняння з планом (прогнозом) Розрахунок впливу І фактору
Розрахунки росту Порівняння з іншими суб’єктами (територіями) Розрахунок впливу ІІ фактору
В абсолютному вимірі У відносному вимірі Розрахунок впливу останнього фактору

 

 

Аналіз динаміки показника

Усі господарські явища і процеси вимірюються економічними показниками, які є характеристикою конкретного об’єкта чи процесу, а також його економічної суті в числовому вимірі. Від того, наскільки показники повно і точно відображають суть дослідження явищ, залежить реальність та обґрунтованість висновків і пропозицій за результатами аналізу, ефективність управлінських рішень.

На різних стадіях аналізу показники можуть виконувати різні функції:

• результату роботи;

• фактора формування;

• ознаки;

• кінцевої мети;

• проміжного наслідку.

Система показників – це впорядкована їх множина, в якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони соціально-економічної діяльності, має властивості зведення і подільності, пов’язаний з іншими показниками, але не дублює їх.

Економічні показники — важливий інструмент оцінки планування та управління діяльністю підприємств, адміністративно-територіальних одиниць.

За економічним змістом досліджуваних явищ і процесів показники поділяються на кількісні та якісні.

Кількісні показники відображають розмір господарських явищ, величину кількісних змін, що в них відбуваються, величину ресурсів. Наприклад, обсяги виробництва та реалізації продукції, кількість працюючих, обсяги видобутку корисних копалин та ін.

Якісні показники характеризують суттєві особливості і властивості досліджуваних явищ, рівень їх розвитку, використання ресурсів, ефективність діяльності. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.

Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість (обсяг випущеної продукції в грошових одиницях, виробнича площа у кв. м., витрати праці в людино-годинах). Відносні показники показують співвідношення абсолютних показників і виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток виконання договору щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення основних фондів, індекс цін).

Порівняльний аналіз

Порівняння – це науковий метод пізнання, у процесі якого невідоме явище, предмети порівнюють з вже відомими, досліджуваними раніше, для виявлення загальних ознак або відмінностей між ними.

Використання методу порівнянь можливе за умови формування показників : за однаковий період часу; в однакових одинцях виміру; за єдиною методикою, за однакових умов. Залежно від того, що беруть за базу порівняння, розрізняють його декілька видів. Порівнюють звітні дані з плановими, виявляють ступінь виконання або невиконання завдань, зобов’язань. Порівняння звітних показників з даними попередніх періодів дозволяє охарактеризувати результати діяльності в динаміці, а порівняння планових показників звітного періоду з фактичними показниками минулих періодів дає можливість визначити ступінь напруженості планових завдань.

Факторний аналіз

Вимір впливу факторів на результати діяльності сектору економіки або соціальної сфери є обов’язковим і надзвичайно важливим елементом.

Фактори – це умови, рушійні сили, необхідні для здійснення господарських процесів, а також причини, що впливають на результати зміни даних за окремими показниками діяльності.

Для того, щоб розібратися в причинах змін досліджуваних явищ, процесів, визначити роль кожного фактора у формуванні результативного показника, а також забезпечення достовірності і повноти аналізу, його логічної послідовності, необхідно керуватися обґрунтованою класифікацією факторів.

Головним завданням аналізу регіону є постійний моніторинг і розробка пропозицій щодо реалізації пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку, які забезпечують стабілізацію і нарощування виробничого економічного потенціалу території та ефективне розв’язання соціальних питань.

Основними аспектами аналізу розвитку території є:

Структурна перебудова економіки в інституціональному та галузевому плані;

Процеси реформування власності, її правовий статус, механізми взаємовідносин центру та регіонів з приводу управління об’єктами загальнодержавної власності, сумісного управління такими об’єктами, а також визначення чітких рамок регіональної власності;

Демонополізація виробництва, розвиток підприємництва та ринкової інфраструктури;

Розробка та впровадження механізму реалізації земельних відносин;

Розвиток місцевих локальних ринків товарів та послуг;

Рівень залучення іноземних інвестицій в економіку регіону;

Стан міжрегіонального та прикордонного співробітництва регіонів;

розвиток соціальної інфраструктури, захисту населення та ринку праці (робочої сили);

Стан та розвиток виробництва товарів народного споживання і задоволення потреб населення;

Екологічна та природоохоронна діяльність;

Моніторинг виконання державних та регіональних програм.

3.2. Рейтингова оцінка регіонів як елемент порівняльного аналізу

З 2004 року в Україні запроваджена Комплексна оцінка результатів соціально-економічного розвитку регіонів (далі — комплексна оцінка), яка здійснюється з метою аналізу змін, що відбуваються у соціально-економічному розвитку регіонів, та впливу місцевих органів виконавчої влади на поліпшення стану справ.

Для проведення оцінки використовуються показники соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, що визначаються Постановою Кабінету Міністрів України.

Оцінка проводиться на підставі результатів рейтингової оцінки окремих сфер соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим та областей, що здійснюється за Методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України, і окремого аналізу динаміки соціально-економічного розвитку мм. Києва та Севастополя як таких, що мають спеціальний статус.

Сфери за якими визначається рейтингова оцінка:

— сфера реального сектору;

— сфера інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності;

— сфера державних фінансів та фінансових результатів діяльності підприємств;

— сфера соціального сектору;

— сфера споживчого ринку;

— сфера екології;

— сфера розвитку малого бізнесу (не включається до оцінки і має інформаційний характер.

На першому етапі рейтингова оцінка здійснюється на основі підрахунку відносних відхилень показників кожного регіону від найкращих значень таких показників інших регіонів за формулою:

N Xmaxi — Xij N Xij — Xmini
Rj =  ∑ ——————  +  ∑ —————— ,
I = 1 Xmaxi — Xmini I = 1 Xmaxi — Xmini

Де Rj — сума рейтингових оцінок конкретного регіону за кожним з показників, що характеризують окрему сферу соціально-економічного розвитку;

Xij — значення і-го показника j-го регіону (і дорівнює від 1 до n; j дорівнює від 1 до 25);

XMaxi — максимальне значення і-го показника;

XMini — мінімальне значення і-го показника.

Перша частина формули використовується для оцінки показників, підвищення яких має позитивне значення (наприклад, приріст виробництва), друга частина — для оцінки показників, підвищення яких має негативний ефект (наприклад, приріст заборгованості).

На другому етапі визначається середнє арифметичне значення суми рейтингових оцінок конкретного регіону за всіма показниками, що характеризують окрему сферу його соціально-економічного розвитку, за формулою:

Rj
R ср j = —— ,
n

Де R ср j — середнє арифметичне суми рейтингів конкретного регіону за всіма показниками окремої сфери соціально-економічного розвитку;

N — кількість показників, за якими проводився розрахунок в окремій сфері соціально-економічного розвитку.

За результатами розрахунку визначається місце кожного регіону в рейтингу щодо кожної окремої сфери соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим та областей. У кожній окремій сфері найкращим вважається регіон, у якого середнє арифметичне значення суми рейтингових оцінок має найнижче значення.

3.3. Валовий регіональний продукт як комплексний показник розвитку регіону

 

Основним офіційним джерелом інформації для здійснення аналізу є регіональні органи статистики.

З метою одержання комплексної характеристики рівня і динаміки економічного розвитку регіону, оцінки ефективності проведення регіональної політики регіональними органами статистики використовуються елементи системи національних рахунків (СНР).

СНР – це комплексна послідовна, узгоджена система оцінки економічних операцій і показників, які застосовуються для опису та аналізу макроекономічних процесів.

Показники СНР є не простою констатацією фактів. Вони надають можливість з’ясувати причини змін оцінити вплив окремих факторів та спрогнозувати розвиток явищ у майбутньому. Тому важливо не тільки розраховувати окремі показники національних рахунків, а й використовувати цю інформацію для аналітичних розробок.

Важливим показником системи національних рахунків на державному рівні є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць – резидентів та вимірює варті сит товарів і послуг, які виробленими цими одиницями для кінцевого використання.

Частина ВВП, яка виробляється в регіоні є валовим регіональним продуктом (ВРП) – основним узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку регіону та його економічне становище (Додаток Б, табл.1). ВРП розраховується методом складання випуску (за винятком проміжного споживання) та податків на продукти (за винятком субсидій на продукти)

Одночасно на регіональному рівні розраховується валова додана вартість (ВДВ), яка містить в собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва. Однак цей показник потребує цілої низки централізованих дорахунків і тому ВДВ окремих галузей визначається на державному рівні. Здебільше це стосується галузей сфери нематеріального виробництва (наука та наукове обслуговування, кредитування, управління, оборона та ін.).

ВДВ розраховується за формулою :

ВДВ = випуск – проміжне споживання

 

Випуск товарів і послуг – це вартість товарів і послуг, які є результатом діяльності суб’єктів економіки у звітному періоді;

Проміжне споживання – це вартість спожитих товарів та ринкових послуг під час виробництва.

Розрахунки ВДВ здійснюються у фактичних та порівняних цінах попереднього року. Остаточні дані ВДВ регіон отримає із запізненням на 2 роки. ВДВ розраховується лише на обласному рівні. На районному цей показник не розраховується.

Наприклад, особливістю Одеською області є перевага галузей, які надають послуги, насамперед, транспорт та зв’язок, торгівля, галузі соціальної сфери та житлово-комунального господарства. За обсягом показника Одеська область посідає стабільне 5 місце по Україні та залишається лідером серед південних регіонів ( рис. 3.1.)

Структура валової доданої вартості регіону

Галузі,

Що виробляють товари

Галузі,

Що виробляють послуги

Промисловість Транспорт
Будівництво Зв’язок
Сільське господарство Торгівля та громадське харчування
Рибне господарство Матеріально-технічне постачання та заготівлі
Лісове господарство Інформаційно-обчислювальні операції
Операції з нерухомістю
Загальна комерційна діяльність
Геологія та розвідка надр
Побутове обслуговування
Житлове господарство
Комунальне господарство
Охорона здоров’я, фізкультура
Освіта
Культура та мистецтво
Наука та наукове обслуговування
Фінанси, кредит, страхування
Управління та оборона
Громадські організації і об’єднання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Частка регіонів у загальному обсязі ВДВ України у 2005 році

Питання для самоконтролю

На яких принципах діалектики базується економічний аналіз

Методи аналізу

Що таке порівняльний аналіз. Наведіть приклад

Що таке аналіз динаміки показника. Наведіть приклад

Що таке факторний аналіз. Наведіть приклад

Назвіть основні аспекти аналізу розвитку території

Що таке комплексна рейтингова оцінка? Хто її здійснює на державному рівні

Що характеризує валова додана вартість? Особливості розрахунку

Структура валової доданої вартості та її регіональні особливості.

Метки: