Реферат Розвиток інтеграційних процесів у зернопродуктовому підкомплексі у Львівській області

Сучасний стан зернопродуктового підкомплексу АПК дає підстави для висновку, що вирішення питання еквівалентного міжгалузевого обміну на ринку зерна між його учасниками лежить у площині виробництва, заготівлі й переробки зерна в єдиній економічній системі, упорядковуючи цим виробничі та фінансові взаємозв’язки. Це дозволить надати пріоритетності економічним інтересам виробників зерна, вирівнюванню в отримуванні прибутків усіх партнерів і розвитку між ними ефективних економічних відносин. Дуже важливо, щоб при цьому діяв ринковий механізм інтегрованої економіки.

Вивчення ситуації щодо розвитку інтеграційних процесів у регіонах України свідчить, що вони реалізуються по-різному. В узагальненому вигляді можна виділити наступні напрями:

Поліпшення інтеграційних зв’язків господарюючих суб’єктів різних сфер зернопродуктового підкомплексу на договірній основі без створення юридичної особи (в окремих випадках із залученням регіональних органів управління);

Упорядкування інтеграційних зв’язків господарюючих суб’єктів різних сфер на основі створення асоціації (юридичної особи некомерційного характеру);

Інтеграція єдиних дій на основі придбання контрольного пакета акцій переробних підприємств сільськогосподарськими товаровиробниками;

Утворення агропромислових формувань, таких як агрофірми й агрокомбінати, з реєстрацією їх як юридичної особи;

Утворення агропромислових об’єднань, холдінгів або фінансово-промислових угрупувань;

Організація агропромислових зв’язків на основі створення системи спеціалізованих чи багатопрофільних споживчих кооперативів.

Оцінюючи можливість застосування будь-якого з перелічених напрямків, слід відмітити, що поряд з організаційно-правовими особливостями виникають також певні труднощі на початковому етапі об’єднання. Це пов’язано із правовими питаннями – без утворення юридичної особи, або утворюючи її шляхом об’єднання, реорганізації чи створенням нової юридичної особи.

Найменш ємним є напрямок об’єднання на основі договорів існуючих підприємств без зміни їхньої організаційно-правової форми або із створенням юридичної особи некомерційного характеру (асоціації), яка, на відміну від звичайних договірних зв’язків, дасть змогу краще реалізувати інтереси суб’єктів об’єднання, сприяє збільшенню обсягів виробництва, розширенню асортименту й поліпшенню якості продукції, найповнішому задоволенню потреб населення у продуктах зернопереробки.

Одним із найбільш складних є процес створення агропромислових об’єднань, учасниками яких мають бути великі підприємства й організації, побудованих за технологічною (територіальною) ознакою із різних галузей, які об’єднують значні фінансові та виробничі засоби. Забезпечення вертикальної схеми побудови структури холдінгу (центральна компанія на чолі та група дочірніх під безпосереднім її управлінням – концентрація великих пакетів акцій в центральній компанії) з єдиною фінансовою політикою в сучасних умовах є важко досяжною метою.

Створення агропромислових формувань типу агрофірм та агрокомбінатів ускладнюється можливістю втрати юридичної незалежності учасників. Це трапляється, коли агрофірма створюється на базі існуючого підприємства з високим рівнем розвитку виробництва, переробки, зберігання та реалізації продукції, а підприємства – учасники функціонують як галузеві підрозділи. Створення агрофірм на основі об’єднання кількох господарств, підприємств, організацій, фірм, які зберігають юридичну самостійність, потребує утворення нової юридичної особи, як правило, акціонерного товариства. При створенні агрофірми необхідно врахувати такі аспекти: об’єднання учасників може відбуватися за ініціативою виробників сільськогосподарської продукції або ж ініціатива виходить від підприємств, нижчих за технологічним ланцюгом.

При виборі потенційно можливого методу інтеграції важливою умовою є врахування специфіки й характеру виробництва в різних сферах зернопродуктового підкомплексу. Необхідно враховувати сезонність одержання продукції, відносно тривалий період і складність технології обробки зернових культур, належне зберігання зерна протягом довгого часу та високу його транспортабельність, універсальність використання продукції на харчові цілі і корм, високу енергоємність виробництва зерна та його переробки.

Вищевикладене підкреслює необхідність упорядкування інтеграційних процесів з утворенням великої ринкової структури, яка б здійснювала сільськогосподарське виробництво, промислову переробку одержуваної продукції, технічне переозброєння виробництва і впровадження нових технологій на основі залучення інвестицій. Таким структурам властива більша стійкість за несприятливих умов ринкової кон’юнктури. Завдяки одержаній економії в масштабах підприємства вони можуть значно знизити затрати на виробництво, завдяки чому підвищувати конкурентоспроможність власної продукції. Доцільно створювати такі структури в галузях, пов’язаних із виробництвом зерна й зернопродуктів. Порівняльна характеристика можливих напрямів інтеграції за допомогою абстрактно-логічного методу свідчить, що багатопрофільні споживчі кооперативи, фінансово-промислові групи та холдінгові об’єднання мають більше переваг (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Порівняльна характеристика різних форм інтеграції в зернопродуктовому підкомплексі

Економічні переваги

(недоліки)

Форми інтеграції

Договірна основа без утворення юридичної особи

Асоціаційне об’єднання, некомерційна юридична особа

Придбання контрольного пакету акцій переробних підприємств

Агропромислові формування та об’єднання (агрофірми, агрокомбінати, холдінги, фінансово-промислові групи)

Спеціалізовані багатопрофільні споживчі кооперативи

Можливість перерозподілу прибутку між учасниками

+

+

+

Активізація залучення інвестицій

+

Підвищення ефективності управління

+

+

Консолідація капіталу

+

+

Застосування інноваційних проектів

+

+

Стабілізація виробництва зерна

+

+

+

+

+

Можливість зменшення податків

+

+

Організаційні проблеми

+

+

+

Збільшення завантаженості виробничих потужностей

+

+

+

Уникнення суперечностей між учасниками

+

+

+

Зниження собівартості

+

+

+

Ресурсна стабільність

+

+

+

123

Примітка: “+” – переваги.

Для інтеграції сільськогосподарських товаровиробників найбільш доцільною є участь у роботі об’єднання на корпоративних засадах. У цьому разі забезпечується справедливіший розподіл прибутків за рахунок таких принципів: добровільність членства; взаємодопомога і гарантія економічної вигоди для його учасників; участь у виробничій та іншій господарській діяльності; розподіл прибутків і збитків об’єднання між його членами; обмеження участі в господарській діяльності осіб, які не є членами об’єднання; обмеження дивідендів за додатковими паями й паями асоційованих членів; управління діяльністю об’єднання на демократичних засадах (один член – один голос); доступність вичерпної інформації про діяльність об’єднання для кожного її члена.

Великі переробні підприємства разом із постачальниками сировини та торгівельною мережею створюють потужні об’єднання холдінгового типу на підприємницьких засадах. Основна діяльність цих структур здійснюється в таких напрямках: створення великомасштабного сільськогосподарського виробництва; промислова переробка; інвестиційна діяльність; технічне переоснащення виробництва та впровадження нових технологій (інтенсифікація агропромислового виробництва); формування й розвиток ринкової інфраструктури; будівництво житла на селі; зовнішньоекономічна діяльність.

Проведені дослідження показали, що для умов Львівської області потрібні великі суми фінансових коштів, щоб реалізувати інвестиційні й інші проекти з модернізації виробництва, удосконалення використання зерносировини, зменшити витрати та підвищити ефективність виробництва, створити нові робочі місця. З цього погляду залучення фінансових структур у процес об’єднання видається нам найбільш доцільним.

Процес створення фінансово-промислових груп в аграрній сфері має свою специфіку складу, мети та механізму функціонування. Фінансово-агропромислова група (ФАПГ) – це корпоративна система, яка об’єднує кілька юридичних осіб на основі горизонтальної й вертикальної економіко-технологічної інтеграції, що частково або повністю об’єднали свої ресурси відповідно до угоди про створення фінансово-агропромислової групи.

Створення ФАПГ у досліджуваній області можливе за різними варіантами й масштабами горизонтальної та вертикальної інтеграції підприємств аграрної сфери і фінансових структур. Найбільше поширення одержали два напрямки. Перший – об’єднання підприємств, які спеціалізуються на виробництві, переробці та реалізації різноманітної сільськогосподарської продукції в межах певної території. Другий – об’єднання підприємств з виробництва, поглибленої переробки, реалізації і доведенню до споживача продукту одного виду (зерно та зернопродукти). Обмеженість банківської системи у Львівській області не дає змоги сформувати велику кількість фінансово-агропромислових груп. Тому найбільш реальним буде створення єдиного агропромислового формування на рівні області.

Як доводить практика, в сучасних умовах України фінансово-агропромислові групи спрямовані на короткостроковий прибуток одного або кількох учасників групи. Найбільш перспективними виявилися ті об’єднання, які організовані при підтримці адміністративних органів або включені в розробку та реалізацію великомасштабних регіональних чи загальнодержавних програм. Тому велике значення для впровадження пропонованої моделі інтеграції має сприяння місцевої адміністрації.

Таким чином, у методологічному плані процес інтеграції передбачає поетапну багаторівневу модель, тобто необхідно скоординувати діяльність різних сфер (виробництво, заготівля, переробка та реалізація) в єдину економічну систему на основі їх раціональної організації. На першому етапі створення структури можна обмежитись вирішенням проблем на районному рівні. Тут повинно передбачатись безпосередньо виробництво, зберігання та переробка зерна; формування партій по його використанню, переробка з метою задоволення власних внутрішніх потреб, реалізація переробленої продукції населенню, взявши за основу об’єднання спеціалізованих підприємств. Це доцільно з тих позицій, що майже в кожному районі є елеватор, розрахований на потенційно можливі обсяги виробництва зерна та переробні підприємства, які мають на меті задоволення населення хлібопродуктами.

У сучасних умовах вільного здійснення підприємництва вибір прийнятної форми об’єднання господарюючих суб’єктів на рівні одного переробника і кількох виробників (до 20) в кожному конкретному випадку залежить від правильності оцінки його ініціаторами ряду умов і дії певних чинників. По-перше, це власні цілі й інтереси, матеріально-фінансові можливості, міжособові відносини. По-друге, умови макросередовища, такі як природні, демографічні, економічні, науково-технічні, соціально-політичні (державна політика, соціальні пріоритети), правові й культурні. По-третє, потенційне мікросередовище майбутнього об’єднання (можливі споживачі продукції, посередники і конкуренти), надійність партнерів. По-четверте, економічні й господарські особливості потенційних учасників (ефективність організації виробництва, здатність до концентрації та індустріалізації), досягнутий рівень науково-технічного прогресу.

Враховуючи комплексний вплив різноманітних факторів, слід вивчити і світовий досвід. Так, у зарубіжних країнах (США, країни Західної Європи та ін.) основним інтегратором, як правило, є переробні й інші індустріальні компанії. Наприклад, в Японії це торговельні фірми, а у країнах Північної Європи – великі сільськогосподарські кооперативи або їх об’єднання.

Тому об’єднання доцільніше проводити за типом агрофірм у формі акціонерного товариства. Основним аргументом на користь саме такої форми є її унікальна властивість, а саме – задіяння як єдиного господарського механізму всіх партнерів (виробників, заготівельників і переробників зерна, спеціалізованих магазинів). При цьому механізм об’єднання має певні особливості. Період, коли виробники зерна могли придбати контрольний пакет акцій, вже втрачений, а тепер при незадовільному фінансовому стані більшості з них, це майже нереально. Тому передача може відбуватися за такими варіантами:

Вторинна емісія акцій підприємства, акціонованих за другим варіантом, з подальшим їх розповсюдженням серед сільськогосподарських товаровиробників; переведення частини акцій трудових колективів переробних підприємств із категорії звичайних у категорію привілейованих у кількості, яка б забезпечувала більшість голосів в органах управління (передбачаються відповідні зміни до Статуту та реєстру АТ);

Погашення акціями частини боргів акціонерних товариств перед сільськогосподарськими товаровиробниками (протокол рішення загальних зборів акціонерів передається у майновий фонд з метою розміщення цих акцій серед товаровиробників);

Оголошення переробників-боржників, відповідно до чинного законодавства, банкротами з наступною передачею їхніх акцій товаровиробникам (за рішенням суду); викуплення за рахунок місцевих бюджетів необхідної частки звичайних акцій для розповсюдження їх серед селян через фонд майна (потребує участі адміністрації області).

Залежно від соціально-економічних умов району, процес об’єднання може відбуватися за такими варіантами. Перший, коли ініціаторами об’єднання стають сільськогосподарські підприємства, причому найбільше з них стає основним в агрофірмі, з подальшим злиттям із підприємствами, які знаходяться в єдиному циклі виробництва, переробки та реалізації готової продукції. Другий, коли ініціатором об’єднання стає підприємство з переробки або зберігання зерна – зворотна інтеграція.

Незалежно від варіанта об’єднання, створення агрофірм дає змогу здійснювати єдину продовольчу політику на території району, створить масштабність та координацію виробництва зерна, сприятиме подальшому розвитку інших галузей сільськогосподарського виробництва.

Наступний етап (обласний рівень) передбачає об’єднання районних агрофірм, елеваторів, великих млинів і хлібокомбінатів, організацій торгівлі, матеріально-технічного забезпечення й сервісного обслуговування, фінансових компаній, науково-дослідних інститутів для створення центральної компанії у формі акціонерного товариства. Тут механізм об’єднання передбачає два варіанти. Першим є варіант, коли центральна компанія утворюється на основі первинного об’єднання великих підприємств під комплексу з подальшим залученням усіх інших, в міру об’єктивної реальності та можливості. У цьому разі адміністрації області відводиться другорядна роль. Такий варіант об’єднання є найбільш демократичним.

Інший варіант передбачає створення центральної компанії на основі одного з великих підприємств, яке найбільше відповідало б наступним умовам об’єднання: займається виробництвом, переробкою і реалізацією зерна та зернопродуктів; має відповідні потужності для зберігання й заготівлі зерна; позитивно зарекомендувало себе на зерновому ринку; має досвід інтеграції та управління складними інтегрованими структурами. У цьому разі роль адміністрації є однією з головних, оскільки вона повинна створити сприятливі умови для подальшого укрупнення даного підприємства.

Корпоративне об’єднання на обласному рівні формує єдину зернопродуктову політику на основі кон’юнктури, яка склалася на зерновому ринку країни, визначає перспективні напрями розвитку. Встановлюються обсяги виробництва зерна та його переробки шляхом замовлень районним агрофірмам, переробним підприємствам і підприємствам з матеріально-технічного забезпечення. Районні агрофірми отримують матеріально-технічні ресурси, новітні технології, наукове, кадрове й інформаційне забезпечення під заставу товарного зерна. Велика централізована система збуту зерна на регіональному рівні дасть змогу значно збільшити прибуток від кожної тонни товарного зерна, виключаючи різноманітні посередницькі структури. Зростаючі потреби в матеріально-технічних ресурсах дадуть змогу підприємствам, які забезпечують їхню поставку, стати безпосередньо дилерами заводів-виробників, що сприятиме зниженню собівартості виробництва зерна.

Одержані додаткові грошові ресурси й концентрація регіональних фінансових ресурсів дозволить реалізувати інноваційні проекти та програми. Наприклад, проект поглибленої переробки зерна з метою одержання сухої клейковини і глюкози забезпечить збільшення прибутку з однієї тони товарного зерна майже у 20 разів.

Корпоративні зв’язки, що склалися при утворенні пропонованого об’єднання, можуть бути різноманітними, а найбільш перспективні у досліджуваній Львівській області наведені в таблиці 3.7.

Взаємовідносини членів фінансово-промислової групи повинні здійснюватися на основі угоди, в якій необхідно передбачати варіанти розрахунків за сировину й готову продукцію в пропорціях, що забезпечать усім учасникам рівновигідні умови.

Узагальнення накопиченого досвіду й наукових розробок свідчить про різноманіття механізмів розподілу виторгу між виробництвом, переробкою та реалізацією продукції, спрямованого на відшкодування затрат й отримання прибутку залежно від участі у виробничому процесі кожної сфери. Їх можна ще поділити на підрозділи на підставі цінових показників. Основний ціновий метод полягає у співвідношенні питомих затрат протягом усього технологічного ланцюга (враховуючи або ні вартість ресурсів, отриманих від попередньої ланки, коефіцієнт обороту фондів); співвідношення витрат на використання основних засобів виробничого призначення (амортизація) протягом технологічного ланцюга. Розрахунки тут утрудняються коригуванням, яке повинно враховувати специфіку кожної галузі, а на практиці, як правило, недотриманням еквівалентності обміну між ними.

Таблиця 3.7

Оцінка перспективних кооперативних зв’язків між суб’єктами об’єднання

Постачальники продукції

Споживачі продукції

Продукція (послуги)

1

2

3

Сільськогосподарські підприємства

Районні заготівельні підприємства

Зерно

Насінницькі станції

– “ –

Машинно-технологічні станції

– “ –

Машинно-технологічні станції

Сільськогосподарські підприємства

Виробничі послуги

Районні заготівельні підприємства

Зерно

Районні заготівельні підприємства (елеватори)

Районні переробні підприємства

– “ –

Лінійні хлібопереробні підприємства

– “ –

ДАК “Хліб України”

– “ –

Хлібопродуктові комбінати

– “ –

Районні переробні підприємства

Торговельні підприємства

Борошно, хлібопродукти

Сільськогосподарські підприємства

Лінійні зернозаготівельні підприємства

Хлібопродуктові комбінати

Зерно

ДАК “Хліб України”

– “ –

Хлібопродуктові комбінати

Хлібокомбінати

Борошно

Обласний оптовий продовольчий ринок

– “ –

Насінницькі станції

Сільськогосподарські підприємства

Насіння

Хлібокомбінати

Обласний оптовий продовольчий ринок

Хлібопродукти

Торговельні підприємства

– “ –

Львівагропостач

Сільськогосподарські підприємства

Матеріально-технічні засоби

Машинно-технологічні станції

Львівагрохімія

Сільськогосподарські підприємства

Добрива, засоби захисту рослин, послуги

Насінницькі станції

Регіональний банк

Усі підприємства

Фінансові послуги

НДІ землеробства

Сільськогосподарські підприємства

Наукова інформація

Львівський державний аграрний університет

Сільськогосподарські підприємства

Підготовка кадрів, насіння

Найбільш поширеним є метод розрахунку на основі трудових затрат, який має певні недоліки, пов’язані з різним рівнем механізації трудових процесів і їхньою специфікою у різних сферах. Тому до вирішення цього питання потрібно підходити з інших позицій. На наш погляд, найбільш прийнятним напрямком може бути застосування в розрахунках співвідношення енергетичних затрат кожної сфери на виробництво кінцевого продукту. Аргументом на користь енергетичного критерію оцінки є те, що мета будь-якого виробництва передбачає забезпечення корисного результату у вигляді продукту, а засобом для цього слугують певні затрати енергії. Конкретні форми енерговитрат, як і конкретні форми продукту, завжди різні. Внаслідок цього, виробничий процес одержання кінцевого продукту на основі енергетичного критерію можна представити як єдине ціле усіх складових виробництва. Це дає змогу обчислити частку затрат кожного окремого виробництва у продукті в еквівалентному енергетичному вираженні. Вимірювачем кінцевого продукту затрат на його одержання є теплова енергетична одиниця – джоуль (Дж) або її похідна – кВт·г.

Процес виробництва хліба, як кінцевого продукту, складається з таких основних стадій: виробництво зерна, його переробка (борошно) та випікання хліба. Енергоємність виробництва продукції на кожній стадії є похідною ряду складових, а саме: енергоємності засобів виробництва і затрат енергії на підтримання їх в робочому стані протягом нормативного терміну служби; затрат енергії у процесі експлуатації; продуктивності за одиницю часу. Енергетичні затрати на кожній стадії виробництва продукції розраховуються відповідно до нормативних технологічних карт за формулою

E = Nп + Nо + ,

Де Е – затрати енергії на виробництво продукції;

Nп – пряма енергія, що витрачається безпосередньо в технологічному процесі (паливо, електрика);

Nо – енергія, що знаходиться в добривах, агрохімікатах, насінні й гербіцидах;

Nж – енергія живої праці;

N – енергія, уречевлена в засобах виробництва;

Na – енергія, витрачена на підтримання засобів виробництва в робочому стані;

Ne – витрати енергії у процесі експлуатації;

T – нормативний термін служби засобів виробництва;

W – продуктивність машин і обладнання.

Для найбільш вірної оцінки частки енергії, що витрачається на всіх стадіях виробництва, для розрахунків необхідно брати той її вид, який має вартісну оцінку та впливає на собівартість кінцевої продукції. Відповідно до такого методичного підходу нами зроблено розрахунок структури витрат на виробництво 1кг хліба в умовах Львівської області (на прикладі корпорації “Еколан”, дочірнім підприємством якого є ТзОВ “Агролан” (табл.3.8). Розрахунки підтверджують, що “перерозподіл” прибутку має відбуватися на користь виробників зерна.

Таблиця 3.8

Структура витрат на виробництво та реалізацію 1кг хліба, %

Виробництво виду продукції

Вартісні витрати

Трудові затрати

Затрати енергії

Фактичні

Нормативні

Виробники зерна

41,9

43,3

4,4

61,9

Виробники борошна

22,4

23,3

7,5

13,4

Виробники хліба

27,3

26,7

61,4

22,1

Торгівля

8,4

6,7

26,7

2,6

Усі стадії

100,0

100,0

100,0

100,0

Рада правління корпоративного об’єднання самостійно приймає рішення про використання прийнятного показника розподілення отриманого прибутку з урахуванням конкретної економічної ситуації.

Стабільність функціонування корпоративного об’єднання великою мірою залежить від організації взаєморозрахунків й управління фінансовими потоками. Фінансово-кредитний механізм корпорації має бути спрямований на оптимізацію товарних, фінансових і кредитних потоків. Одним із перспективних напрямів тут є застосування вексельної форми розрахунків, що дасть змогу покращити їх організацію, знизити потреби підприємства в оборотних засобах і надати додаткові гарантії учасникам об’єднання.

Розвиток процесів інтеграції та кооперації у зернопродуктовому підкомплексі на основі запропонованих заходів дозволить відтворити ланцюг виробництво-заготівля-переробка-споживання.

Метки: