ЛЕКЦІЯ Тема Організація штучного осіменіння

План 1. Організація роботи на станціях по племінній справі та штучному осіменінню с/г тварин.

2. Філіали та пункти по Ш. О. тварин.

3. Штати та кадри станцій, філіалів та пунктів.

4. Облік і звітність по проводимій роботі.

5. Кількість плідників на станціях та філіалах з обліком наявності маточного поголів’я та інтенсивності використання плідників.

6. Оплата праці та заохочення.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

CТАНЦІЇ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ ТА ЇХ ЗАДАЧІ.

Основними організаційними одиницями при широкому впровадженні Ш. О. ї Державні станції штучного осіменіння (держплемстанції, племпідприємства) та їх периферичні пункти в колгоспах та радгоспах.

Державні станції по племінній справі та штучному осіменінню с/г тварин ї новими сільськогосподарськими підприємствами, на які покладені великі і відповідальні задачі по породному та продуктивному покращенню тварин шляхом ефективного використання високоцінних племінних плідників. Ці станції у відповідності з договорами забезпечують пункти штучного осіменіння тваринницьких ферм колгоспів та радгоспів спермою високоцінних плідників планових і районованих порід; сприяють придбанню пунктами нових приладів, кріогенного і лабораторного обладнання, середовищ і хімічних реактивів; оказують практичну допомогу операторам по осіменінню с/г тварин; проводять поліпшену селекційно-племінну роботу в зоні своєї діяльності.

В скотарстві пункти, як правило, забезпечуються спермою, яка транспортується зі станцій. У вівчарстві, свиноводстві і особливо в птахівництві на багатьох пунктах одержують сперму від плідників, які належать колгоспам та радгоспам. В залежності від місцевих умов і об’єму роботи ї декілька видів станцій Ш. О.

В м. Бровари Київської області, при Укр. НДІ розведення і штучного осіменіння ВРХ ї Центральна станція Ш..О. с/г тварин. Щорічно спермою цієї станції осіменяється близько 200 тис. корів та телиць. Крім основних видів робіт, на цю станцію покладена важлива задача промислової перевірки, впровадження нових, прогресивних способів розведення, зберігання і транспортування сперми, узагальнення передового опиту по Ш. О.

О б л а с н і держплемстанції, крім обслуговування господарств заккріплених за ними зони, здійснюють методичне керівництво роботою інших станцій в області.

М і ж р а й о н н і держплемстанції обслуговують господарства некількох адміністративних районів.

Р а д г о с п н і станції працюють при племзаводах і радгоспах.

М і ж к о л г о с п н і станції організовуються групою колгоспів і радгоспів на кооператвних началах. Ці господарства беруть участь у витратах на утримання станції, вибирають раду і завідуючого станціїю.

Більшість із названих категорій станцій утримують і використовують бугаїв-плідників, але на багатьох ї також барани, кнурі, жеребці.

В останні роки здійснюється процес зростання станцій, оскільки більш крупні станції рентабельні і мають можливість використовувати більш удосконаленні методи зберігання сперми, тобто в наступному мабуть в кожній області буде тільки одна велика станція, яка буде обслуговувати господарства області.

На основі Положення про держплемстанції Ш. О., держплемстанції (племпідприємства) організовуються за постановою Ради Міністрів республіки або виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів. Вони безпосередньо підчиняються республіканським агропромам, обласним агропромам або ж знаходяться у відомстві держплемоб’їднань.

Станція (племпідприємство) є самостійним госрозрахунковим підприємством, яке користуїться правами юридичної одиниці. Станції мають підсобне господарство для виробництва кормів.

Основна задача станції Ш. О. (держплемстанцції) — це удосконалення породних і продуктивних якостей тварин за допомогою Ш. О. маточного поголів’я спермою кращих плідників і перш за все, перевірених по якості потомства.

Станції проводять оцінку плідників по якості потомства, ведуть глибоку племінну роботу на племфермах колгоспів в зоні їх діяльності, організовують розмноження племінних тварин, виведення нових високопродуктивних ліній і сімей, вирощування висококласного племінного молодняку.

Спеціалісти станцій разом зі спеціалістами колгоспів та радгоспів організовують зоотехнічний і племінний облік на племфермах, проводять бонітіровку тварин, складають плани селекційно-племінної роботи та Ш. О. тварин.

Станції всіх видів здійснюють постійний контроль за роботою колгоспних і радгоспних пунктів Ш. О. і допомагають їх організації, готують техніків Ш. О. для пунктів.

Головна задача всіх без виключення станцій і пунктів Ш. О.- це боротьба з неплідністю та яловістю маточного поголів’я.

В майбутньому станції Ш. О. можуть стати центрами не тільки племінної роботи, але і організації тваринництва в колгоспах і радгоспах на основі досягнень науки і передового опиту.

З о н а діяльності кожної станції, річний план Ш. О., кількість і порідний склад племінних плідників встановлюється Держагропромом республіки і обласним агропромом виходячи з конкретних місцевих умов.

При цьому враховуїться кількість і порідний склад тварин в колгоспах і радгоспах району, транспорт (кількість машин) станції, можливості транспортування сперми залізними дорогами, водним транспортом, літаками, автотранспортом, пересилка поштою та ін.

Визначаючи район діяльності і розміри станції, необхідно передбачити також можливість збільшення обсягів її роботи в наступні роки, з обліком всього маточного поголів’я, яке ї в даному районі.

ШТАТИ СТАНЦІЇ І ОБОВ’ЯЗКИ ПЕРСОНАЛУ.

Штати держплемстанцій залежать від обсягів і задач її роботи.

Директор, очолюї станцію. Він — організатор всієї роботи станції, відповідає за виконання державних планів осіменіння, своєчасне складання і виконання планів племінної роботи, комплектування станції плідниками і за фінансову діяльність.

Директор, головні (старші) зоотехніки і ветлікарі, а також старший бухгалтер призначаються і звільнюються Держагропромом республіки і обласним агропромом. Весь інший персонал станції призначається і звільнюється директором.

В штати станції входять: головний (старший) зоотехнік, старший ветлікар, завідувач лабораторією, лаборанти, зоотехніки-селекціонери, техніки по веденню племінних записів, тваринники, шофери-експедитори.

КОМПЛЕКТАЦІЯ СТАНЦІЇ ПЛІДНИКАМИ.

Племінні плідники — це основний спосіб виробництва кожної станції і від правильного підбору залежить успіх в роботі.

Другим важливим моментом на кожній станції ї підвищення відтворної здатності маточного поголів’я і боротьба з неплідністю і яловістю.

Підбір плідників для станцій проводять спеціалісти станцій разом з працівниками наукових закладів по тваринництву і спеціалістами племінних господарств, з обов’язковою участю ветеринарної служби.

Станції комплектуються чистопородними і висококласними

Плідниками планових порід, які походять від цінних в племінному відношенні родичів, оцінених по якості потомства.

Не менш як два ряду предків в родословній плідника повинні бути записани в племкнигу.

На станції необхідно мати плідників, які повинні належати до 4-5 лініям не маючих близького родства.

Кількість плідників, необхідних для станції, визначають виходячи з кількості маток (самок) даного виду тварин і інтенсивності використання плідників. Навантаження на дорослого бугая близько 2500 корів і телиць на рік, на барана — 2000 овець, на кнура -250 свиней, на жеребця — 25 кобил.

Якщо плідник оцінений по якості потомства і явився покращувачем, навантаження необхідно збільшити в 2-3 рази.

На станції треба мати 50% плідників, оцінених або перевірених по якості потомства, 25-30% також перевіряючих, або неповногодових, і 20-25% молодих плідників, які вирощуються на ремонт.

При підборі звертають особливу увагу на продуктивність плідника, його походження, загальний розвиток і розвиток статевих органів, статеву активність і якість сперми.

В племінних господарствах при широкому застосуванні Ш. О. основним в роботі залишається більш перевірений метод індивідуального підбору плідників і маток, який забезпечує краще сумісництво ознак батьків, а значить і високу якість приплоду.

Основним методом підбору в товарних господарствах є лінійно-груповий підбір. За кожною товарною фермою прикріплюють 3-4 бугая-плідника, які відносяться до однієї лінії; один з них ї основним, а інші — замінними у випадку вибуття основного.

Кожні 2 роки міняють лінії, для виключення родинного спарювання. Кнурів міняють через (1/2-2роки). Баранів прикріплюють за отарами, укомплектованими матками відповідного класу.

ГОСПРОЗРАХУНОК НА СТАНЦІЯХ.

Держплемстанції працюють на правах самооплати. Для повернення витрат на закупку, годівлю і удержання плідників, на будівництво і експлуатації приміщень, на транспортування сперми, оплату праці працівників і спеціалістів, станції беруть з господарств оплату за осіменіння маточного поголів’я.

Розміри оплати різні в різних республіках. На території України плата за дозу замороженої сперми бугая складає від 60 коп. до 1 руб.10 коп. в залежності від класу плідника, класу і продуктивності його предків.

Найвища плата береться за сперму бугаїв-покращувачів, оцінених по якості потомства.

За осіменіння вівці беруть 20 коп., кобили — 3 руб.,

Свиноматки — 4,5 руб. Якщо самка не запліднилась після першого осіменіння, тоді повторні осіменіння проводять безплатно.

Така ж оплата береться за осіменіння корів, які належать колгоспникам, працівникам і службовцям, але не станцією, а господарствами.

Сперма в господарства надходить із станцій на основі укладеного договору, на кожен календарний рік.

ОСНОВНІ ФОРМИ ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ НА СТАНЦІЯХ.

Для обліку основних видів робіт, що проводяться на станціях ведуться наступні форми обліку і звітності.

1. Журнал використання плідників.

2. Журнал обліку якості сперми кожного плідника.

3. Ордера (накладні) на відправку сперми.

4. Графіки доставки сперми (маршрутні листи).

5. Відомості обліку використання сперми по кожному господарству.

6. Зведена відомість обліку Ш. О. самок з розрахунком запліднюючої сперми на кожного плідника.

7. Папка індивідуального обліку кожного плідника, в якій ї:

А/ Фотографія плідника

Б/ племсвідоцтво

В/ заводська карта

Г/ журнал обліку використання плідника

Д/ ветеринарний паспорт

Е/ акти переводу плідника з однієї вікової групи в іншу.

ПУНКТИ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ.

Діяльність держплемстанції здійснюється через мережу колгоспних і радгопних пунктів, від роботи яких залежить успіх самих станцій.

Дозвіл на відкриття пункту Ш. О. районний агропром на основі висновку головного ветлікаря району і акту районної комісії.

Права і обов’язкии техніків Ш. О.

Техніками по Ш. О. тварин можуть працювати з зооветспеціалісти, а також люди, які мають освіту не нижче 8 класів, навик роботи в тваринництві, які пройшли спеціальну підготовку на курсах і одержали свідоцтво.

Техніки працюють під безпосереднім контролем зооветспеціалістів господарства, а головний їх обов’язок — виконувати вимоги діючої інструкції.

Щорічно техніки проходять переатестацію.

Призначаються і звільнюються техніки рішенням керівника

Господарства по злагоді з керівництвом обслуговуючої держплемстанції.

Т е х н і к з о б о в ‘ я з а н и й:

А/ утримувати в чистоті пункт Ш. О. або лабораторію по відтворенню стада і (не менше 3 разів в місяць) проводити дезінфекцію;

Б/ самому приймати доставлену сперму і забезпечити її належне зберігання, контролювати рівень рідкого азоту в посудині Д’юара, використовувати сперму протягом встановленого строку.

В/ перевіряти під мікроскопом активність сперми при одержанні її зі станції і перед кожним осіменінням. Обов’язково записувати в ордерах або спецжурналах результати оцінки якості сперми.

Г/ проводити самому всі операції по підготовці інструментів до роботи (миття, стерилізація і т. д.);

Д/ організувати і брати участь у виявленні охоти у корів і телиць, а також своєчасно сповістити ветеринарного спеціаліста господарства про багаторазові осіменіння і захворювання;

Е/ своєчасно осіменяти самок;

Ж/ вести записи в журналах Ш. О., запуску, розтелу, (опоросу і т. д.) або в спеціальних карточках самок, а також календар техніка і стенд фізіологічного стану.

З/ складати заявки на придбання інструментів і обладнання;

І/ щомісячно представляти на держплемстанцію і головному спеціалісту господарства звіт за встановленою формою.

К/ постійно працювати над підвищенням своїї кваліфікації.

Техніки по Ш. О. мають право давати вказівки робітникам ферм про своєчасне виявлення корів і телиць в охоті, часу приводу тварин на пункт і режимі їх утримання до і після осіменіння.

ОПЛАТА ПРАЦІ І ЗАОХОЧЕННЯ ТЕХНІКАМ.

Оплата праці ведеться господарствами, в яких працюють техніки.

В радгоспах, за одиницю виготовленої продукції по розрахункам проведеним із 125% — ної тариифної ставки YI розряду, з врахуванням утвердженої річної норми виробництва продуції на робітника.

До розрахунку за продукцію технікам, зайнятим осіменінням корів і телиць, частина тарифу виплачується у вигляді гарантованої ставки, а інша частина — у вигляді доплати за осіменених і запліднених тварин. Наприклад, гарантована ставка 80 крб в місяць (за рік 960 крб.). Частина, яка залишилась від річної тарифної ставки 1161 крб. 56 коп, буде виплачуватися за запліднених тварин і за одержану продукцію.

Преміювання проводиться за перевиконання плану виходу молодняку на 100 маток в розмірі до 20% від коштування поверхпланової продукції по реалізованим цінам.

Більш кваліфікованим технікам, які досягнули протягом 2-3 років високих стійких показників в роботі, присвоюється звання мастер-тваринник I або II класу з доплатою до заробітної плати відповідно 20 або 10%.

В колгоспах порядок оплати як основної і додаткової, а також преміювання вирішується на основі "Положення про оплату праці", яке розробляється в кожному господарстві і затверджується загальними зборами.

Крім цього, технікам по Ш. О. ВРХ при виконанні плану і досягненні заплідненності від 90 до 95% виплачується за кожну тільну корову 15 коп., при заплідненості вище 95% — 35 коп., а твариннику відповідно 5 і 10 коп.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

Студєнцов А. П., Шипілов В. С. “Ветеринарне акушерство і гінекологія”, М.: Колос, 1980

Акатов В. О. Булгаков М. М., Звєрєва Г. В., Суботіна Л. Г. Практикум по ветеринарному акушерству, гінекології і штучному осіменінню сільськогосподарських тварин, М.: Колос, 1973

Карпов В. А. Акушерство і гінекологія дрібних тварин, — Л.:Роспроміздат, 1990

Акатов В. А., Кононов Г. А, Поспелов А. И. Ветеринарное акушерство и гинекология Л.: Колос, 1977

Додаткова

Родін І. І.,Тарасов В. Р., Якимчук Практикум по акушерству, гінекології і штучному осіменінні сільськогосподарських тварин

Харенко М. І., Черненко М. В. Біотехніка розмноження свиней, — К.: Ветінформ, 1996

Петров В. О., Мусієнко В. Ф., Іванніков О. О. Основи електропунктурної рефлексотерапії великої рогатої худоби

Яблонський В. А.Практичне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння с. г. тварин, — К.: Урожай, 1995

Метки: ,