Терапія, спрямована на корекцію розвитку патологічного процесу з метою нормалізації гомеостазу та функції органів і тканин через регулюючі і захисні системи організму.
Патогенетичну терапію умовно можна розділити на терапію, яка регулює нервово-трофічні функції, якою є, зокрема, новокаїнотерапія, що широко застосовується в акушерсько-гінекологічній практиці. Крім того, до патогенетичної терапії належить рефлексотерапія, тобто вплив на організм через біологічно-активні точки (БАТ) і рефлексогенні зони або зони Захар’їна-Хеда і Роже. Цей вплив буває різним: механічним, електричним струмом, різними видами випромінювання, термічний, введення в БАТ лікарських речовин. У ветеринарному акушерстві і гінекології частіше за все використовують масаж, лазеротерапію та УВЧ-терапію. До патогенетичної терапії належить також неспецифічна стимулююча терапія, яка поділяється на протеїно-, тканинно — та органотерапію.
Протеїнотерапія включає в себе гемо-, серо — і лактотерапію.
Тканинна терапія грунтується на введенні в організм препаратів, виготовлених шляхом консервування тваринних і рослинних тканин. При цьому вводять екстракти із печінки, селезінки, наднирників, сім’яників, плаценти, алое та інші.
Органотерапія – це застосування препаратів, які містять комплекс специфічних речовин, характерних для того чи іншого органа. В останні роки вона замінюється ферменто-, гормоно — та вітамінотерапією у зв’язку із розробкою методів виділення й очищення біологічно активних речовин. Крім того, в останні роки у ветеринарній медицині широко використовується імуностимулююча терапія.
Новокаїнотерапію застосовують у вигляді блокад, внутрішньосудинного (внутрішньовенного та внутрішньоаортального) або внутрішньочеревного введення.
В акушерстві, гінекології, андрології та при хворобах молочної залози застосовують ряд блокад: надплевральну блокаду за В. В.Мосіним, паравертибральну і промежинну блокаду за І. І.Магдою, паралюмбальну блокаду за І. І.Магдою, блокаду нервів вим’я за Д. Д.Логвиновим, блокаду тазового сплетіння за А. Д.Ноздрачовим та за Г. С.Фатєєвим, парасакральну блокаду тазового нервового сплетіння за В. І.Завірюхою, внутрішньотазову провідникову анастезію зовнішніх статевих органів у бугая за І. І.Вороніним.
Надплевральна блокада за В. В.Мосіним. Техніка її виконання у тварин всіх видів приблизно однакова. У великих тварин блокаду краще виконувати у стоячому положенні.
Підготовка поля для ін’єкції. З цією метою волосяний покрив вистригають або вибривають і протирають 70°-ним спиртом або 5 %-ним спиртовим розчином йоду.
Місцем уколу голки є перетин краніального краю останнього ребра з латеральним краєм найдовшого м’яза спини.
Шкіру, підшкірну клітковину та м’язи в місці введення голки бажано інфільтрувати 0,5 %-ним розчином новокаїну, а неспокійним тваринам – нейролептанальгетиками. Після цього під кутом 30–35° до горизонтальної площини вводять голку – паралельно передньому краю ребра до впирання в тіло останнього грудного хребця. Про правильне введення голки свідчить те, що з неї не витікає кров і в плевральну порожнину не всмоктується повітря. Голку фіксують, приєднують шприц із 0,25–0,5 %-ним розчином новокаїну, натискують на поршень шприца і змінюють положення голки, відхиляючи її разом із шприцом на 5–10° до сагітальної площини.
Рівномірно натискуючи на поршень, голку поступово просувають вперед до вільного входження розчину в надплевральну клітковину. У цей час слід переконатися у правильності положення голки, для чого слід від’єднати шприц. Якщо розчин з канюлі голки прокапує або коливається синхронно диханню, це свідчить про те, що кінець голки знаходиться в надплевральній клітковині.
Важливим у техніці виконання блокади є просування голки з одночасним введенням розчину. Його цівка, відшаровуючи плевру, буде інфільтрувати клітковину, що оточує черевні нерви й симпатичний стовбур, і запобігає проколу плеври.
Техніка виконання блокади в телят, кіз, свиней, собак, котів, лисиць та інших дрібних тварин аналогічна, але її зручніше проводити на зафіксованих у боковому положенні тваринах.
Коровам та кобилам 0,5 %-ний розчин новокаїну вводять з обох боків із розрахунку загальної дози 1 мл/кг маси тіла; телятам, поросятам, вівцям, козам – по 15–30 мл; лисицям, кролям і котам – по 3–5 мл з кожного боку.
Паравертебральна і промежинна блокада за І. І. Магдою. Тварину фіксують у стоячому положенні. Місця уколу знаходяться з каудального краю перших чотирьох поперечно-реберних відростків поперекових хребців на відстані 5 см від остистих відростків. Голку вводять у кожну з чотирьох точок вертикально до поперечнореберних відростків на глибину 6–8 см, а потім дещо зміщують її і поглиблюють на 0,5–0,7 см у кожній точці, змінюючи напрямок голки, вводять по 20 мл 0,5 %-ного новокаїну. При ураженні часток обох половин вим’я блокаду роблять із двох сторін.
При ураженні задніх часток, додатково блокують і промежинні нерви. Для цього хвіст тварини відводять у бік, під нижньою комісурою піхви знаходять сідничну вирізку. У цьому місці вводять горизонтально голку на глибину 1,5–2 см, і спрямовуючи її кінець вліво та вправо, ін’єктують 20–30 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну.
Блокада зовнішнього сім’яного нерва за Б. О.Башкировим. Блокаду проводять з боку ураження молочної залози між поперечнореберними відростками третього та четвертого поперекових хребців, відступивши від середньої лінії тулуба на 7–8 см. Голку вводять під кутом 55–60° до середньої площини тулуба до тіла хребця. Потім відтягують її на 0,2–0,5 см і під невеликим тиском повільно вводять 0,25 %-ний розчин новокаїну в дозі 100–150 мл (0,5 %-ного – 80–100 мл). При ураженні часток молочної залози з обох сторін виконують двосторонню блокаду.
Блокада нервів вим’Я за Д. Д.Логвиновим. Голку вводять біля основи вим’я, відступивши на 1–2 см від середньої лінії в бік частки вим’я, ураженої запальним процесом (на глибину 8–12 см у напрямку карпального суглоба того ж боку). Вводять 150–200 мл 0,25–0,5 %-ного розчину новокаїну. Під час ін’єкції голку зміщують вправо назад і вперед для збільшення зони контакту розчину з тканинами основи залози. Вона є ефективною при серозних і серозно-катаральних маститах.
Блокада тазового сплетіння за А. Д.Ноздрачовим. Блокаду виконують на стоячій тварині. Голку довжиною 10–12 см вводять на рівні третього крижового хребця, остистий відросток якого найвищий. Відступивши від середньої лінії тулуба, латерально 5–7 см голку вводять під кутом 55–60° до сагітальної площини, поки вона не упреться в поперечнореберні відростки крижових хребців. Потім її зміщують униз і просувають ще на 2–2,5 см до відчуття хрустіння при проколі крижово-сідничної зв’язки, коли відчувається провалювання голки. Спочатку роблять пробну ін’єкцію – 10–15 мл розчину. Якщо він входить вільно, то голка введена правильно. Вводять 0,5–0,25 %-ний розчин новокаїну із розрахунку 1 мл/кг маси тіла. Загальну дозу ділять навпіл і ін’єктують із правого і лівого боків.
Блокада за Т. С.Фатєєвим. Голку вводять в підхвостову ямку. Шкіру проколюють у краніальному напрямку і вводять голку в тазову порожнину на глибину 3–7 см під кутом 30–45° До поверхні ямки. Блокаду виконують з обох боків 0,25–0,5 %-ним розчином новокаїну в дозі 100–250 мл.
Паралюмбальна блокада за І. І.Магдою. Техніка виконання. У корів знаходять латеральний край поперечно-реберних відростків першого, другого і четвертого хребців попереку. Готують місце для ін’єкції. Голку вводять під краніо-латеральний кут кожного реберного відростка на глибину 0,5–0,75 мм і ін’єктують 20–25 мл 3 %-ного розчину новокаїну. При введенні розчину голку зміщують для збільшення площі інфільтрації тканин. При цьому блокується останній міжреберний нерв. Для блокади здухвинно-підчеревного нерва голку вводять під другий поперечно-реберний відросток посередині латерального краю, а здухвинно-пахового – під краніальний край названого відростка четвертого поперекового хребця. Техніка виконання і доза розчину новокаїну така ж, як і в першому випадку. Гілки дорсальних нервів блокують підшкірною інфільтрацією анестетика у формі валика, що проходить на рівні вільних кінців поперечнореберних відростків названих хребців.
Така блокада застосовується при кесаревому розтині і оваріоектомії.
У коней техніка виконання цієї блокади така ж, але відрізняється точками ін’єкції новокаїну. Ін’єкції новокаїну проводяться під першим, другим і третім поперечнореберними відростками крижових хребців.
Парасакральна блокада тазового сплетіння за В. І.Завірюхою. Точки уколів розміщені в передньоверхньому куті сіднично-прямокишкової ямки з обох боків кореня хвоста.
Для блокади беруть дві голки – спрямовуючу та ін’єкційну. Як спрямовуючу використовують голку Боброва. Ін’єкційна голка повинна вільно входити у спрямовуючу і мати довжину не менше 15 см.
Корову фіксують у стійлі. Після обробки місця уколу беруть спрямовуючу голку і перпендикулярно до шкіри в точці уколу злегка, а потім різким ударом по руці із голкою одночасно проколюють тканини на глибину 3–4 см. Надають спрямовуючій голці горизонтального положення, рухають її вперед на всю довжину під крижово-сідничною зв’язкою паралельно вентральній поверхні крижової кістки в напрямі до протилежного надлопаткового хряща. Якщо голка проходить у параректальній сполучній тканині, тварина стоїть спокійно. У випадку больової реакції голку витягують назад на 1–2 см, відповідно спрямовують і вводять на всю глибину. Після цього у просвіт спрямовуючої голки вводять ін’єкційну, кінець якої повинен досягати рівня другого крижового хребця. До голки приєднують шприц Жане і вводять теплий 0,6–0,7 %-ний розчин новокаїну із розрахунку 0,5 мл/кг маси тіла. Загальна доза розчину ділиться на дві рівні частини і вводиться з обох боків.
Низька сакральна епідуральна анестезія. При цьому 1,5–2 %-ний розчин новокаїну вводять у крижовий відділ спинномозкового каналу через міждуговий простір хребта (після відповідної обробки операційного поля). Голкою з мандреном роблять прокол у впадині між остистими відростками останнього крижового і першого хвостового хребців по середній лінії їх дорсальній поверхні. Після проколу шкіри голку вводять у краніовентральному напрямі на глибину 2–4 см до моменту проколу міждугової зв’язки. Приєднують шприц і злегка натискують на поршень. Якщо голка знаходиться в епідуральному просторі, розчин вводиться при легкому натискуванні на поршень. При необхідності положення голки змінюють. При низькій сакральній анестезії внаслідок блокади сегментарних хвостових і останніх крижових нервів відбувається знеболення хвоста, ануса, промежини, піхви, шийки матки. Тварина при цьому займає стійке стояче положення. Для досягнення вказаної зони знеболення вводять розчин новокаїну в кількості, яка відповідає одній третині відстані від маклока до сідничного горба, вираженій у мілілітрах замість сантиметрів.
Внутрішньотазова провідникова анестезія зовнішніх статевих органів у бугая за І. І.Вороніним. Бугая з допомогою носового кільця фіксують у станку. Точку уколу знаходять у сіднично-прямокишковій ямці з відповідного боку на рівні середини заднього краю крижово-сідничної зв’язки. Для анестезії використовують дві голки – спрямовуючу (голку Боброва) та ін’єкційну довжиною до 12 см.
Після підготовки операційного поля і відведення кореня хвоста вбік беруть спрямовуючу голку і прикладають до точки проколу шкіри. Голку спрямовують краніально-вентрально, на вершину ліктьового горба. Після проколу шкіри та ін’єкції 2 мл анестезуючого розчину голку вводять у тазову порожнину. Увесь час відчуваючи внутрішню поверхню крижово-сідничної зв’язки, голку вводять на всю довжину. Потім у канал спрямовуючої голки вводять ін’єкційну голку на глибину, яка дорівнює довжині заднього краю крижово-сідничної зв’язки. Приєднавши до голки шприц, вводять під легким натискуванням на поршень 30 мл анестезуючого розчину. Під час ін’єкції кінчик голки злегка зміщують у сагітальній площині для більш обширного проникнення розчину в тазову клітковину. Цим блокується соромітний нерв і гілки вегетативного тазового сплетіння. Потім обом голкам із тієї ж точки уколу надають горизонтальне положення і ін’єктують 20 мл анестезуючого розчину. Підчас ін’єкції голки поступово витягають із тазової порожнини і злегка зміщують у фронтальній площині. Цією ін’єкцією блокують прямокишкові нерви і гілки тазового сплетіння, іннервуючи ретрактор статевого члена.
Після блокади нервів з одного боку аналогічно проводять блокаду з другого боку.
Внутрішньоочеревинне введення новокаїну за Д. Д.Логвиновим. Для цього корів фіксують у стоячому положенні і в ділянці правої, (у кобил – лівої голодної ямки) на середині відстані між останнім ребром і маклаком голкою Боброва здійснюють перпендикулярний прокол черевної стінки. Про правильність введення голки свідчить всмоктування повітря в черевну порожнину і легке введення розчину за допомогою шприца. Вводять 10 %-ний розчин новокаїну з розрахунку 2 мг сухої речовини на 1 кг маси тварини.
Внутрішньосудинне введення новокаїну
Внутрішньовенні ін’єкції Проводять за допомогою шприца об’ємом 150–200 мл з’єднаного гумовою трубкою із перехідником для голки, що застосовується при взятті крові. Вводять 0,25–0,5 %-ний розчин новокаїну, який готують на ізотонічному розчині або 20–25 %-ному розчині глюкози в об’ємі із розрахунку 2 мг сухої речовини на 1 кг маси тварини.
Внутрішньоаортальне введення новокаїну у ветеринарному акушерстві і гінекології проводять за методиками І. І.Вороніна і Д. Д.Логвинова. Для цього використовують голку довжиною 15–18 см і діаметром 2 мм.
Місце уколу голки За І. І.Вороніним знаходиться з лівого боку в ямці останнього міжребер’я, латеральніше найдовшого м’яза спини. Після проколювання шкіри звичайною ін’єкційною голкою здійснюють інфільтраційну анестезію тканин останнього міжребер’я. Потім через цей же прокол вводять відповідну голку в глибину, торкаючись переднього краю останнього ребра (під кутом 35° до горизонтальної площини) до моменту дотику її кінця в тіло хребця. Потім голку відтягують на 1–2 см назад, зміщують її кінець під тіло хребця і просувають уперед на 1,5–2,5 см під кутом 45° до горизонтальної площини й зіткнення з аортою. Після цього із голки виймають мандрен. Для проколу аорти голку різко просувають у зазначеному напрямі на 0,7–1 см. У момент пункції аорти оператор відчуває рукою еластичне впирання голки, з канюлі якої витікає цівка рожевої крові. Приєднавши шприц, поступово ін’єктують теплий розчин 0,25–0,5 %-ного новокаїну. Для запобігання утворення парааортальної гематоми голку відтягують у два етапи: спочатку поступово, поки кров перестане виділятися, потім, зачекавши 10–15 сек, виймають повністю, вводячи рештки розчину.
За методикою Д. Д.Логвинова аортопункція проводиться між четвертим і п’ятим попереково-реберними відростками поперекових хребців. Голку довжиною 18 см вколюють посередині заднього краю четвертого попереково-реберного відростка під кутом 25–30° до сагітальної лінії безпосередньо до тіла хребця. Потім кінець голки зміщують на 0,5 см вправо і знову, просунувши вперед на 4–5 см до аорти, проколюють її. При появі рожевої цівки крові приєднують шприц і під невеликим тиском помалу вводять розчин.
Гемотерапія. Кров є стимулюючою речовиною. Гемотерапію умовно поділяють на Аутогемотерапію, при якій використовують кров тієї ж самої тварини; Гомогемотерапію, Коли хворій тварині вводять кров іншої тварини цього ж виду (краще тієї, яка раніше перехворіла цим захворюванням); Гетерогемотерапію, при якій для лікування використовують кров тварин іншого виду. При отриманні крові її консервують 4–5 %-ним розчином цитрату натрію у співвідношенні 1:10 і 2–3 дні витримують при температурі 2–4 °С.
З метою гемотерапії кров вводять підшкірно або внутрішньом’язово у дозі 50–150 мл великим тваринам, збільшуючи кожну наступну ін’єкцію на 25 мл; дрібним тваринам доза становить 15–50 мл. Інтервал між введеннями – 48–96 год. Кров краще вводити у здорові тканини поблизу хворого органа або запального вогнища.
Лактотерапія. У ветеринарному акушерстві широко використовують молозивотерапію. Для цього у стерильну посудину збирають останні порції молозива першого надою від корів зі здоровою молочною залозою, перевірених на інфекційні захворювання. Вводять його підшкірно в дозі 20–40 мл з метою профілактики післяродових ускладнень.
Серотерапія. Для отримання сироватки крові її забір проводять у перехворілих корів (тварин-реконвалесцентів), що знаходяться в даному господарстві. Алогенну сироватку отримують відстоюванням або центрофугуванням і дефібринуванням плазми.
Імуностимулююча терапія. В останні роки у ветеринарній медицині для корекції дисбалансу імунної системи, тобто з метою стимуляції або пригнічення функції факторів, що беруть участь в імунній відповіді, широко використовуються імунофармакологічні препарати. Одним із таких засобів є КАФІ (комплекс активуючих факторів імунітету), який вводять сухостійним коровам підшкірно в дозі 4 мл за 60–45 днів до очікуваних родів.
Лізатотерапія У ветеринарному акушерстві і гінекології із лізатів широко використовується антисептик-стимулятор Дорогова – АСД фракція 2. Виготовляють 4 %-ний розчин АСД-Ф2 на фізіологічному розчині і вводять у дозі 10–15 мл.
Таблиця 3.1 – Новокаїнова терапія при акушерських і гінекологічних хворобах та
Запаленні молочної залози у корів
| №
П/п |
Процедура | Показання | Концентрація розчину | Доза | Інтервал між введеннями |
| 1. | Парасакральна блокада за В. І.Завірюхою | Запалення статевого апарату, нерозкриття шийки матки | 0,6–0,7 % | 0,5 мл/кг | 4–7 дн |
| 2. | Надплевральна блокада за В. В.Мосіним | Мастит, кесарів розтин, затримання посліду, субінволюція матки | 0,5 % | 1 мл/кг | 7–10 дн |
| 3. | Паравертибральна блокада за І. І.Магдою | Мастити, кесарів розтин, ендометрити, субінволюція матки | 0,5 % | 20 мл в кожну точку | – |
| 4. | Промежинна блокада за І. І.Магдою | Мастит задніх часток молочної залози, операції молочного дзеркала | 0,5 % | 20–30 мл | – |
| 5. | Паралюмбальна блокада за І. І.Магдою | Кесарів розтин, оваріоектомія | 0,3 % | 20 мл в кожну точку | – |
| 6. | Внутрішньотазова провідникова анестезія зовнішніх статевих органів за І. І.Вороніним | Обстеження препуція і статевого члена; операції | 2 % | 20–30 мл | – |
Продовження табл. 3.1
| 7. | Паралюмбальна блокада нервів вим’я за Б. О.Башкировим | Мастит, папіломатоз молочної залози, затримання молока, набряк вим’я | 0,25–0,5 % | 100–200 мл | – |
| 8. | Блокада нервів вим’я за Д. Д.Логвиновим | Мастит | 0,25–0,5 % | 150–200 мл | 7 дн |
| 9. | Блокада тазового сплетіння за А. Д.Ноздрачовим | Виворіт піхви, набряк, запалення матки, зняття перейм і потуг, перекручування шийки матки, травми родових шляхів | 0,25–0,5 % | 1 мл/кг | 5–7 дн |
| 10. | Блокада тазового сплетіння за Г. С.Фатєєвим | Мастити, рододопомога, ендометрити, затримання посліду | 0,25–0,5 % | 0,4–0,8 мл/кг | 48 год |
| 11. | Низька сакральна анестезія | Операції на вульві, піхві, анусі, прямій кишці, перекручування шийки матки, затримання посліду, субінволюція матки, ендометрит | 1,5–2 % | 1–15 мл | – |
| 12. | Внутрішньочеревне введення новокаїну | Мастит, субінволюція матки, ендометрит | 10 % | 10–15 мл | 48 год |
| 13. | Внутрішньовенне введення новокаїну | Мастит, ендометрит, акушерські інфекції | 0,25–0,5 % | 1 мл/кг | Щоденно
2–3 дн |
| 14. | Внутрішньоаортальне введення новокаїну за І. І.Вороніним
За Д. Д.Логвиновим |
Ендометрит, цервіцит, метрит, мастит, акушерські інфекції
– |
0,5 %
1 % |
200–250 мл
100–150 мл |
48–96
48–96 |
ЛІТЕРАТУРА
1. Завирюха В. И., Крупник Я. Г., Хомин Ю. С. Парасакральная анастезия у коров и ее лечебно-профилактическая эффективность / Хирургические болезни сельскохозяйственных животных: Сб. науч. тр.– Л., 1990.– С. 44–48.
2. Воронин И. И. Болезни быков-производителей.– К.: Урожай, 1979.– С. 120.
3. Патогенетична терапія при запальних процесах у тварин / І. С.Панько, В. М.Власенко, В. І.Левченко та ін.– К.: Урожай, 1994.– 251 с.
4. Логвинов Д. Д., Чумакова Т. А. Физиология и патология вымени у коров.– К.: Урожай, 1971.– 268 с.