Реферат формування конкурентоспроможності зерно продуктового підкомплексу

Конкурентоспроможність виробництва – багатоаспектна економічна категорія – визначається комплексом чинників, зокрема, економічними показниками обсягів виробництва, продажу і якості продукції, собівартості, ціни реалізації та рентабельності, що взаємодіють і визначають рівень результативності господарювання в ринкових умовах.

Полтавська область є одним із великих регіонів виробництва товарного зерна в Україні. Зерновому підкомплексу області характерні такі тенденції:

Зерновиробництво – значне щорічне коливання зерна, збільшення в структурі валового збору частки озимої пшениці, зменшення ефективності виробництва внаслідок зниження рівня інтенсивності ведення галузі;

Реалізація зерна – невисокий рівень товарності (в межах 65 %), збільшення частки пшениці в структурі товарного зерна; розвиток багатоканальної системи реалізації, зміна потоків просування на ринок товарного зерна, функціонування на зерновому ринку численної кількості дрібних операторів, відсутність державного зернотрейдера;

Переробка зерна – переміщення функції збереження товарного зерна до сільгоспвиробників, збільшення кількості малих підприємств по виробництву борошна і хлібопродуктів, недовиконання виробничих потужностей елеваторної, борошномельно-круп’яної та комбікормової промисловості, погіршення якості вироблюваної продукції.

Підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу може досягнуто за рахунок: ліквідації монополізму на всіх ланках просування продукції від виробника до споживача, високого рівня внутрішньої і зовнішньої конкуренції, свободи вибору форм, каналів і обсягів збуту зерна, вільного переміщення зерна по території країни в рамках єдиного економічного простору, встановлення ринкової ціни на основі попиту і пропозиції, формування системи державного регулювання зернового ринку, розвитку оптової торгівлі зерном, крупних торгових структур з необхідною інфраструктурою та наявності обґрунтування експортно-імпортної політики в інтересах підтримки вітчизняного виробника.

Основними напрямками регулювання виробництва і реалізації зерна в області має стати стабілізація посівних площ зернових культур і збільшення урожайності, вдосконалення структури посівів, забезпечення гарантії збуту товарного зерна. Реалізація цих заходів має здійснюватись через цінову, фінансово-кредитну і податкову підтримку зерновиробників, проведення державних заставних операцій із зерном, формування резервного фонду зерна і здійснення товарних інтервенцій.

Сучасний стан зернового ринку є нестабільним і слабо прогнозованим, тому доцільно впровадити комплекс заходів по реалізації в регіоні моделі організаційного і регульованого зернового ринку. Основними його якісними характеристиками мають стати: організоване об’єднання всіх учасників ринку в економічну систему; побудова економічних зв’язків між ринковими суб’єктами переважно на договірній довгостроковій основі; збільшення частки високоорганізованих форм торгівлі; формування на конкурсній основі поповнення регіональних резервів; поєднання державного невтручання в діяльність господарських суб’єктів із розвинутим механізмом правового, економічного і адміністративного регулювання.

Сукупність факторів впливу на ефективність переробки зерна поділяються на зовнішні та внутрішні. Внутрішні фактори об’єднані у групи: техніко-технологічні, організаційно-економічні та соціально-економічні. З огляду на специфіку зернопереробного підкомплексу АПК найбільш характерними факторами зовнішнього впливу на ефективність виробництва є форми і зміст економічних взаємовідносин із виробниками зерна та постачальниками техніки, рівень розвитку зернового ринку, ефективність державного регулювання, фінансово-кредитні умови, ступінь розвитку інформаційно-аналітичного та маркетингового сервісу.

Для підвищення ефективності переробки зерна необхідно здійснити комплекс взаємо узгоджених техніко-технологічних та організаційно-економічних заходів, пов’язаних з вдосконаленням структури основних фондів, підвищенням ступеню використання виробничих потужностей, застосуванням нових ресурсозберігаючих технологій, запровадження комплексної та безвідходної переробки сировини, підвищенням якості кінцевої продукції за рахунок використання новітніх технологій переробки зерна.

Підвищення ефективності функціонування підприємств зернопродуктового підкомплексу в конкурентному ринковому середовищі буде сприяти подальше розширення їх самостійності, проведення ними відповідних маркетингових досліджень, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, активне залучення приватного вітчизняного та іноземного капіталу.

Збільшувати експортний зерновий потенціал держави за рахунок зміни структури експорту на користь високоякісного зерна та сприяти формуванню внутрішніх цін з врахування цін світового ринку.

Головним завданням аграрної політики держави залишається ліквідація диспаритету цін. В сільському господарстві ринкове ціноутворення не дає відповідного ефекту. Тому разом з регулюючою функцією ринку держава повинна посилити регулювання ціноутворення. Спираючись на досвід розвинутих країн необхідно ввести цінову підтримку прибутків сільськогосподарських виробників. Держава може вирішувати проблему диспаритету цін за наступними напрямками: встановлювати гарантовані ціни. По цих цінах вона закуповує сільськогосподарську продукцію та виплачує товаровиробникам різницю між гарантованою і ринковою ціною при реалізації недержавним покупцям.

Метки: , ,